21 жовтня 2021 року справа № 542/903/21
провадження № 2-др/542/10/21
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Кашуби М.І.,
за участю секретаря судового засідання Нестеренко О.В.,
представника позивача - адвоката Ошеки О.А.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача- адвоката Дичука І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в смт Нові Санжари Полтавської області заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
02 червня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року, розірвано шлюб, зареєстрований 28 квітня 2018 року Шевченківським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 493, та стягнуто з відповідача на користь позивачки - 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок сплаченого при зверненні до суду судового збору.
19.10.2021 ОСОБА_2 звернулася із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в якій прохала призначити судове засідання з метою ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
В судове засідання позивачка не з'явилася.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Представник позивача - адвокат Ошека О.А. в судовому засіданні підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення. Зауважив, що позивачка змушена була звернутися до суду із позовом про розірвання шлюбу у зв'язку із неправильними діями відповідача. Вказував, що відповідач відмовився розірвати шлюб у порядку ст. 109 СК України.
Відповідач в судовому засіданні не погодився із наданим позивачкою розрахунком витрат на правничу допомогу. Просив суд зменшити розмір заявлених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу. Вказав, що згоден сплатити на її користь 1 500 гривень в рахунок погашення цих витрат.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вказаний позивачкою розмір витрат на правничу допомогу є завищеним. Вказував, що така сума не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та дійсності. Просив їх зменшити та стягнути з відповідача в рахунок погашення цих витрат 1 500 гривень. Також зауважив, що позивачкою не надано до суду доказів неправильних дій відповідача. А його відмова розірвати шлюб у порядку ст. 109 СК України пояснюється тим, що позивачкою були запропоновані неприйнятні умови договору в частині щодо матеріального утримання. На спростування пояснення позивачки в заяві в частині щодо затягування розгляду справи, вказав, що відкладення судового розгляду в зв'язку із необхідністю отримання правової допомоги не свідчить про затягування справи, а навпаки сприяє забезпеченню реалізації права на правову допомогу.
Зазначив, що звіт адвоката не відповідає дійсним обставинам. Так, представник відповідача вказав, що час проведений в судових засіданнях набагато менший, ніж зазначений у звіті адвоката Ошеки О.А., а відкладення судового засідання відбулося не з вини відповідача чи його представника, а з причин об'єктивної неможливості з'явитися в судове засідання.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, заяву з додатками, оцінивши докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
За змістом положень ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За правилами ст. 246 ЦПК У крїни, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позовна заява ОСОБА_2 містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Позивачкою до ухвалення рішення про розірвання шлюбу на виконання вимог ст. 141 ЦПК України подано до суду заяву, у якій вона зазначила, що у разі, якщо до завершення судових дебатів позивачкою чи її представником не буде надано доказів для встановлення розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, то такі докази будуть подані нею чи її представником протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду (а.с. 84).
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом встановлено, що згідно із заявою про розподіл судових витрат, ОСОБА_2 при вирішенні питання прохає врахувати:
1) що такі витрати пов'язані з розглядом справи;
2) поведінку відповідача та його представника під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, внаслідок чого збільшилася кількість явок її представника суду і зумовила для неї на виконання договірних зобов'язань бути зобов'язаною сплати його гонорар за весь час його фактичної роботи;
3) дії відповідача щодо ухилення від досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом у позасудовому порядку.
На обгрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу позивачкою надано до суду договір (угоду) про професійну правничу (правову, юридичну) допомогу, укладений 26.05.2021 між позивачкою ОСОБА_2 та адвокатом Ошекою О.А. та угоду про доповнення умов договору, укладену 26.05.2021 між ОСОБА_2 та адвокатом Ошекою О.А., звіт адвоката у справі про розірвання шлюбу, укладеного Клієнтом із ОСОБА_1 №542/903/21 з детальним описом наданої правничої допомоги і її тривалість та довідку про те, що станом на 11.10.2021 року позивачкою сплачено1000 грн гонорару та 600 грн на відрядження до смт Нові Санжари (добові).
Судом встановлено, що, відповідно до договору (угоди) про професійну правничу (правову, юридичну) допомогу, адвокат надав клієнту професійну (правову) допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язаний сплатити адвокату за надання правничої (правової, юридичної) допомоги.
