27 жовтня 2021 року м. Рівне №460/9371/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 07.05.2019 №0225450-5013-1716, від 15.04.2020 №0038106-5005-1716, від 15.04.2020 №0038107-5005-1716, від 15.03.2021 №0128776-2605-1716, від 07.09.2021 №0465459-2405-1716; стягнути з відповідача надмірно сплачену суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 114503,05 грн.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач являвся власником будівель промислового призначення, а тому контролюючий орган протиправно прийняв податкові повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018, 2019 та 2020 роки, оскільки вказані будівлі не є об'єктами оподаткування відповідно до статті 266 Податкового кодексу України. Також позивач вказує, що з метою зняття податкового обтяження для продажу об'єктів нерухомого майна був змушений сплатити суму грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що є надміру сплаченими сумами грошових зобов'язань, які підлягають стягненню на його користь. Просив задовольнити позов повністю.
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що належні позивачу на праві власності будівлі не відноситься до будівель промислового призначення відповідно до класифікатора, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки будівлі є об'єктами оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 12.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 13.09.2021 заяву позивача про зміну предмета позову визнано прийнятною; установлено Головному управлінню ДПС у Рівненській області десятиденний строк з дня отримання (вручення) копії ухвали для подання до суду письмових пояснень (заперечень) по суті заяви про зміну предмета позову (збільшення позовних вимог).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесені податкові повідомлення-рішення:
від 07.05.2019 №0225450-5013-1716, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 39151,07 грн; щодо об'єкта нерухомого майна: «будівля автотранспортного цеху літ. «Б-3»», загальною площею 2103,2 кв м, по АДРЕСА_1 (а.с. 14);
від 15.04.2020 №0038106-5005-1716, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у розмірі 43833,27 грн; щодо об'єкта нерухомого майна: «будівля автотранспортного цеху літ. «Б-3»», загальною площею 2103,2 кв м, по АДРЕСА_1 (а.с. 17);
від 15.04.2020 №0038107-5005-1716, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у розмірі 621,78 грн; щодо об'єкта нерухомого майна: «караульне приміщення літ. «Б-1»», загальною площею 29,8 кв м, по АДРЕСА_1 (а.с. 18);
від 07.09.2021 №0465459-2405-1716, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у розмірі 16555,69 грн; щодо об'єкта нерухомого майна: «будівля автотранспортного цеху літ. «Б-3»», загальною площею 2103,2 кв м, по АДРЕСА_1 (а.с. 71);
від 15.03.2021 №0128776-2405-1716, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у розмірі 645,08 грн; щодо об'єкта нерухомого майна: «караульне приміщення літ. «Б-1»», загальною площею 29,8 кв м, по АДРЕСА_1 (а.с. 72) (далі - ППР).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 02.07.2021 (а.с. 30), ОСОБА_1 належали на праві приватної власності об'єкти нерухомого майна:
«будівля автотранспортного цеху літ. «Б-3»» загальною площею 2103,2 кв м; підстава для реєстрації: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; право власності припинено 15.06.2020 - договір купівлі-продажу автотранспортного цеху від 15.06.2020 №1171; будівля триповерхова, каркасно-стінова будівля виробничо-складського призначення;
«караульне приміщення літ. «Б-1» загальною площею 29,8 кв м.; підстава для реєстрації: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; право власності припинено 07.05.2021 - договір купівлі-продажу від 07.05.2021 №115; караульне приміщення призначене для охорони автотранспортного цеху.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних ППР №0225450-5013-1716, №0038106-5005-1716, №0038107-5005-1716, №0465459-2405-1716, №0128776-2405-1716, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Спірним питанням у даній справі є те, чи мав контролюючий орган правові підстави для нарахування податкових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об'єктів нерухомого майна: «будівля автотранспортного цеху літ. «Б-3»», загальною площею 2103,2 кв м, по АДРЕСА_1 , та «караульне приміщення літ. «Б-1»», загальною площею 29,8 кв м, по АДРЕСА_1 ; чи відносяться такі об'єкти до таких, які не є базою оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України), платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до Державного Класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: Код 125 - Будівлі промислові та склади - клас Будівлі промислові; цей клас включає: - криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням; 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії, 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості, 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, 1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Зі змісту наведеної норми убачається, що перелік будівель промисловості не є вичерпним.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єктів нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі.
Так, «будівля автотранспортного цеху літ. «Б-3»» загальною площею 2103,2 кв м - будівля триповерхова, каркасно-стінова будівля виробничо-складського призначення; «караульне приміщення літ. «Б-1» - караульне приміщення призначене для охорони автотранспортного цеху.
Суд зазначає, що вказані об'єкти нерухомого майна - будівлі складають комплекс промислового призначення, придатні для класу будівель промисловості.
Відповідно до пункту 30.1. статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
За правилами пункту 30.2. статті 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
При цьому питання щодо можливості застосування пільги вирішується обранням критерію функціонального призначення будівлі, а не до суб'єктної належності.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 (справа №812/1800/18) дійшов до наступних правових висновків: обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Верховний Суд також зазначив, що сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Зі змісту Витягу з ЄДРЮОФОПГФ вбачається, що позивач, маючи статус суб'єкта господарювання, здійснював такі види економічної діяльності, як 25.99 Виробництво інших металевих виробів, 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (а.с. 11).
Тому набуття позивачем у власність об'єктів нерухомого майна: «будівля автотранспортного цеху літ. «Б-3»» загальною площею 2103,2 кв м - будівля триповерхова, каркасно-стінова будівля виробничо-складського призначення; «караульне приміщення літ. «Б-1» - караульне приміщення призначене для охорони автотранспортного цеху, було здійснене саме з метою провадження основного виду господарської діяльності.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, конструкція будівлі автотранспортного цеху не дозволяла використовувати таке приміщення і інших цілях, окрім промислового виробництва, що підтверджується фотокартками об'єкта нерухомого майна з архіву прилюдних торгів (а.с. 42-50).
