Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 жовтня 2021 р. № 520/15907/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремлений підрозділ у складі ДПС України (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремлений підрозділ у складі ДПС України в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області (філія) відокремлений підрозділ ДПС України за №0226262-5606- 2033 від 02.06.2020 року з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за період 2020 року, сума податкового зобов'язання складає 236,15 грн.
2. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Код НОМЕР_1 ) з Головного Управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України ( код 43983495, адреса: вул. Пушкінська. 46, м. Харків, 61057) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 908.00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС у Харківській області.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Код НОМЕР_1 ) з Головного Управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України ( код 43983495. адреса: вул. Пушкінська. 46, м. Харків, 61057) витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС у Харківській області.
В обґрунтування позову зазначено, що податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області (філія) відокремлений підрозділ ДПС України за №0226262-5606- 2033 від 02.06.2020 року з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за період 2020 року, сума податкового зобов'язання складає 236,15 грн. є протиправним та таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 26.08.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 15.09.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення за №0226262-5606-2033 від 02.06.2020 року є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача - ОСОБА_1 , перебувала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 65 м2
В червні 2021 року позивачкою було отримане поштою відповідача - ГУ ДПС у Харківській області, податкове повідомлення рішення №0075720-2414-2034 від 01.03.2021р., з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особою, яка є власником об'єктів житлової нерухомості 18010200 за період 2020 року, сума податкового зобов'язання складає 236,15грн.
Позивач, вбачаючи з зазначеному порушення своїх прав, а саме в тому, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом не було надано розрахунку податкового зобов'язання, не зазначено про підстави для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які повинна сплатити фізична особа, яка є власником об'єкту оподаткування та оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам викладеним в рішеннях місцевих органів (радах) щодо встановлення ставок податку на пільги щодо сплатив казаного податку, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПКУ).
Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно із положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Водночас, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Згідно з пп. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
Відповідно до пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту.
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в 2016 році) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
г) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
За приписами п.п. 266.7.1-1 п. 266.7 ст. 266 ПК України за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Відповідно до п.п. 266.7.3 п. 266.7.3 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідно до п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПК України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Відповідно до п.п. «а» пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що не надання податковим органом позивачу розрахунку до податкового повідомлення-рішення, за яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки як встановлено судом вище платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних.
Крім того суд зазначає, що податок позивачу нараховано відповідно до рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (далі - Рішення № 542). Ставка податку у 2020 році для об'єктів житлової нерухомості становила 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020 (4 723,00 гривень).
Отже, до об'єкта житлової нерухомості, а саме: квартири, що перебуває у власності позивача, контролюючим органом застосовано ставку податку у розмірі 1% відсоток від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 кв метр.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення - рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків затверджено Наказом Міністерства Фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі - Порядок № 1204).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1204 до податкового повідомлення - рішення зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складення податкових повідомлень - рішень за формами «Р»).
Оскаржуване податкове повідомлення - рішення складене за формою «Ф» - для платників податків фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства.
Відповідно до Додатку І до Порядку № 1204 корінець податкового -повідомлення рішення, складеного за формою «Ф», не передбачає наявності даних щодо адреси об'єктів житлової та нежитлової нерухомості позивача та їх типів, а також не має містити обов'язково детальний розрахунок податкового повідомлення - рішення.
ПК України передбачено гарантію дотримання прав платників, при винесенні податкових повідомлень - рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачає, що саме платник податку може звернутися з письмовою заявою для проведення звірки даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру загальної площі таких об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, розміру ставки податку та нарахованої суми податку.
Крім того суд стосовно посилання позивача на Рішення № 542 щодо установленої пільги, зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 91 Конституції України, виключно Законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування (пп. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 ПК України).
Статтею 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 ПК України.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).
Відповідно до п. 30.9. ст. 30 ПК України податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Отже, пільги, встановлені ПК України для платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб у вигляді зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності таких осіб - платників податку, визначені незалежно від їх соціального статусу, майнового стану та рівня доходів.
Згідно з пп. 10.3 ст. 10 ПК України питання встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених ПК України.
Підпунктом 12.3.2 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (пп. 12.3.7. п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Положеннями п. 5.2 ст. 5 ПК України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Таким чином суд зазначає, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються відповідним рішенням місцевої ради, залежно від місця розташування та типів об'єктів, а не від бази оподаткування (загальної площі) об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток.
Рішенням № 542 ставку податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 м2, що знаходяться у власності фізичних осіб, на 2017 та наступні роки встановлено у розмірі 0 відсотків.
Однак, Рішення № 542 не відповідає вимогам ПК України та повноваженням міської ради в частині встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 м2, що знаходяться у власності фізичних осіб.
Нормами ПК України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практик застосування норм права у випадку колізії» у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічний структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
Отже, ПК України, що приймається єдиним законодавчим органом влади - Верховною Радою України має вищу юридичну силу у порівнянні з рішенням Харківської міської ради, що приймається органом місцевого самоврядування (що є нижчестоящим органом).
Відповідно до абз. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/ об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартир незалежно від їх кількості - на 60 м2.
Крім того під час розгляду справи судом встановлено, що Розрахунок податку за об'єкт житлової нерухомості, належний Позивачу на праві власності у 2020 році, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні -рішенні виглядає таким чином:
Станом на 01.01.2020 мінімальна заробітна плата складала 4 723,00 грн (4 723,00*1%= 47,23 гривень).
За об'єкт житлової нерухомості - квартира ( АДРЕСА_1 ), сума податку склала: загальна площа кватири, що перебуває у власності Позивача - 65 м2, пільга у вигляді зменшення бази оподаткування, відповідно до норм ПК України, - 60 м2. Отже, база оподаткування складає 65 - 60 = 5 м2.
5 х: 47,23 = 236,15 грн, де 5 - частка площі житлової нерухомості, з урахуванням пільги у вигляді зменшення бази оподаткування, що перебуває у власності Позивача, 47,23 - ставка податку" у 2020 році (1% *4 723,00 гривень).
Відповідно до пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0226262-5606- 2033 від 02.06.2020 року є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремлений підрозділ у складі ДПС України (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.