Згідно з угодою про доповнення умов договору, перша (умовно кажучи, основна) частина гонорару визначається (розраховується) погодинно з розрахунку 1000 грн. 00 коп. (Одна тисяча грн. 00 коп.) за кожну 1 (Одну) годину виконання Адвокатом робіт за цією Угодою в межах Договору, незалежно від їх виду чи складності, і має бути сплачена Клієнтом Адвокату в порядку, визначеному цією Угодою та Договором, незалежно від того, чи досягнуто бажаного для Клієнта результата. Друга додаткова частина гонорару (умовно «гонорар успіху») визначається (розраховується) погодинно з розрахунку 500 грн. 00 коп. (П'ятсот грн. 00 коп.) за кожну 1 (Одну) годину виконання Адвокатом робіт за цією Угодою в межах Договору, незалежно від їх виду чи складності, і має бути сплачена Клієнтом Адвокату в порядку, визначеному цією Угодою та Договором, і яка належною Адвокату стає лише у разі:
- досягнення (настання) бажаного для Клієнта результата, яким може бути;
- ухвалення судом судового рішення про задоволення позову Клієнта і набрання таким рішенням чинності (законної сили);
- Клієнт не підтримує своїх вимог і відмовився від позову унаслідок задоволення позовних вимог після пред'явлення позову, і при цьому суд за заявою Клієнта присудить стягнення на користь Клієнта чи Адвоката понесених ним у справі судових витрат на правову (правничу, юридичну) допомогу;
- розгляд справи завершено укладенням мирової угоди (незалежно від того, чи передбачено нею стягнення на користь Клієнта чи Адвоката судових витрат на правову (правничу, юридичну) допомогу;
- стягнення судом на користь Клієнта гонорару з урахуванням цієї другої (додаткової) частини гонорару («гонорару успіху»).
Відповідно до звіту адвоката, загальна кількість відпрацьованого часу адвокатом Ошекою О.А. становить 7 годин 30 хвилин, а саме:
- консультація в ході якої було здійснено ознайомлення з матеріалами та інформацією, здійснення їх аналізу - 00 годин 15 хвилин;
- консультація в ході якої було надано правову інформацію, що стосується доручення справи про розірвання шлюбу та було здійснено надання роз'яснень з правових питань що стосуються вказаної справи - 00 годин 15 хвилин;
- консультація щодо відповідної судової практики у справах про розірвання шлюбу, а також щодо наявності чи відсутності підстав для захисту прав та інтересів Клієнта, з визначенням виду (судовий, позасудовий, ін.) захисту, виду судочинства; підсудності; вимог, обставин (предмет доказування); доказів (визначення виду провадження і порядку розгляду справи судом та інших необхідних відомостей - 00 годин 15 хвилин;
- складення позовної заяви про розірвання шлюбу, підготовка матеріалів доданих до неї - 01 година 00 хвилин;
- ознайомлення з відзивом ОСОБА_1 на позовну заяву, здійснення його аналізу, надання консультації і усного висновку про відсутність доцільності реагувати відповіддю на вказаний відзив - 00 годин 15 хвилин;
- явка для здійснення представництва:
30.06.2021 - на 10:30 до 11:26, тобто 00 годин 56 хвилин;
19.07.2021 - на 11:00 до 11:42, тобто 00 годин 42 хвилини;
01.09.2021 - на 13:30 до 13:45, тобто 00 годин 15 хвилин + 01 година 00 хвилин переїзду до смт Нові Санжари з м. Полтава і з смт Нові Санжари у м. Полтава, тобто разом 01 година 15 хвилин;
22.09.2021 - на 13:00 до 13:29, тобто 00 годин 29 хвилин;
06.10.2021 - на 13:00 до 15:00, тобто 02 години 00 хвилин, що сумарно становить: 05 годин 20 хвилин;
- здійснено ознайомлення і зняття копій з матеріалів справи у суді - 00 годин 10 хвилин.
Загальний розмір гонорару становить:
7.5 х 1000 = 7500,00 грн. (першої частини -без врахування гонорару успіху);
7.5 х 500 = 3750,00 грн. (друга додаткова частина гонорару - «гонорар успіху»);
7000,00 + 3 750,00 = 10 750,00.
Також, до заяви про ухвалення додаткового рішення додана довідка про сплату ОСОБА_2 адвокату Ошеці О.А. 1000 грн гонорару за ведення справи та 600 грн на відрядження до смт Нові Санжари (добові).
Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Згідно із ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
В судовому засіданні відповідачем та його представником було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви , пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
На переконання суду, розмір витрат на правову допомогу, зазначений позивачем не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Таким чином, позивачем не дотримано вимог частини 4 статті 137 ЦПК України, з огляду на що суд застосовує наслідки, визначені частиною 5 цієї статті, що передбачає можливість зменшити за клопотанням іншої сторони розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Між тим, з огляду на характер виконаних адвокатом робіт і обсяг наданих послуг, характер спору, складність справи, суд вважає, що зазначений позивачем розмір витрат на правову допомогу не відповідає також критеріям розумності та реальності витрат на правничу допомогу.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (консультація, в тому числі щодо відповідної судової практики та надання правової інформації у справі про розірвання шлюбу, складення позовної заяви, ознайомлення з відзивом, ознайомлення з матеріалами справи та здійснення представництва в суді), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу на 50% від розміру заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, що становить суму 3750,00 грн.
