26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 200/7453/20-а
адміністративне провадження № К/9901/37853/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року
у справі №200/7453/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Донецької обласної прокуратури, Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №200/7453/20-а, предметом розгляду якої є:
- визнання протиправним та скасування наказу прокуратури Донецької області № 364-к від 04 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- визнання протиправним та скасування рішення № 86 кадрової комісії № 1 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 прокурором відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області;
- зобов'язання відповідача 1 поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури з 05 травня 2020 року на посаді прокурора прокурор відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області або на рівнозначній посаді в органі прокуратури України, який буде створено замість прокуратури Донецької області, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури»;
- стягнення з прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 травня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на посаді прокурора
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 200/7453/20-а у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 200/7453/20-а скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 86 кадрової комісії № 1 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області.
Визнано протиправним та скасувано наказ прокуратури Донецької області № 364-к від 04 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 05 травня 2020 року.
Стягнуто з Донецької обласної прокуратури (вул. Університетська, 6, м. Маріуполь, Донецька обл., 87500, код ЄДРПОУ 25707002) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 394 726 (триста дев'яносто чотири тисячі сімсот двадцять шість грн.) 14 коп. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 24 237 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять сім грн.) 57 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної прокуратури (вул. Університетська, 6, м. Маріуполь, Донецька обл., 87500, код ЄДРПОУ 25707002) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири грн.).
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначаючи про відсутність, на час ухвалення оспорюваної постанови, висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, відповідно до якого прокурори органів прокуратури, зазначені в підпункті 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право у строк визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласних прокуратурах. У заяві, як вказує скаржник, також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію.
В той же час, скаржник посилається на наявність правових висновків Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм права, які висловлені в постановах від 21 вересня 2021 року у справах №160/6204/20, №200/5038/20-а.
Також скаржник зазначає, що на час оскаржуваної постанови відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування пунктів 16, 17 розділу ІІ Закону №113-ІХ, пункту 5 розділу ІІ Порядку №221 щодо ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено під час складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Водночас, в обґрунтування того, як саме на думку скаржника, відповідна норма права повинна застосовуватися, скаржник повторно наводить правові висновки Верховного Суду викладеного у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №160/6204/20, №200/5038/20-а та від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20
Верховний Суд наголошує, що таке обґрунтування підстав відносно застосування одних і тих самих норм права є взаємовиключними, а тому не може бути прийняте судом касаційної інстанції, як підставою касаційного оскарження судових рішень.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №200/7453/20-а за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяО.В. Калашнікова