Справа №:755/16979/21
"22" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гаврилової О.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зубацької Л.М. про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, -
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 22 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
До матеріалів позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею 72,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони її відчуження; накладення арешту на машиномісце № 7 (підвал) (Літера А), загальною площею 19,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , гараж номер 7 (сім) та заборони її відчуження.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено: особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності.
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Разом з тим, оскаржуючи рішення державного реєстратора, представник позивача просить накласти арешт на квартиру (без зазначення її номеру) та машиномісце, право власності на які станом на 30 вересня 2021 року, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, зареєстровано за третьою особою - ОСОБА_2 .
Крім того, стороною позивача не надано жодного доказу на підтвердження того, що (з урахуванням предмета та підстав позову) існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора.
Також слід зазначити, що в заяві про забезпечення позову не конкретизовано номер квартири, на яку представник позивача просить накласти арешт.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зубацької Л.М. про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 260 ЦПК України, суд, -
В задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката
Зубацької Л.М. про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: