ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21168/21
провадження № 1-кс/753/4143/21
"20" жовтня 2021 р.слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олевськ Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, в рамках кримінального проводження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100020003039 від 18.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,.
Суть питання, що вирішується ухвалою.
Слідчий СВ Дарницького УПГУНП в м. Києві ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням погодженим з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва, про застосування відносно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Встановлені судом обставини.
20.10.2021 відповідно до ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Дарницького районного суду м. Києва, було визначено головуючого слідчого суддю ОСОБА_1 та передано матеріали клопотання.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що групою слідчих слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві розслідується кримінальне провадження 12021100020003039 дані щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розробили спільний план по проникненню в чуже житло та вчиненню крадіжки чужого майна із житла, чітко розділивши між собою свої злочинні ролі. З метою вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заздалегідь розділили злочинні ролі, підготували інструмент для пошкодження та відчинення замків квартирних дверей, за допомогою якого повинні були зламувати або відкривати замки квартир.
18.10.2021, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 приїхали під керуванням останнього на автомобілі марки «Honda Civic», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 до буд. АДРЕСА_2 , з метою підшукування зручної квартири для вчинення крадіжки чужого майна.
ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи обопільно та узгоджено, згідно розподілених ролей, а саме ОСОБА_5 залишався в салоні автомобіля марки «Honda Civic», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , де спостерігав за прилеглою до місця скоєння злочину територією, в цей час ОСОБА_8 з ОСОБА_7 вийшли з вказаного автомобіля та попрямували до буд. АДРЕСА_2 , з метою вчинення крадіжки з квартири. В подальшому ОСОБА_8 з ОСОБА_7 , зайшли до 1 під'їзду, піднялись на 5 поверх вказаного будинку та з метою власного збагачення вирішили проникнути в квартиру АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки чужого майна, за допомогою наявних у них спеціальних інструментів, відчинили циліндричний механізм замка вхідних дверей до квартири АДРЕСА_3 , після чого ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7 проникли до приміщення даної квартири, звідки викрали наступні речі: зарядний пристрій до ноутбука «SAMSUNG AP13AD05», вартістю 400 гривень; безпровідну комп'ютерну мишка «Logitech M170», вартістю 459 гривень; бритву «BRAUN series 5 590CC-4» в чохлі, вартістю 2472 гривень; навушники «Apple» EarPods with Lightning Connector (MMTN2), вартістю 799 гривень; ноутбук «Samsung» (model-code-NP-RC 730-S 02 UA), 2011 року випуску, вартістю 8500 гривень; клавіатуру комп'ютерну «SVEN KB-S300», вартістю 251 гривень, а всього таємно викрали майно на загальну суму 12881 гривень.
Після чого, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , з місця вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном зникли та розпорядились ним на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 12881 гривень.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, а прокурор в судовому засіданні підтримав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , у вчиненні повторно за попередньою змовою групою осіб, таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинення злочину; протоколом допиту потерпілого; протоколами допитів свідків; протоколом огляду місця події; протоколами затримання в порядку ст. 208 КПК України, підозрюваних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_5 ; іншими матеріалами кримінального провадження, в їх сукупності.
Також мають місце ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні, вчинити інший злочин та недостатністю менш суворих запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення вказаного клопотання. Захисник просила обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, оскільки підозрюваний має ряд тяжких захворювань, потребує постійного лікування, має міцні соціальні зв'язки, проживає та зареєстрований з матір'ю, якій було проведено оперативне втручання на очах.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов'язковому здійсненню, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Практикою ЄСПЛ в рішеннях «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України» напрацьовані стандарти розуміння поняття «обґрунтована підозра», що передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що певна особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , оскільки надані докази об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненому злочину.
Оцінюючи наявність ризику (вплив на свідків та потерпілих) у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та потерпілого у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання їх безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками та потерпілими, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину у якому останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявність ризику впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором.
Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про високий ступінь ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, враховуючи, що підозрюваний раніше судимий.
Вивченням особи підозрюваного встановлено, що останній ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Олевськ Житомирської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий. Підозрюваний, на час вирішення даного питання є інвалідом другої групи, має ряд тяжких хронічних захворювань.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливості їм запобігання більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювала точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Слідчий суддя вважає, що до підозрюваного в даному випадку не підлягають застосуванню запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання, застави та домашнього арешту у зв'язку з тим, що вони не будуть дієвими і не зможуть перешкодити настанню вищевказаним ризикам.
Не можливе застосування до підозрюваного і запобіжного заходу вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
Таким чином, слідчий суддя з урахуванням сукупності встановлених обставин дійшов до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу.
По даному кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій, виконати вимоги ст. 290 КПК України та надати можливість для здійснення ефективного захисту підозрюваного, уникаючи поспішного суду, а тому строк шістдесят днів визначений процесуальним законом, є об'єктивно виваженим.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. ч. 1-4, п. 2. ч. 5 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У контексті обставин цього кримінального правопорушення слідчий суддя вважає, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Така сума (застави) визначена слідчим суддею, з урахуванням даних про особу підозрюваного, зокрема, що він є інвалідом другої групи та має ряд тяжких хронічних захворювань.
При цьому суд не встановив, а прокурор не довів, що за підозру щодо вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, слід застосувати заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тим більше ураховуючи вартість завданої шкоди.
Керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 177, 178, 182, 183,193-196, 206, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 14 год. 10 хв. 18.10.2021.
Дія ухвали закінчується 16.12.2021.
У разі внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень, на спеціальний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та надання слідчому документа, що це підтверджує, ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.
З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави ОСОБА_5 зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокуратури та суду та виконувати такі обов'язки: не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, застава звертається в дохід держави, а до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1