Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 жовтня 2021 р. № 520/13207/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.05.2017 року №153/2030-1303-17, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язано сплатити транспортний податок за 2017 рік - 25000 гривень за автомобіль "Порше Кайєн С Дизель", вказавши, що вимога про сплату цього податку є незаконною.
В обґрунтування позову зазначено, що податкове повідомлення - рішення від 31.05.2017 року №153/2030-1303-17, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язано сплатити транспортний податок за 2017 рік - 25000 гривень за автомобіль "Порше Кайєн С Дизель" є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 20.08.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 31.05.2017 року №153/2030-1303-17, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язано сплатити транспортний податок за 2017 рік - 25000 гривень за автомобіль "Порше Кайєн С Дизель" є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 27.03.2014 року позивачка придбала в автоцентрі "Порше Харків" автомобіль Porsche Cayenne 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 за загальну суму 1717212,72 грн.
31.05.2017 року контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №153/2030-1303-17, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язано сплатити транспортний податок за 2017 рік - 25000 гривень.
Позивачка, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає настуне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями.
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, загальності оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статею 10 ПК України встановлені місцеві податки, зокрема, податок на майно (пп. 10.1.1 ПК України).
Положеннями п. 10.21 ст. 10 ПК України встановлено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України).
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідно до Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році, який розміщено на офіційному вебсайті Мінекономрозвитку, автомобіль Porshe Cayenne 2013 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 4 134 см3 є об'єктом оподаткування.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п. 267.2.1 ст. 267 ПК України.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 153/2030-1303-17, про визначення позивачці, відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб. Об'єктом оподаткування визначено автомобіль марки: Porshe Cayenne, днз НОМЕР_3 з об'ємом 4 134 см3, 2013 року випуску.
Крім того в позовній заяві позивачка посилається на необізнаність про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 153/2030-1303-17, оскільки контролюючим органом не надано доказів на правлення вказаного податкового повідомлення-рішення на адресу позивачки, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що між даними інформаційних ресурсів ГУ ДПС та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО) виявлено розбіжності щодо місця реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (дата внесення інформації 06.04.2012) відповідно.
Адреса: АДРЕСА_4 неодноразово вказувалася особисто позивачкою - ОСОБА_1 , як у заяві до ДПС України від 11.09.2015, так і у позовній заяві до суду від 31.08.2015 (справа № 820/9404/15), де поряд з вищезазначеною адресою вказано, що будь-якої реєстрації ОСОБА_1 не має. Отже, саме ця адреса є місцезнаходженням позивачки.
Відповідно до пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 70.7 ст. 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок дій фізичної особи та контролюючих органів встановлені Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків затверджено Наказом Міністерства фінансів України 29 вересня 2017 року № 822, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 р. за № 1306/31174 (далі -Положення). Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IX Положення фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5-ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5-ДРП (додаток 13) відповідно. Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.
З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 2012 року форму 5-ДР про зміну місця реєстрації ОСОБА_1 до контролюючого органу не було надано, а отже, належною адресою слід вважати адресу місцезнаходження позивачки, а саме: АДРЕСА_4 , на яку контролюючим органом було надіслано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 153/2030-1303-17.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем на адресу позивачки надсилалось оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 153/2030-1303-17, проте у зв'язку з закінченням терміну зберігання лист був повернутий на адресу відповідача.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вказані посилання позивачки на необізнаність про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.05.2017 № 153/2030-1303-17 є безпідставними та є бажанням позивачки уникнути отримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а отже і уникнення обов'язку щодо сплати оскаржуваного транспортного податку, таким чином вказані посилання не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.