Справа №752/2166/20
Провадження № 2/752/4167/20
Іменем України
01.10.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Медведєвої К.І.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс», про відшкодування шкоди, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» про відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії щодо відновлення роботи вантажного ліфта.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 26.02.2019 року.
21.03.2019 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідно до зазначеного договору відповідач зобов'язаний займатися зокрема технічним обслуговуванням та утриманням ліфтів.
Посилаючись на копію акта про непрацюючий ліфт від 20.11.2019 року, позивач просить суд зобов'язати відповідача відновити роботу вантажного ліфта та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 70 000 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суд у м. Києва від 24.02.2020 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 22.06.2020 року справа прийнята до свого провадження суддею Голосіївського районного суду Колдіною О.О. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження.
На підставі положень ст. 274-279 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Надано строк відповідачу на подання відзиву на позовні вимоги.
Керуючись ст.ст.174,176 ЦПК України відповідач надав до матеріалів справи відзив. У відзиві відповідач заперечив проти позову, посилаючись на його необгрунтованість, зазначивши, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що ліфт не працює. Також відповідач посилався на недоведеність позивачем моральних страждань, як на підставу відшкодування моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 26.02.2019 року.
21.03.2019 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 3-А/75. Відповідно до зазначеного договору відповідач зобов'язаний займатися технічним обслуговуванням та утриманням ліфтів.
В підтвердження невиконання зобов'язання відповідача щодо надання послуг та технічного обслуговування ліфту позивач надала Акт конструктивних та експлуатаційних дефектів та порушень від 20.11.2019 року.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Акт від 20.11.2019 р. конструктивних та експлуатаційних дефектів та порушень є є допустимим доказом на підтвердження викладених в ньому обставин, оскільки інформація, викладена в ньому зі слів невстановленої особи.
В даному випадку належним та допустимими доказом наявності конструктивних дефектів, що впливають на експлуатацію ліфта є висновок експерта або ж висновок спеціалізованої організації, яка здійснює обслуговування ліфтів.
Крім того, порядок складання актів на підтвердження неналежного надання послуг щодо утримання будинку, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.
Згідно з положеннями ст.28 Закону оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.
Позивачем не була дотримана процедура складання акту-претензії, передбачена Законом, а отже в силу положень ст. 78 ЦПК України даний доказ не є допустимим і не може бути прийнятий до уваги судом.
Будь-яких інших доказів з боку позивача суду не надано на підтвердження обставин неналежного виконання відповідачем послуг на підставі укладеного договору про про наданя послуг з утримання будинків і споруд.
Крім того, на простування обставин, викладених позивачем, відповідачем надано копії паспортів ліфтів, встановлених в підз'їді АДРЕСА_2 , які підтверджують, що встановлені ліфти є пасажирськими,а також журнал аварійно-диспечерської служби, з якого вбачається, що на момент звернення до суду ліфти знаходились у справному стані.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язати відповідача відновити роботу вантажного ліфта.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Звертаючись до суду позивач просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 грн., яка виразилася у вимушеності позивача проживати в орендованій квартирі та сплачувати послуги будівельних магазинів щодо підйому будівельних матеріалів на 14 поверх, а також у витраті додаткового часу на влаштування дитини у садочок за місцем проживання.
Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
На підставі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Однак, на думку суду, при зверненні до суду позивач належним чином не обґрунтувала свої вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди та не надала доказів на підтвердження факту завдання такої шкоди, глибини душевних страждань, розміру шкоди.
Крім того, в ході судового розгляду не було встановлено і доведено належними доказами порушення прав позивача з боку відповідача в частині незабезпечення надання послуг з обслуговування ліфтів.
Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, беручи до уваги всі докази та обставини у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266, 273-279, 354 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» про відшкодування шкоди, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О.Колдіна