На переконання суду, саме така сума гонорару адвоката є пропорційною до предмета спору.
Разом із тим, оцінюючи доводи представника відповідача - адвоката Дичука І.А. щодо невірного значення загального часу участі адвоката Ошеки О.А. у судових засідання та помилкового зарахування часу на очікування судових засідань до судових витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у частині першій статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
З огляду на що суд вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
При цьому, суд також критично ставиться до доводів представника позивача щодо неправильних дій відповідача та його ухилення від досудового вирішення спору з огляду на те, що вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Водночас, суд вважає такі доводи неспроможними з огляду на наступне.
Так, положення СК України, зокрема, ст. 109 та ст. 110 передбачають право розірвати шлюб подружжю, яке має дітей шляхом подання до суду спільної заяви подружжя, яке має дітей, разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей та шляхом пред'явлення позову до суду про розірвання шлюбу.
При цьому, право на пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу не ставиться у залежність від вчинення чи не вчинення одним із подружжя дій, спрямованих на розірвання шлюбу в порядку ст. 109 СК України. Зазначене узгоджується, зокрема, з принципами юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності учасників цивільних правовідносин та відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Водночас, сама конструкція правової норми статті 109 СК України не передбачає досудового врегулювання спору між подружжям. Вона є однією з двох, запропонованих законодавцем, правовою можливістю вирішення питання щодо розірвання шлюбу подружжям, яке має дітей.
За таких обставин, посилання представника позивача в обгрунтування заяви про стягнення витрат на правову допомогу на ухилення відповідача від досудового врегулювання спору та від розірвання шлюбу в порядку ст. 109 СК України не заслуговує на увагу суду.
Другу частину гонорару - «гонорар успіху» в сумі 3 750,00 грн суд вважає такою, що не підлягає стягненню з таких підстав.
У постанові ВП ВС у справі № 904/4507/18 від 12 травня 2020р. суд підкреслив, що гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката передбаченого договором про надання правової допомоги, і є дійсним зобов'язанням, яке відповідає статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Разом з тим, судом встановлено, що позовну вимогу щодо розірвання шлюбу відповідач визнав та просив задовольнити. Про це він зазначив як у відзиві на позовну заяву, так і в наданих суду поясненнях в судовому засіданні.
При цьому гонорар успіху є винагородою адвокату за позитивний результат у вирішенні спору.
Водночас, за умов існування між учасниками правовідносин, у даному випадку сторін у справі юридичного спору, незгоди відповідача із вимогою про розірвання шлюбу, наявності у нього заперечень щодо цього, які б змушували представника позивача вживати додаткових процесуальних дій, пов'язаних з обгрунтуванням правової позиції позивача у справі та спрямованих на позитивне вирішення спору, що в свою чергу, могло б бути підставою для застосування до правовідносин інституту відшкодування такого виду винагороди адвоката, як «гонорару успіху».
З огляду на наведене, з урахуванням конкретних обставин справи, позиції відповідача по суті спору, характеру і обсягу вчинених адвокатом процесуальних дій у справі, стягнення з відповідача гонорару успіху у даній справі суперечило б змісту поняття і правовій природі «гонорару успіху».
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у стягненні «гонорару успіху» у розмірі 3750 грн.
Згідно із довідкою від 11.10.2021, адвокат Ошека Олександр Анатолійович отримав від ОСОБА_2 1000 грн гонорару та 600 грн на відрядження до смт Нові Санжари (добові).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічно висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 19.10.2020 у справі № 922/787/19 та від 11.11.2020 у справі № 908/2614/19.
При цьому судом встановлено, що ані позивачкою ОСОБА_2 , ані її представником - адвокатом Ошекою О.А. в судовому засіданні, не наведено жодних доводів та не надано доказів на підтвердження здійснення витрат на відрядження у розмірі 600 грн.
Враховуючи викладене, витрати на відрядження у розмірі 600 грн не підлягають стягненню з відповідача з огляду на недоведеність здійснення таких витрат.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу - підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 81, 137, 141, 263-265, 270, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №542/603/21 (провадження №2/542/400/21) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати на правничу допомогу в сумі 3 750,00 (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень).
Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 25 жовтня 2021 року.