Справа № 703/1613/21
2/703/1046/21
26 жовтня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Кочеткової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -
встановив:
Позивач ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 22 грудня 2018 року між ПАТ "CK "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2805-18-00209, предметом якого є страхування транспортного засобу «Ноnda CIVIC» д.н.з. НОМЕР_1 .
10 грудня 2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ноnda CIVIC» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобілем «ВАЗ021011» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва № 760/33873/19 від 10 червня 2020 року вище вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 ПДР України.
У позовній заяві також зазначено, що до ПрАТ «СК «Українська страхова група» 22 грудня 2018 року звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав при цьому усі необхідні документи.
22 грудня 2018 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» на підставі ремонтної калькуляції № ДККА-69217 від 20 січня 2020 року, було складено страховий акт № ДККА-69217 від 21 січня 2020 року та розрахунок суми страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику.
На підставі вище вказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 16376 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1554 від 21 січня 2020 року.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки.
За статтею 1191 Цивільного кодексу Україну особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Посилаючись на норми ст. 1166, 1191 ЦК України, Закон України «Про страхування», позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь в якості відшкодування шкоди, суму у розмірі 16376 грн. Крім того, просить сплачений судовий збір в сумі 2270 грн. покласти на відповідача.
14 червня 2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
У судове засідання представник позивача ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» Сечко С.В. не з'явився. До початку судового засідання подав до суду клопотання з проханням проводити розгляд справи без його участі, підтримав заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі. Не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Відзив на позов не подано.
До суду, повторно надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з станом здоров'я. Однак, до заяви про відкладення розгляду справи, а ні в засідання призначене на 24 вересня, а ні на 26 жовтня 2021 року підтверджуючих документів, поважності причини неявки в судові засіданні не надав.
Ст. 44 ЦПК України вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 223 ЦПК України зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, суд приходить до висновку, про можливість проведення розгляду справи за відсутності, належним чином повідомленого відповідача про день, час та місце розгляду справи, оскільки повторне подання ним заяви про відкладення слухання справи суд вважає зловживанням своїми процесуальними правами відповідачем та таким, що спрямована на затягування розгляду справи.
Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача ОСОБА_1 , який повідомлявся у встановленому законом порядку про час, дату і місце судового засідання, що підтверджується засобами поштового зв'язку та поданими відповідачем заяви про відкладення розгляду справи, та повторно не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників справи, відповідно фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 22 грудня 2018 року між ПрАТ "CK "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2805-18-00209 (Щасливе каско) предметом якого є страхування транспортного засобу «Ноnda CIVIC», реєстраційний № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого загальна страхова сума на ТЗ та ДО - 530000 грн.; страховий тариф - 3,89 %; загальний розмір страхової премії - 20617 грн. (а.с. 5, 6-10).
10 грудня 2019 року о 09 год. 30 хв. по вул. Борщагівська, 189 в м. Києві водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_2 , перед виїздом не забезпечив технічно - справний стан свого транспортного засобу, поламка під час руху якого призвела до зіткнення з транспортним засобом «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 (а) ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Соломянського районного суду м. Києва № 760/33873/19 від 10 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 22 травня 2020 рорку (а.с.4).
Судом встановлено, що 11 грудня 2019 року ОСОБА_2 повідомив ПрАТ "CK "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" про настання вказаного вище страхового випадку, а також подав заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 12).
21 січня 2020 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» на підставі ремонтної калькуляції № ДККА-69217 від 20 січня 2020 року, було складено страховий акт № ДККА-69217 від 21 січня 2020 року та розрахунок суми страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику - ОСОБА_2 (а.с. 15,16).
На підставі зазначених вище документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі - 16376 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1554 від 21 січня 2020 року (а.с.17).
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі дані та належні докази того, що відповідач ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як власник наземного транспортного засобу, що давало б підстави для стягнення шкоди із відповідної страхової компанії.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Як передбачено частиною 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»).
Договірне зобов'язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування.
Деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вирішуючи даний спір, судом достеменно встановлено, що на підставі ремонтної калькуляції № ДККА-69217 від 20 січня 2020 року, страхового акту № ДККА-69217 від 21 січня 2020 року та розрахунку суми страхового відшкодування від цієї ж дати, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику - ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 1554 від 21 січня 2020 року (а.с.17).
За результатами розгляду справи судом не встановлено даних про те, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП (відповідача по справі - ОСОБА_1 ) була застрахована, як власника наземного транспортного засобу, відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» має право вимоги (суброгація) до винуватця ДТП - відповідача по справі ОСОБА_1 .
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог, а саме, - необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» грошові кошти у розмірі 16376 грн.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ч. 1 ст. 141 ЦПК України зазначає про те, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 46568 від 11 травня 2021 року.
Позивач просив суд стягнути з відповідача і понесені ним судові витрати в сумі 2270 грн.
Оскільки позов підлягає до задоволення, відповідно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» підлгяє стягненню сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2270 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-84, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ 30859524, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32 літ.А) грошові кошти в розмірі 16376 грн., а також судовий збір в розмірі 2270 грн., а всього 18646 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: В. О. Прилуцький