25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 140/2635/21
адміністративне провадження № К/9901/37349/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у задоволенні клопотання Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 апеляційну скаргу повернуто скаржнику, з підстав передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції як таку, що постановлена внаслідок неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Перевіряючи правильність висновків суду апеляційної інстанції та обґрунтованість аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу відповідачу, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.08.2021 апеляційну скаргу залишив без руху через невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а у встановлений судом строк особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула її недоліки.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звертаючись до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, апелянт жодними доказами не підтвердив неможливості сплати суми судового збору. Тому, з урахуванням того, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, суд апеляційної інстанції повернув скаргу відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зважаючи на викладене Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи питання про відкриття апеляційного провадження, надав правильну оцінку матеріалам апеляційної скарги з погляду дотримання скаржником вимог КАС України щодо форми та змісту відповідного процесуального документа, а аргументи касаційної скарги стосовно цього питання не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом положень частини другої цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, і до цього переліку також належить й ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись положеннями статей 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій