№755/9025/21
№3/755/5144/21
"12" жовтня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 221454, ОСОБА_1 , 24 квітня 2021 року, о 19 годині 20 хвилин, у м. Києві, по вул. Празькій, 24, керував автомобілем «ВАЗ-21099», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук; зіниці очей не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обставинам. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на бодікамеру АА 00834. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, вину не визнав та пояснив, що 24 квітня 2021 року, о 19 годині 20 хвилин, за кермом автомобіля марки «ВАЗ-21099», д/н НОМЕР_1 , він взагалі не перебував, а керував автомобілем його товариш ОСОБА_2 , який належить останньому на праві власності, а він у той день, у даному автомобілі перебував у якості пасажира та їхали з останнім з роботи. Далі, вказаний автомобіль з метою перевірки документів зупинили працівники поліції, попрохали документи та почали звинувачувати саме його, що він керував даним автомобілем у стані наркотичного сп'яніння, на що він категорично заперечив та зазначив, що він не був водієм і взагалі не вживає наркотичні засоби, а тому, не розуміє, чому він повинен проходити огляд на стан сп'яніння. Зокрема, все ним сказане намагався поліцейським підтвердити і його товариш ОСОБА_2 , однак, ніхто не реагував, а ні на його пояснення, а ні на пояснення його товариша, а відразу почали складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП з відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння. Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складено незаконно та безпідставно, так як водієм він не був. Крім того, зазначив, що у такій ситуації він опинився вперше, тому не знав як йому реагувати, права ніхто йому не роз'яснював, а також взагалі не було роз'яснено наслідки складання протоколу. Зокрема, пояснив, що йому ніхто не видавав направлення на огляд з метою виявлення стану сп'яніння , він про це ніде не розписувався та, якби він знаходився у стані будь-якого сп'яніння, то його б відсторонили від водіння автомобіля, однак, цього також зроблено не було, що вказує на той факт, що водієм він не був і таких даних, матеріали справи не містять.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що 29 квітня 2021 року, приблизно о 19 годині 20 хвилин, він у тверезому стані знаходився за кермом власного автомобіля марки «ВАЗ-21099», д/н НОМЕР_1 , разом із ним в автомобілі на місці пасажира знаходився його товариш ОСОБА_1 , та так як вони разом працюють, то їхали з роботи. Далі, їх з зупинили працівники поліції з метою перевірки документів. Коли поліцейські перевірили документи, почали звертатися до ОСОБА_1 зі звинуваченнями у тому, що він має ознаки наркотичного сп'яніння і що саме він керував автомобілем, а тому, почали пропонувати останньому їхати на огляд до медичного закладу. Потім, і ОСОБА_1 , і особисто він, почали пояснювати поліцейським, що останній не був водієм, наркотичні засоби взагалі не вживає, автомобілем керував він як власник, а тому, не розуміли, чому саме ОСОБА_1 повинен їхати на огляд. Однак, поліцейські, не реагуючи, а ні на його пояснення, а ні на пояснення ОСОБА_1 , почали складати відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП з відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння.
Зокрема, у судовому засіданні, за участю ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , було переглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, що був долучений до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Однак, у супереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що саме особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, керувала автомобілем, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_2 , було надано послідовні та логічні пояснення, викладені вище, що не викликають сумніву щодо їх достовірності, тому суд бере їх до уваги, виходячи з усіх доказів у їх сукупності.
Так, згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до ч. 1 розділу VII вищезазначеної інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції.
Крім того, згідно п. 3.5 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НРУ від 03 лютого 2016 року №100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора), все спілкування повинне бути записано безперервно.
Як вбачається з переглянутого у судовому засіданні відеозапису із нагрудної камери поліцейського, який долучений до матеріали справи, відео триває менше хвилини.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 221454 вбачається, що ОСОБА_1 , 24 квітня 2021 року, о 19 годині 20 хвилин, у м. Києві, по вул. Празькій, 24, керував автомобілем «ВАЗ-21099», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук; зіниці очей не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обставинам. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на бодікамеру АА 00834. Однак, цей факт спростовується вищезазначеним відеозаписом, оскільки на ньому відсутній взагалі момент керування транспортним засобом та момент його зупинки, а саме відео триває менше хвилини.
Крім того, у судовому засіданні свідком ОСОБА_2 було підтверджено той факт, що за кермом автомобіля марки «ВАЗ-21099», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не був, а був саме він та цю обставину не можливо спростовувати наданими матеріалами, оскільки, вони не містять доказу керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
У зв'язку з викладеним, слід зазначити, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.).
Оскільки, матеріали справи не містять доказів, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а п. 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції лише водія, яким, відповідно до п. 1.10 цих Правил, є особа, яка керує транспортним засобом, то підстав для проходження ОСОБА_1 медичного чи будь-якого іншого огляду, як і для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП про відмову від проходження такого огляду, не було.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , які не спростовуються наданими матеріалами, а, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251-252, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: