Справа № 568/251/21
Провадження № 1-кп/568/49/21
26 жовтня 2021 року м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Радивилів кримінальне провадження №12021180210000002 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Птича Дубенського району Рівненської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, із середньою освітою, неодруженої, на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних осіб не має, не депутата, не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_6
В середині грудня 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у вечірню пору доби ОСОБА_3 , з метою протиправного заволодіння чужим майном, прибула до житлового господарства, що в АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 . Перебуваючи біля житлового будинку вказаного господарства, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на особисте збагачення за рахунок викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що її дії не будуть помічені власником майна та сторонніми особами, діючи таємно, з корисливих мотивів, застосувавши фізичну силу, руками вийняла з дверної рами вхідних дверей та вхідної коробки металеві скоби, на яких висів зачинений навісний замок, відчинивши вхідні двері та проникла в середину будинку. Перебуваючи в житловому будинку, ОСОБА_3 , з серванту, який знаходився в одній із кімнат, викрала тарілки в кількості 17 штук загальною вартістю 247,31 грн, три оселедниці загальною вартістю 75,99 грн., 5 чашок та 10 скляних стаканів, загальною вартістю 316,68 грн, належні ОСОБА_6 .
В подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи в приміщенні кухні, із тумби викрала металеву каструлю марки «Sauвach» з скляною кришкою вартістю 75,99 грн., та сковорідку марку «KingHoff» вартістю 340 грн., належні ОСОБА_6 .
З викраденим чужим майном, яке ОСОБА_3 помістила в поліетиленові пакети, які мала з собою, покинула місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим отримала реальну можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд.
В результаті протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1288,52 гривень.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала у повному обсязі та пояснила суду, перебуваючи поблизу будинку свої сусідки ОСОБА_6 в с.Гранівка Дубенського району Рівненської області, в грудня 2020 року, вирішила вчинити крадіжку чужого майна. Скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, вона відчинивши вхідні двері проникла в будинок ОСОБА_6 . З серванту, що стояв в кімнаті, вона забрала посуд - тарілки, кружки та склянки. В кухні з тумби забрала пательню та каструлю. Склавши все в пакет, вона вказані речі забрала з собою. В подальшому викрадені речі, вона віддала працівникам поліції. У вчиненому щиро розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила. що в грудні 2020 року вона помітила, що в її будинку хтось побував. Помітила, що з кімнати в серванту зник посуд. а з кухні - каструля та сковорідка. Викрадене їй повернуто, претензій матеріального характеру до обвинуваченої ОСОБА_3 немає.
Обвинувачена ОСОБА_3 не заперечувала проти визнання недоцільним дослідження доказів у повному обсязі так як повністю погодилася з висунутим обвинуваченням, висновки якого утворюють склад злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Покази обвинуваченої ОСОБА_3 , допитаної в судовому засіданні, послідовні і логічні, повністю співпадають з фабулою обвинувачення, чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірність картини злочину за допитом обвинуваченого не викликає сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
В зв'язку з викладеним, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім допиту обвинуваченої та потерпілої, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченої, матеріалів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат у вказаному кримінальному провадженні.
При цьому суд враховує, що обвинувачена вірно розуміє зміст цих обставин, не має сумнівів стосовно добровільності його позиції, а також їй та іншим учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
При встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю та її дії слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.
Відповідно до положень ст.65 КК України, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу, суд повинен з'ясувати вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан тощо.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
У відповідності зі ст.12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою ОСОБА_3 відноситься до нетяжких злочинів, обвинувачена на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, однак в силу ст..89 КК України вважається такою, що немає судимості, за місцем проживання характеризується негативно.
Пом'якшуючою покарання обставиною згідно ст.66 КК України - є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст..67 КК України у кримінальному проваджені відсутні.
Суд також враховує досудову доповідь від 07.05.2021 р., підготовлену начальником Радивилівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області ОСОБА_7 стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 за висновком якої середня ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. В разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на обвинувачену ОСОБА_3 обов'язку, передбаченого ст.76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Досліджені в ході судового розгляду обставини справи, дані про особу обвинуваченої, з урахуванням її відношення до вчиненого, поведінки після вчинених правопорушень, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції даної статті. Однак, враховуючи тяжкість та обставини вчиненого правопорушення, а також особу обвинуваченої, суд приходить до висновку про можливість її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст.75 КК України, звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням із покладенням на неї обов'язків, передбачених ч.1 та ч.3 ст.76 КК України.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/118-21/193-ТВ від 16.01.2021 року в розмірі 1307,60 грн., судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/11821/187-ТВ від 14.01.2021 року в розмірі 1961,40 грн, судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/118-21/186-ТВ від 15.01.2021 року в розмірі 1307,60 грн., судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/118-21/194-ТВ від 18.01.2021 року в розмірі 2615,20 які, у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався і підстав для його застосування суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 349, 366-368, 371, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1, 3 ст.76 КК України на час іспитового строку покласти на ОСОБА_3 обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Речові докази у кримінальному провадженні: тарілки в кількості 17 штук, оселедниці в кількості 3 штуки, 5 чашок, 10 стаканів, каструля марки «Sauвach» з скляною кришкою та сковорідку марку «KingHoff», які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , залишити в користуванні останньої.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових товарознавчих експертиз в розмірі 7191 (сім тисяч сто дев'ятносто одна) гривня 80 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1