Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
27 жовтня 2021 р. справа № 520/15014/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до Приватного акціонерного товариства «Куп'янський машинобудівний завод» про стягнення податкового боргу, -
встановив:
Суб'єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (враховуючи, що позов подано з кодом ЄДРПОУ ВП: 43983495) (далі за текстом владний суб'єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд стягнути до бюджету України кошти у розмірі 685888,12 гривень у рахунок погашення податкового боргу з Приватного акціонерного товариства "Куп'янський машинобудівний завод", код в ЄДРПОУ 00372307, місцезнаходження: вул. Студентська, буд. 38, м. Куп'янськ, Харківська область, 63700, з усіх відкритих розрахункових рахунків.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов'язку з оплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань, з оплати узгоджених податкових повідомлень-рішень. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості, а також нарахування пені. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Куп'янський машинобудівний завод" (далі за текстом - платник, ПАТ), правом на подання відзиву на позов не скористався, хоча про відкриття провадження по справі повідомлявся судом належним чином і завчасно шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за адресою місця знаходження підприємства.
За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
Період відпустки з 20.09.2021р. по 26.09.2021р., вихідні та святкові дні з 14.10.2021р. по 17.10.2021р. зумовив розгляд справи по суті 27.10.2021р.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач зареєстрований в якості юридичної особи 29.12.1995р., згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
До заявленої владним суб'єктом вимоги про стягнення коштів у розмірі 685888,12 грн. структурно входять такі платежі:
з земельного податку: за податковою декларацією №9001987307 від 17.01.2020р. у розмірі 21.433,73 грн.; за податковою декларацією №9025237190 від 13.02.2021р. у розмірі 24.599,44 грн.;
з штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2021р. №00050650722 у розмірі 3.060,00 грн.;
з податку на додану вартість: за податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2021р. №00050680722 у розмірі 215.669,70 грн.; за податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2021р. №00050640722 у розмірі 1.020,00 грн.;
з пені за податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2021р. №00051190718 у розмірі 65.538,49 грн.;
з податку на доходи фізичних осіб: за податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2021р. №00051190718 у розмірі 352.866,53 грн.; за податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2021р. №00051180718 у розмірі 1.020,00 грн.;
з військового збору: пеня за податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2021р. №00051210718 у розмірі 6,07 грн.; за податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2021р. №00051210718 у розмірі 674,18 грн.
Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували як достовірність самостійно задекларованих та узгоджених платником грошових зобов'язань, так і факт добровільної подачі платником вказаних документів обов'язкової податкової звітності.
Також, за матеріалами справи встановлено, що вказані вище податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом на підставі висновків акту перевірки №4814/20-40-07-22-04/00372307 від 24.03.2021р.
Податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу та отримані ним 22.04.2021р.
В своїх письмових поясненнях позивач підтвердив, що станом на 27.10.2021 року сума податкового боргу залишається не сплаченою та складає 685888,12 грн.; податкові повідомлення-рішення платником податків в адміністративному та/або судовому порядку не оскаржувались.
19.01.2021р. контролюючим органом була складена податкова вимога №1759-13, котра надіслана відповідачу за належною податковою адресою, яка була направлена та отримана відповідачем 17.02.2021р., у судовому або позасудовому порядку не оскаржувалась, залишилась невиконаною.
Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов'язку боржника у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював даний спір.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.
Стосовно заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги про стягнення коштів, яка ґрунтується на самостійно задекларованих податкових зобов'язаннях, суд зазначає, що п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відносно виконання податкового обов'язку за рішеннями контролюючого органу слід застосовувати строк оплати згідно з п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: у 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - у 10 календарних днів за днем узгодження, яким є або день закінчення процедури адміністративного оскарження (п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України), або день набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування рішення контролюючого органу (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).
Згадані строки у спірних правовідносинах збігли, доказів виконання особою податкового обов'язку у добровільному порядку матеріали справи не містять, доказів припинення податкового обов'язку з інших підстав судом не виявлено.
Заявлена контролюючим органом до стягнення заборгованість відповідає визначенню податкового боргу згідно з п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України.
Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.72-76 КАС України у даному конкретному випадку є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом стану розрахунків з приводу виконання особою податкового обов'язку.
Спору з приводу застосування п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України між учасниками справи не існує.
Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.
Передбачена ст. 95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків Головним управлінням дотримана.
Вирішуючи справу, суд бере до уваги, що до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов'язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб'єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов'язаної особи як суб'єкта права, 2) виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов'язаної особи факту виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов'язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов'язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов'язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.
Приєднаними до справи доказами підтверджено обставини існування боржника та боргу, дотримання владним суб'єктом процедури примусового виконання публічного обов'язку, відсутності підстав припинення невиконаного обов'язку.
У ході розгляду справи доказів відсутності обов'язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов'язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що заявлена владним суб'єктом вимога не порушує прав та інтересів відповідача, а відтак, підлягає до задоволення.
Питання форми існування коштів, котрі підлягають вилученню із власності платника податків у процедурі примусового виконання невиконаного добровільно податкового обов'язку на погашення податкового боргу (як безготівкових коштів із рахунків в установах банків чи готівкових коштів) у даному конкретному випадку з огляду на приписи ст.95 Податкового кодексу України належить до виключної управлінської компетенції контролюючого органу під час організації виконання акту органу судової влади України, є межами свободи адміністративного розсуду, а тому судом не вирішується.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Куп'янський машинобудівний завод" (код ЄДРПОУ 00372307, місцезнаходження: вул. Студентська, буд. 38, м. Куп'янськ, Харківська область, 6370)0 на користь Державного бюджету України кошти за податковим боргом у сумі 685888,12 грн. (шістсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 12 коп.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева