Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
133 м. м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600
Справа № 541/1548/21
№ провадження 2-а/541/23/2021
26 жовтня 2021 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Куцин В.М.,
секретаря судового засідання Євдокимової Н. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді Полтавської області в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зняття арешту з майна,
01 липня 201 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зняття арешту з майна.
Просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 та іншого всього невизначеного та нерухомого майна, який був накладений постановою Миргородського ВДВС Миргородського міськрайонного управління юстиції з метою виконання виконавчого листа№1-89 від 18.07.2008 виданого Миргородський міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу.
Ухвалою судді від 06.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час ті місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 .
В червні 2021 року позивачу стало відомо, що відносно його квартири та іншого невизначеного та нерухомого майна накладений арешт на підставі постанови ВДВС Миргородського МРУЮ про арешт майна боржника ВП№ 8409096 від 25.07.2008 та постанови ВДВС Миргородського МРУЮ про арешт майна боржника, АЕ №606889 від 12.12.2008 .
Вищезазначені постанови була винесена при примусовому виконанні виконавчого листа №1-89 від 18.07.2008 виданого Миргородський міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу.
Таким чином, суть спору полягає у знятті арешту з майна позивача з метою відновлення його майнових прав (скасування чинного обтяження) розпоряджатися квартирою та іншим нерухомим майном
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до вимог ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Частиною 2 ст. 30 ЦПК України передбачена виключна підсудність позовів про зняття арешту з майна, які пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
В постанові Великої Палати Верховного Суду України від 30 червня 2020 року (справа № 727/2878/19), (провадження № 14-516цс19) викладена позиція, відповідно до якої спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК.
В силу вимог п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зняття арешту з майна.
Роз'яснити позивачу про можливість повернення сплаченої суми судового збору за його відповідною заявою відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст. 4,19, п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зняття арешту з майна.
Роз'яснити позивачу про можливість повернення сплаченої суми судового збору за його відповідною заявою відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області упродовж п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської областіВ. М. Куцин