27 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1814/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної допомоги,
встановив:
І. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність УМВС України у Херсонській області щодо не нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 1998-1999 роки та компенсації за невикористану у 2000 році чергову відпустку;
- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 1998 рік в сумі 197,20 грн., за 1999 рік в сумі 302,50 грн;
- зобов'язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та сплатити грошову компенсацію за невикористану у 2000 році чергову відпустку на користь ОСОБА_1 .
II. Позиція позивача, заперечення відповідача
Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив службу в Новокаховському міському відділі УМВС України в Херсонській області, та був звільнений з органів внутрішніх справ України наказом УМВС України в Херсонській області № 9 о/с від 19.01.2000 року. Звернувшись із листом до УМВС України в Херсонській області щодо повідомлення про розмір та види належного йому грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України, позивач отримав довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № 616 від 10.12.2020 року за 1998 рік, № 617 від 10.12.2020 року за 1999 рік, № 618 від 10.12.2020 року за 2000 рік, з яких дізнався, що йому не нараховано та не сплачено матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік згідно Указу Президента України №296/96 від 04.10.1996 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ". Крім того, довідка № 618 від 10.12.2020 року не містить даних про компенсацію за невикористану відпустку за 2000 рік, при жодних відомостей щодо належних позивачу відпусток відповідач не надав. Відтак, позивач вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому компенсацію за невикористану 2000 р. чергову відпустки, а також матеріальну допомогу за 1998-1999 р., що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
04.06.2021 року за вх. №10742/21 судом зареєстровано відзив на позов, яким відповідач заперечує проти його задоволення, вказуючи на те, що позивач ніс службу в районному відділі УМВС України в Херсонській області, яке було юридичною особою, мало самостійний баланс, а тому УМВС України в Херсонській області не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення позивачу. Крім того, під час процедури ліквідації до архіву УМВС на зберігання документи тимчасового строку зберігання (накази з питань щодо надання щорічних відпусток, рапорти про надання матеріальної допомоги) від Новокаховського MB УМВС України в Херсонській області стосовно грошового забезпечення ОСОБА_1 не передавалися, оскільки згідно ст. 9г Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи МВС України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом МВС від 04.06.2002 № 519 наказам з кадрових питань (особового складу) щодо надання щорічних оплачуваних відпусток встановлено строк зберігання - 5 років, первинним документам і додаткам до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для бухгалтерських записів встановлено строк зберігання - 3 роки, а статтею 16-6 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, встановлений строк зберігання наказів по особовому складу з питань надання щорічних оплачуваних відпусток - 5 років. При цьому, зазначені документи не надані до суду і позивачем, що свідчить про недоведеність ним обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Крім того, вказує, що абзац 2 п. 56. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP передбачав виплату грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, проте позивач у 2000 році перебував у званні майора (старший начальницький склад), а відтак вказана норма п. 56 Положення не розповсюджується на позивача. Враховуючи, що ОСОБА_1 не доведено факт не отримання матеріальної допомоги та компенсації за невикористану чергову відпустку, тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову.
15.06.2021 за вх. № 11570/21 судом зареєстрована відповідь на відзив, якою позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, вказуючи на те, що оскільки відповідач зазначає на відсутність відомостей щодо надання позивачу відпусток та виплати матеріальної допомоги, то відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач визнає не виплату позивачу спірних сум. При цьому, позивач вказує, право на отримання матеріальної допомоги було гарантовано Указом Президента України №296/96 від 04.10.1996 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", а тому передбачена цим Указом матеріальна допомога є видом постійної, щорічної складової грошового забезпечення, а тому не передбачає звернення з рапортом або інших обставин для її виплати. Позивач вказує, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 05.05.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою від 27.10.2021 р. відмовлено Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області в задоволенні клопотання від 31.05.2021 р. про залишення позовної заяви без розгляду та відмовлено ОСОБА_1 у задоволені заяви від 16.06.2021 р. про поновлення пропущеного строку звернення до суду в порядку ст. 121 КАС України.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 згідно архівної довідки УМВС України в Херсонській області від 10.12.2020 № 702/04/2-2020 був призначений на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Новокаховського MB УМВС України в Херсонській області з 09.02.1999 р. згідно наказу УМВС від 09.02.1999 № 17 о/с та на підставі наказу УМВС від 19.01.2000 № 9 о/с звільнений з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за ст. 64 п. "ж" (за власним бажанням) з 19 січня 2000 року згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ( а.с. 12).
23.11.2020 р. позивач звернувся до УМВС України в Херсонській області з заявою про надання довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням всіх його складових з 01.01.1994 року по день звільнення з ОВС, а також довідки про зайняття посад в ОВС з початку служби в ОВС та по час звільнення, зазначити на яких посадах передбачалось пільгове обчислення строку служби, відомості щодо розрахунку вислуги років на день звільнення та розрахунок вихідної допомоги, відомості щодо виплати матеріальної допомоги період служби в ОВС. У разі встановлення не виплати або часткової виплати належного мені грошового забезпечення провести відповідні нарахування та виплати. ( а.с. 41).
16.12.2020 р. УМВС України в Херсонській області супровідним листом № 10/Т-64 направило на адресу позивача архівну довідку про період служби в органах внутрішніх справ та довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням всіх його складових за період з 28.07.1998 по 19.01.2000. При цьому повідомило, що довідки про розмір грошового забезпечення з 01.01.1994 по 27.07.1998 надати немає можливості, оскільки ОСОБА_1 працював у відділі охорони і для отримання інформації рекомендовано звернутися в Управління поліції охорони в Херсонській області (м. Херсон, вул. Молодіжна, 6). ( а.с. 42-48).
Дізнавшись з отриманих довідок УМВС України в Херсонській області про розмір грошового забезпечення за 1998-1999 роки, що відповідачем не нараховано та не виплачено матеріальну допомоги за 1998-1999 роки та компенсацію за невикористану у 2000 році чергову відпустку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першої статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон № 565-XII, у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ ( січень 2000) визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (січень 2000) порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначало Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 ( далі - Положення № 114 ), яким передбачено, зокрема
- особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням. Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються. (пункт 49 Положення №114)
- тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно. За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв'язку з особливо складними умовами служби. ( пункт 51 Положення №114)
- чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. ( абзац перший пункту 52 Положення № 114);
- відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище). При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 діб і більше, особам рядового і начальницького складу видаються проїзні документи для проїзду до місця проведення відпустки, але не далі пункту, з якого вони були відкликані, і назад, а також надається додатковий час на дорогу понад відпустку. За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. ( пункт 55 Положення № 114);
- особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. ( п. 56 Положення № 114)
Умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ у спірний період 1998-1999 роки було врегульовано Указом Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/26 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (далі - Указ №926/26), який набрав чинності з 01 грудня 1996 року та втратив чинність 01 січня 2008 року відповідно до Указу Президента України від 18.12.2007 № 1234/2007 "Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року № 379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України", та яким передбачалось, зокрема, виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік ( абзац 4 пункту 2 Указу № 926/26).
VI. Оцінка суду
З огляду на вищевказані джерела правового регулювання, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Положенням № 114, яке є спеціальним законодавством та регулює проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. При цьому, особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
При цьому, Указом Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/26 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" виплати визначені пунктом 2, на відміну від виплат, передбачених пунктом 3 цього Указу, не обмежувались розміром асигнувань, що виділяються на утримання цих органів та їх проведення було не правом, а обов'язком керівників органів внутрішніх справ.
Вирішуючи питання щодо протиправної бездіяльність УМВС України у Херсонській області в частині не нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 1998-1999 р., з урахуванням вищеописаних норм законодавства та наявних у справі документів, вказує про таке.
Як вбачається з довідки № 616 від 10.12.2020 про розмір грошового забезпечення за 1998 рік, а також довідки № 617 від 10.12.2020 р. про розмір грошового забезпечення за 1999 рік, то позивачу не було нараховано та не виплачена матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення за 1998-1999 роки.
При цьому, виплата особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік у період дії Указу Президента України від 04.10.1996 № 926/96 (який 01.01.2008 втратив чинність, але діяв на час виникнення спірних правовідносин) не пов'язувалась із відбуттям особи у відпустку або написанням будь-якого рапорту чи заяви.
10 березня 2011 року Європейським судом з прав людини прийнято Рішення у справі "Сук проти України" (Case of SUK v. UKRAINE). В цьому Рішенні Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним ( п. 22). Виплата забезпечення, що розглядається, здійснювалась з огляду лише на єдину об'єктивну умову- належність до рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ. Оскільки заявник виконав цю умову, він може вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право, отримати виплату, передбачену Указом Президента України № 926/96 від 04 жовтня 1996 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ". Державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань. Відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Зважаючи на висновок Європейського суду з прав людини, викладений у наведеному вище Рішенні, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування і виплати позивачу матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік за 1998-1999 роки відповідно до Указу Президента України № 926/96.
Щодо посилання відповідача на судову практику, у т.ч. на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у справі № 815/714/16, то правова позиція Верховного Суду у цій справі полягає у тому, що " .. Інструкцією № 499 не передбачено можливість здійснення цих виплат поза межами періоду, в якому особа перебувала в щорічній основній відпустці та/або подавала рапорт, а також після звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ."