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позивач не надав доказів того, що об'єкти нерухомості використовувалися ним у господарській діяльності; позивач не подавав до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП із зазначенням інформації про об'єкти оподаткування - власні чи орендовані.
Суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що можливий факт неподання суб'єктом господарювання повідомлення за формою №20-ОПП є підставою для накладення штрафу чи віднесення платника податків до Критеріїв ризиковості платка податку, проте не є беззаперечним доказом того, що такі об'єкти не використовувалися у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Судом установлено, що оскаржуване ППР №0465459-2405-1716, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у розмірі 16555,69 грн; щодо об'єкта нерухомого майна: «будівля автотранспортного цеху літ. «Б-3»», загальною площею 2103,2 кв м, по АДРЕСА_1 , сформоване контролюючим органом лише 07.09.2021, що свідчить про порушення відповідачем строку формування ППР - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Позивач також вказує, що оскаржувані ППР №0225450-5013-1716, №0038106-5005-1716, №0038107-5005-1716, №0465459-2405-1716, №0128776-2405-1716 надіслані на неналежну позивачу адресу, а про їх існування позивач дізнався лише після отримання інформації про неможливість відчуження нерухомого майна через наявність податкового обтяження.
Позивач вказує, що з 2016 року його зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_2 ; натомість оскаржувані ППР надсилалися на адресу: АДРЕСА_3 .
Відповідач вказує, що оскаржувані ППР надсилалися на податкову адресу позивача « АДРЕСА_3 », яка міститься в обліковій картці платника податків; змінюючи адресу реєстрації, позивач був зобов'язаний повідомити про це контролюючий орган протягом місяця з дня виникнення змін.
Зі змісту оскаржуваних ПРР вбачається, що останні надсилалися контролюючим органом за адресою: АДРЕСА_3 .
За правилами пункту 42.1. статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 45.1. статті 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідач надав суду витяг з облікової картки платника податку - фізичної особи, де зазначено адресу проживання: АДРЕСА_3 (а.с. 79).
Разом з цим, у матеріалах справи міститься витяг з електронного кабінету платника податків - ОСОБА_1 , де зазначено відомості про зареєстровану адресу: АДРЕСА_2 ; дата взяття на облік - 27.08.2020 (а.с. 12).
Тобто контролюючому органу було достеменно відомо про факт реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_2 , проте оскаржувані ППР надсилалися за неналежною адресою.
Тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення контролюючим органом сум податкових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ППР №0225450-5013-1716, №0038106-5005-1716, №0038107-5005-1716, №0465459-2405-1716, №0128776-2405-1716, оскільки вказані вище об'єкти нерухомого майна не є об'єктами оподаткування згідно підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних ППР у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплачену суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 114503,05 грн, суд зазначає таке.
Позивач звернувся до контролюючого органу із заявою від 18.05.2021, де зазначив, що 27.04.2021 він дізнався про існування податкової заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 114503,05 грн; так як позивач не отримував жодного рішення стосовно визначення сум податкових зобов'язань, просив надати копії документів: ППР, доказів на підтвердження вручення ППР, розрахунки податкових зобов'язань (а.с. 27).
За результатами розгляду заяви позивача від 18.05.2021, контролюючим органом надана відповідь від 16.06.2021 про те, що відповідно до статті 266 ПК України позивач повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; заява за формою 5 ДР позивачем не подавалася, а тому ППР надіслані за адресою, яка зазначена в даних Державного реєстру фізичних осіб; за кодом платежу 18010300 нарахована сума 46173,23 грн та направлено за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 28).
З метою укладення правочину щодо відчуження належного позивачу нерухомого майна та з метою зняття податкового обтяження, позивач сплатив суму податкових зобов'язань у розмірі 114503,05 грн - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 18010300, що підтверджується квитанцією від 29.04.2021 (а.с. 25).
Позивачем у подальшому отримана Довідка від 05.05.2021 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справляннями яких покладено на контролюючі органи (а.с. 26).
Разом з цим суд зазначає, що загальна сума податкових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за оскаржуваними ППР №0225450-5013-1716, №0038106-5005-1716, №0038107-5005-1716, №0465459-2405-1716, №0128776-2405-1716 становить 100856,89 грн.
Відповідно до пункту 43.1. статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
За правилами пункту 43.3. статті 43 ПК України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Відповідно до пункту 43.4. статті 43 ПК України, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (пункт 43.5 статті 43 ПК України).
Таким чином, повернення помилково та / або надміру сплачених грошових зобов'язань відбувається за заявою платника податку та за умови наявності надміру сплачених грошових зобов'язань.
Тому позовна вимога про стягнення з відповідача суми надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за оскаржуваними ППР є передчасною, а тому не підлягає до задоволення.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2053,03 грн, сплачена відповідно до квитанцій від 05.07.2021 №0.0.2184642265.1 та від 09.09.2021 №0.0.2259142936.1 (оригінали знаходяться у матеріалах справи).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ ВП 44070166) про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 07.05.2019 №0225450-5013-1716, від 15.04.2020 №0038106-5005-1716, від 15.04.2020 №0038107-5005-1716, від 15.03.2021 №0128776-2605-1716, від 07.09.2021 №0465459-2405-1716.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення з Головного управління ДПС у Рівненській області надмірно сплачену суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 114503,05 грн - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн 03 (три) коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністратив-ного суду.
Повний текст рішення складений 27 жовтня 2021 року
Суддя К.М. Недашківська