22 жовтня 2021 рокуСправа №: 695/2494/21
Номер провадження 3/695/1756/21
22 жовтня 2021 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , -
за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17.08.2021 року, серії ДПР18 № 247372, ОСОБА_1 17.06.2021 року о 21 год. 00 хв. в м. Золотоноша по вул. Шевченка керував мопедом Карпати без д.н.з., з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, від медичного освідування у встановленому порядку відмовився при свідках.
Під час розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 свою вину та обставини, що вказані у протоколі про адміністративне правопорушення заперечив, вказуючи на те, що вказаним мопедом він не керував, оскільки останній був поломаний та він його котив по обочині дороги. Коли до нього під'їхали працівники поліції то його пояснення до уваги не взяли та склали вказаний протокол про адміністративне правопорушення, хоча він наполягав, що керування вказаним мопедом не здійснює.
Суддя, дослідивши матеріали справиприходить до наступного висновку.
Згідно ст. ст. 251, 252, 280 КупАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи і з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення,, на що вказував Європейський суд з прав людини по справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» ( заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» ( заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність в тому числі за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено відомості про свідків, які також надали письмові пояснення та відповідно до яких ОСОБА_1 керував мопедом Карпати з ознаками алкогольного (наркотичного) сп'яніння, та в їх присутності у встановленому законом порядку від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, свою вину у скоєному визнав повністю.
Разом із тим особа, яка притягується до адміністративної відповідальності проти вказаних обставин категорично заперечувала.
З метою повного та належного з'ясування усіх обставин справи судом були викликані свідки за адресою, яка вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, однак свідок ОСОБА_2 , який зазначений у протоколі за вказаною адресою не проживає, а свідок ОСОБА_3 до суду не з'явився.
Інші докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортуй також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що прямо вказував Пленум Верховного Суду України в п.27 Постанови від 23.12.2005 № 14.
У своєму рішенні по справі №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Проте посадова особа органів поліції не відсторонювала ОСОБА_1 від керування транспортного засобу, акту про відсторонення водія від управління т/з не надано.
Отже в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б стверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а додані до матеріалів справи пояснення свідків містять суперечності, що викликають обґрунтовані сумніви в їх достовірності.
Так свідки вказують про те, що ОСОБА_1 свою вину визнав, однак останній під час розгляду справи вказані обставини категорично заперечував, відсутні і відомості про ознайомлення ОСОБА_1 із змістом протоколу про адміністративне правопорушення, належного роз'яснення йому прав та обов'язків, які передбачені ст.. 63 Конституції України та ст.. 268 КУпАП.
Жодних доказів таких відмов матеріали справи не містять.
Отже матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (20 вересня 2016 року, заява № 926/08), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
За таких обставин, слід вважати, що в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відсутні порушення вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України” N 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже суддя, вивчивши матеріали справи приходить до висновку, що провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі зазначеного та керуючись
ст., ст. 283, 284, 247 п.1 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом 10 днів.
Суддя Середа Л.В.