Справа № 569/9231/21
21 жовтня 2021 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Ковальчука О.Б.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в особі Інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Сліпіна Олександра Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ГАБ № 140965 від 09.05.2021 року, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в особі Інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Сліпіна Олександра Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ГАБ № 140965 від 09.05.2021 року, винесену Інспектором взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Сліпіним Олександром Валерійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, та накладення на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначила, що 09 травня 2021 року о 16 год. 15 хв. за адресою: м. Рівне, вул. Сагайдачного, 2 на території, де встановлений «жовтий» рівень епідемічної небезпеки у супермаркеті «Ельдорадо» ОСОБА_1 порушила правила щодо карантину людей, а саме перебувала без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушила вимоги пп. 1 п. 3 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Посилається на рішення Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року справа №1-14/2020(230/20) та зазначає, що пп. 1 п. 10 постанови КМУ від 22 липня 2020 року №641 на її думку є неконституційним, оскільки обмежує права і свободи громадянина, тож, порушення особою правил карантину, які встановлені не у конституційний спосіб, не є підставою для адміністративної відповідальності.
Крім того, зазначає, що на момент розгляду справи в Україні не було введене ані воєнного стану, ані надзвичайного стану.
Позивач з даною постановою не згідна, оскільки вважає, що вона є незаконною, та такою, що не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, просить їх задоволити. Крім того, пояснила, що 09 травня 2021 року перебуваючи за адресою: м. Рівне, вул. Сагайдачного у супермаркеті «Ельдорадо» для отоварення належних їй бонусів, охороною магазину їй було зроблено зауваження, що вона перебуває без маски. На її пояснення про те, що в неї закінчилися чисті маски, а використану маску вона не може одягнути, оскільки має алергію, на її вимогу отримати чисту маску за рахунок магазину на підставі ст. 8 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» її забезпечено не було. Вважає, що вищевказану постанову про адміністративне правопорушення на неї складено безпідставно.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином 27.07.2021 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником ОСОБА_2 подано відзив, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. В якості доказу вчинення правопорушення до відзиву долучила оптичний носій з відеозаписами.
Заслухавши думку позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 140965 від 09 травня 2021 року о о 16 год. 15 хв. за адресою: м. Рівне, вул. Сагайдачного, 2 на території, де встановлений «жовтий» рівень епідемічної небезпеки у супермаркеті «Ельдорадо» ОСОБА_1 порушила правила щодо карантину людей, а саме перебувала без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушила вимоги пп. 1 п. 3 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно постанови серії ГАБ № 140965 від 09.05.2021 року, винесеної Інспектором взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Сліпіним О.В. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 170,00 грн.
Так, диспозицією ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», прийнято Постанову КМУ № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», з подальшими змінами, зокрема внесеними Постановою №1236 від 09.12.2020 року.
Пунктом 1 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2021 року на території України установлено карантин шляхом продовження дії карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 та від 22 липня 2020 року № 641.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 року, на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється:
1) перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;
2) перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 06.11.2020 року № 1000-IX, який набрав чинності 21.11.2020 року, внесено зміни до Кодексу України "Про адміністративні правопорушення", а саме статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною 2 такого змісту: "Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Підвідомчість справ за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП віднесена до органів поліції, відповідно до ст. 222 КУпАП.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративного правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Позивачка в судовому засіданні пояснила, що вона дійсно перебувала в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без засобів індивідуального захисту, оскільки в магазині не було в продажі масок, а в неї вони закінчилися.
Отже, позивач не оспорює факт перебування її в громадському місці без вдягнутих засобів індивідуального захисту, визначених вищевказаною Постановою Кабінету Міністрів України, норми якої є обов'язковими для виконання усіма особами на території України.
Суд критично оцінює посилання позивача на неконституційність положень постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22 липня 2020 року з посиланням на рішення Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року у справі №1-14/2020 (230/20), оскільки предметом розгляду Конституційного суду України у зазначеній справі була перевірка на відповідність Конституції України (конституційність) положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів від 20 травня 2020 року № 392, пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою. Конституційне провадження у справі з зазначеного питання було закрито на підставі пункту 5 статті 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» - втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України.
Як визначено в ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права однієї особи з інтересами інших.
Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, представником відповідача надано суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається факт перебування позивача без одягнутих засобів індивідуального захисту в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, посилання позивача на незаконність постанови є необгрунтованими.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'сувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом із тим, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майнове положення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або подання прокурора на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Листом Міністерства юстиції України від 06.03.2018 №8887/4408-33-18/11.2.2 роз'яснено, що чинними нормами КУпАП не визначено поняття малозначності вчиненого правопорушення та виключного переліку діянь, які можуть вважатися малозначними. Орган (посадова особа), уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, звільняє правопорушника від адміністративної відповідальності в кожному випадку окремо, зважаючи на характер вчинюваного діяння та обставини справи.
Проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, суд приходить до висновку, що при обранні стягнення за вчинене адміністративне правопорушення поліцейським не було враховано ступінь вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке не завдало значних збитків суспільним або державним інтересам, прав та свобод інших осіб не порушило.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, однак враховуючи особу порушника та обставини вчинення адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що правопорушення є малозначним, а тому слід застосувати положення ст. 22 КУпАП та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 159-164, 192-194, 241-255, 286, 293-295 КАС України, ст. 22 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 140965 від 09.05.2021 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП - змінити.
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та звільнити останню від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю скоєного та обмежитись відносно ОСОБА_1 усним зауваженням.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 25 жовтня 2021 року.
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.