Проте, спірне питання у даній справі регулюються іншим нормативно-правовим актом, а саме Указом Президента України від 04.10.1996 № 926/96, яким не передбачено подання рапорту для отримання матеріальної допомоги, а тому суд не приймає до уваги вказаний довід відповідача.
При цьому, суд зауважує, що обрахунок матеріальної допомоги є дискреційним повноваженням відповідача. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Крім того, суд приймає до уваги, що у довідці № 616 від 10.12.2020 про розмір грошового забезпечення за 1998 рік вказано нарахування та виплату позивачу " разова виплата" в сумі 176,80 грн., при цьому позивачем вказана обставина ні яким чином не спростована.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд зазначає, що саме на відповідача законодавством покладено функції по нарахуванню та виплаті матеріальної допомоги, а тому вимоги позивача належать до задоволення шляхом зобов'язання УМВС України у Херсонській області нарахувати та виплатити матеріальну допомогу за 1998-1999 роки з урахуванням раніше виплачених сум, що на думку суду саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
З огляду на вказане, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 1998 рік в сумі 197,20 грн., за 1999 рік в сумі 302,50 грн. не підлягає задоволенню.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що УМВС України в Херсонські області жодним чином не порушувало права та законні інтереси позивача, оскільки останній службу в даному управлінні не проходив, з огляду на наступне.
Так, у відзиві на позов відповідачем не заперечувалось, що під час процедури ліквідації Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області документи останнього були передані до УМВС України в Херсонській області. Крім того, наказом УМВС України в Херсонській області від 19.01.2000 № 9 о/с позивача було звільнено позивача зі служби в органах внутрішніх справ, а тому останнє є належним відповідачем по справі.
Разом з тим, варто відмітити, що позивач проходив службу в Новокаховському МВ УМВС України в Херсонській області, яким здійснювалось нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, а тому УМВС України в Херсонській області, який є правонаступником обов'язків після ліквідації вказаного відділу, не допускав у спірний період відносно позивача протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати спірних сум, відтак відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Вирішуючи вимогу позивача щодо протиправної бездіяльність УМВС України у Херсонській області в частині не нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану у 2000 році чергову відпустку, суд враховує наступне.
Як вбачається зі змісту позову, вказану вимогу позивач обґрунтовує тим, що довідка № 618 від 10.12.2020 року не містить даних про компенсацію за невикористану відпустку за 2000 рік.
Разом з тим, суд вказує, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року ( абзац перший пункту 52 Положення №114), проте позивач був звільнений з органів внутрішніх справ 19 січня 2000 року згідно наказу УМВС від 19.01.2000 № 9 о/с, тобто на початку 2000 року, що спростовує довід позивача щодо його права на чергову відпустку за 2000 рік та відповідно не отримання ним грошової компенсації внаслідок її невикористанння.
Навіть, якщо позивач вважав, що має право на спірну компенсацію пропорційно відпрацьованому часу, то звільнившись у січні 2000 року, він мав знати про невиплачену йому компенсацію за невикористану у 2000 році чергову відпустки та своєчасно звернутись до роботодавця із відповідним запитом про отримання підтверджуючої інформації.
Відповідно до ст.195 Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи МВС України, строк зберігання наказів щодо надання щорічних оплачуваних відпусток встановлено 3 роки. Інструкцією з організації архівної роботи в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, навчальних закладах, науково - дослідних установах та організаціях системи МВС України, затвердженої наказом МВС України від 25.05.2006 № 530, на архівне зберігання передавалися документи структурних підрозділів УМВС області постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та по особовому складу.
У разі відсутності (у зв'язку із закінченням терміну зберігання) у відповідача доказів, які можуть підтвердити правомірність позовних вимог, позивач має самостійно надати докази на обґрунтування позову. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Разом з тим, з вказаною вимогою позивач звернувся до відповідача у 2020 р., тобто через 15 років після закінчення терміну зберігання відповідних документів.
Відтак, своєю бездіяльністю позивач сам унеможливив отримання належних доказів для відновлення його порушеного права.
Зважаючи на викладене, позивачем не доведено наявності у нього права на отримання компенсації за невикористані у 2000 році дні відпустки, а відтак позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану у 2000 році чергову відпустку задоволенню не підлягають.
VII. Висновок суду
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст.77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
VIII. Розподіл судових витрат
Враховуючи, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (місце знаходження: 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська,4, код ЄДРПОУ 08592322) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної допомоги - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області відповідно до Указу Президента України № 926/96 від 04 жовтня 1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 1998-1999 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
В інший частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
кат. 106000000