27 жовтня 2021 року справа № 580/6929/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області (вул. Центральна, 28, Черкаська обл., далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача, як такі, що порушують право ОСОБА_2 на отримання земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га;
- зобов'язати відповідача передати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області за межами населеного пункту с.Багва.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 22.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Акулова Григорія Дмитровича в інтересах ОСОБА_2 про розгляд адміністративної справи №580/6929/21 у порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач протиправно у продовж п'яти місяців не прийнято по суті рішення у формі розпорядчого документа за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області за межами населеного пункту с.Багва.
Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надав до суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що рішенням Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області від 12.05.2021 №8-19/VIІI позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із відсутністю згоди землекористувача засвідченої нотаріально, про що було повідомлено позивача. Також зазначено, що спірні правовідносини виникли щодо бажання позивача отримати землю орієнтованою площею 2,0 га зі сформованої земельної ділянки, площею 47,9813 га (кадастровий номер 7123180500:03:002:0398), що перебуває в оренді ТОВ “Багва” на підставі договору оренди землі від 21.12.2012, укладеному на 10 років.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою (вх. №166 від 01.04.2021) про передачу його дочці у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області за межами населеного пункту с.Багва та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення проекту відведення земельної ділянки на території Багвянської сільської ради за межами населеного пункту с.Багва. До клопотання додано: фотокопію паспорта ОСОБА_1 ; довідку з місця проживання; свідоцтво про народження доньки; свідоцтво про зміну прізвища та імені; заяву від 31.03.2021 з додатками (копія документа, що посвідчує особу (паспорт та ідентифікаційний код), довідка про реєстрацію ОСОБА_2 , графічні матеріали про бажане розташування земельної ділянки)..
Рішенням Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області від 12.05.2021 №8-19/VIІI відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, у зв'язку з відсутністю засвідченої нотаріально згоди землекористувача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує, що законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. “в” ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Судом встановлено, що з доданих позивачем до заяви за вх. №166 від 01.04.2021 графічних матеріалів про бажане місце розташування земельної ділянки, суд встановив, що спірні правовідносини виникли з приводу бажання позивача отримати землю площею 2,0 га зі сформованої земельної ділянки, площею 47,9813 га (кадастровий номер 7123180500:03:002:0398), що перебуває в оренді ТОВ “Багва” на підставі договору оренди землі від 21.12.2012, укладеному на 10 років.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
На підставі ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною 6 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст. 1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV “Про землеустрій” (далі - Закон України №858-IV).
Згідно з абзацом першим ст. 25 Закону України №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Абзац другий зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою:
а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
з) робочі проекти землеустрою;
и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;
і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Тобто, проект документації землеустрою та проект технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними видами документації із землеустрою. Як наслідок, посилання позивача на вимоги ст. 118 ЗК України не є обґрунтованим, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки.
Судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 04.05.2020 у справі №802/1539/17 у подібних правовідносинах щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що бажана земельна ділянка входить до складу сформованої земельної ділянки.
Верховний Суд у цьому рішенні скасував рішення апеляційної інстанції та залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з тих підстав, що земельна ділянка є сформованою, а тому відповідно до ч. 6 ст. 79-1 ЗК України її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. Ці висновки обов'язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Верховний Суд зазначив, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Тому проект землеустрою та подальша відповідна процедура необхідні лише у разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 ЗК України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення ОСГ, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення).
Спірні правовідносини не стосуються зміни категорії, цільового призначення, або виду використання земельної ділянку, яку позивач має намір отримати, тому посилання позивача на ст. 118 ЗК України - судом не приймаються до уваги.
Відповідно до ст. 29 Закону України №858-IV документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.
Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст. 30 Закону України №858-IV проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Частиною 1 ст. 26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Згідно зі ст. 31 Закону України №858-IV зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.
Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
г) матеріали польових геодезичних робіт;
ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;
д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;
е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);
є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Отже, отримання дозволу на виготовлення вказаного виду технічної документації закон не передбачає.
Законом визначено обов'язок отримання від відповідного суб'єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки. Видача уповноваженим органом “дозволу” передбачена абзацом 7 ст. 50 Закону України №858-IV саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абз.12 ст.55 зазначеного Закону для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.
Факт звернення позивача для отримання такої згоди не підтверджений жодним доказом.
Верховний Суд у рішенні від 03.10.2019 у справі №823/1172/17 зазначив, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідач правильно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Отже, у спірних правовідносинах права позивача відповідачем не порушені, з огляду на те, що позивач звернувся із заявою саме на отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач протиправно у продовж п'яти місяців не прийнято по суті рішення у формі розпорядчого документа за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га, однак суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Таким чином, згідно вказаних норм, питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, поділу земельних ділянок тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.
Судом встановлено, що Буцькою селищною радою Уманського району Черкаської області 12.05.2021 розглянуто заяву позивача від 17.05.2021 (вх. №166 від 01.04.2021) про передачу його дочці у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га, як наслідок, прийнято рішення Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області від 12.05.2021 №8-19/VIІI відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, у зв'язку з відсутністю засвідченої нотаріально згоди землекористувача.
Таким чином, відповідачем не вчинено бездіяльність щодо не прийняття по суті рішення за результатами розгляду заяви позивача, оскільки за результатами розгляду його заяви прийнято по суті рішення у формі розпорядчого документа від 12.05.2021 №8-19/VIІI, яке не є предметом розгляду цієї адміністративної справи, тому суд перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Гайдаш