19 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5560/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року (головуючий суддя: Хилько Л.І.)по адміністративній справі № 340/5560/20, розглянутої у спрощеному позовному провадженні
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 07.12.2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС у Кіровоградській області),в якому просить визнати неправомірною відмову в проведенні камеральної перевірки та у списанні заборгованості зі сплати єдиного внеску за період та у розмірі: за 2017 рік - 8 448 грн., за 2018 рік - 9 828,72 грн., на загальну суму 18 276,72 грн.; зобов'язати відповідача провести камеральну перевірку та списати заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 18 276,72 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що виходячи з положень Закону України від 13.05.2020 року № 592-ХІ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" має право на списання заборгованості із сплати ЄСВ за 2017 - 2018 роки, але відповідач протиправно відмовився провести камеральну перевірку та списати заборгованість зі сплати ЄСВ.
У відзиві на позов відповідач ГУ ДПС у Кіровоградській області заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, вважає правомірною відмову провести камеральну перевірку та списати заборгованість зі сплати ЄСВ з відповідача, який не здійснює підприємницьку діяльність, просить в позові відмовити.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року позов задоволено частково, визнана протиправною відмова ГУ ДПС у Кіровоградській області від 15.07.2020 року №2444/ФОП/11-28-53-08 в частині проведення камеральної перевірки та списанні заборгованості зі сплати єдиного внеску за період 2017-2018 роки в розмірі 18 276,72 грн., зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в частині проведення камеральної перевірки та списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період 2017-2018 роки в розмірі 18 276,72 грн., з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На користь позивача стягнуті судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем ГУ ДПС у Кіровоградській області подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити з підстав порушення судом норм матеріального права.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 10.12.2007 р. по 21.12.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебував на податковому обліку у Олександрійському управлінні ГУ ДПС у Кіровоградській області
Матеріали справи свідчать, що за позивачем обліковується заборгованість з ЄСВ, яка виникла, зокрема, за період 2017-2018 роки в сумі 18 276,72 грн., що підтверджено даними інтегрованої картки позивача як платника податку .
Позивачем 03.07.2020 року подана до Олександрійського управління ГУ ДПС у Кіровоградській області заява вх.№20780/ФОП щодо проведення перевірки та списання несплачених сум недоїмки, нарахованих як платнику єдиного внеску за 2017-2020, списання штрафних санкцій та пені по єдиному внеску, виходячи з положень Закону України від 13.05.2020 року № 592-ХІ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Листом від 15.07.2020 р. № 2444/ФОП/11-28-53-08 позивачу відмовлено у списанні недоїмки через відсутність підстав для списання заборгованості по ЄСВ.
Позивач оскаржив такі дії відповідача в судовому порядку.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
02 червня 2020 року опублікований Закон України від 13.05.2020 року №592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі-Закон №592-ІХ), п.1 Прикінцевих положень якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з положеннями п.5 розділу I Закону №592-ІХ, який набрав чинності 03.06.2020 року, до Закону № 2464-VI внесено зміни, зокрема, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено п. 9-15 такого змісту:
"9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом №592-ІХ «Про внесення змін до Закону № 2464-VI з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п.5 ч.1 ст. 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592-ІХ "Про внесення змін до Закону № 2464-VI, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом №592-ІХ "Про внесення змін до Закону № 2464-VI:
а) платниками, зазначеними у п. 4 ч.1 ст. 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог ч.2 ст. 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592-ІХ "Про внесення змін до Закону № 2464-VI . Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у п. 5 ч.1 ст. 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог ч.2 ст. 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592-ІХ "Про внесення змін до Закону № 2464-VI України . Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592-ІХ "Про внесення змін до Закону № 2464-VI ; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені п. 7 ч.11 ст. 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню".
Отже, метою прийняття Закону №592-ІХ "Про внесення змін до Закону № 2464-VI» було усунення дискримінаційного підходу щодо визначення коло платників єдиного соціального внеску при відсутності отриманого доходу від підприємницької діяльності.
У листі від 26.08.2020 №11220-16-62/26150 Міністерство фінансів України надало роз'яснення щодо порядку застосування дії п. 9-15 Закону №2464-VI, в якому вказало, що обов'язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01.01. 2017 року до 03.06.2020 року є виконання вимог, встановлених п. 9-15 Закону №2464-VI, зокрема подання протягом 90 календарних днів з 03.06.2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску. Враховуючи вищенаведене, дія п. 9-15 Закону №2464-VI поширюється на фізичних осіб - підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності п. 5 розділу I Закону України від 13.05.2020 року №592-ІХ .
Із матеріалів справи вбачається, що позивач з 10.12.2007 року перебував на загальній системі оподаткування,21.12.2018 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням, він своєчас- но звернувся до податкового органу із заявою про списання заборгованості з ЄСВ, а матеріали справи не місять доказів отримання позивачем доходів за період 2017-2018 роки.
За змістом абз. 3 п. 9-15 Закону № 2464-VI податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
Відтак, зазначена норма Закону №2464-VI містить вичерпний перелік підстав для відмови списати суму недоїмки, але позивачу відмовлено з підстав, які не передбачені наведеною нормою закону.
В силу викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні заяви позивача щодо проведення камеральної перевірки, та правомірно задовольнив позов в цій частині.
Так як списанню суми недоїмки повинно передувати проведення камеральної перевірки та прийняття рішення податковим органом про списання таких сум, суд першої інстанції, керуючись приписами ч.4 ст. 245 КАС України, вірно зазначив, що дії відповідача щодо списання сум недоїмки є дискреційними повноваженнями податкового органу, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині покладання на відповідача обов'язку списати суми недоїмки з ЄСВ до винесення рішення податковим органом.
З'ясувавши характер спірних правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його вимогою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути цю вимогу та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до законодавства та з урахуванням висновків суду .
Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України правомірно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на оплату судового збору у сумі 840,80 грн.
Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.
Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі встановлено обставини, що мають значення для справи та винесено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року по адміністративній справі № 340/5560/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 жовтня 2021 року, та не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до п.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя Н.І. Малиш
суддя А.В. Шлай