20 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 405/3294/20 (2-а/405/93/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Малиш Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2021 р. (суддя Іванова Л.А.) в адміністративній справі №405/3294/20 (2-а/405/93/20) за позовом ОСОБА_1 до старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Воробйової Наталії Михайлівни, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Гладченка Олександра Анатолійовича, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область), про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення від 21.05.2020 №200392, винесену старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Воробйовою Н.М. за ст. 48 КУпАП та від 21.05.2020 №200926, винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Гладченком О.А. за ст. 60 КУпАП.
В обґрунтування позову вказувалось на відсутність доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2021 р. позовні вимоги задоволено.
У поданій апеляційній скарзі Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на правомірне притягнення позивача, як керівника МПП «Тарон», до адміністративної відповідальності за забір підземних вод за допомогою технічного пристрою (насосу) без дозволу на спеціальне водокористування (ст. 48 КУпАП) та відсутність обліку забору та використання води (ст. 60 КУпАП). Обставини, які стали підставами для прийняття спірних постанов, встановлені актом перевірки МПП «Тарон» від 21.05.2020, що була проведена у зв'язку із колективним зверненням громадян. На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів вчинення позивачем адміністративних проступків. Також, суд залишив поза увагою ту обставину, що дата розгляду справи про адміністративні правопорушення була узгоджена із позивачем. При складанні протоколів та винесенні спірних постанов позивач не надав будь-яких заперечень.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив.
У судове засідання скаржник та відповідачі, повідомлені порядку статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2020 відносно ОСОБА_1 відповідачами було складено два протоколи про адміністративне правопорушення, а саме: перший за № 200392 за ст. 48 КУпАП, складений старшим державним інспектором з охоронинавколишнього природногосередовища Кіровоградської області Воробйовою Н.М., другий за № 200926 за ст. 60 КУпАП, складений державним інспектором з охорони навколишнього природногосередовища Кіровоградської області Гладченком О.А. В подальшому, 21.05.2020 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природногосередовища Кіровоградської області Воробйовою Н.М. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №200392 від 21.05.2020 року, винесено постанову №200392 про накладення адміністративного стягнення, якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.48КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136, 00 грн. Вказана постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 , будучи директором МПП «Тарон», під час позапланової перевірки МПП «Тарон» в с. Підгайці, вул. Клубнична, 22, здійснив порушення права державної власності на води, а саме: користування свердловиною, що розташована на території підприємства без дозволу на спеціальне водокористування, розрахунок водоспоживання не проводився, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 48 КУпАП. Також, 21.05.2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природногосередовища Кіровоградської області Гладченком О.А., на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №200926 від 21.05.2020 року, винесено постанову №200926 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.60КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. Вказана постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 , будучи директором МПП «Тарон», під час позапланової перевірки МПП «Тарон» було встановлено, що облік забору та використання води із свердловини та водовимірювальні засоби відсутні, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 60 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні постанови, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів скоєння позивачем адміністративних правопорушень, не враховування обставин, наведених в ч. 2 ст. 33 КУпАП, та не обґрунтування необхідності накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу саме у максимальному розмірі, порушення порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення.
При перевірці оскарженого рішення суду, колегією суддів встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для його скасування.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом пред'явленого позову є постанови про накладення адміністративного стягнення (а.с.4). Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 липня 2020 р. відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.28, 29).
Розділом 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені особливості розгляду окремих категорій термінових справ, до яких віднесено справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною першою статті 268 цього Кодексу визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Натомість, статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Віднесення Кодексом адміністративного судочинства України справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності до категорії термінових справи унеможливлює їх розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
За приписами пункту 7 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 цього ж Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.
Вирішуючи спір по суті пред'явлених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається зі змісту протоколів № 200392 та № 200926, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стали порушення, виявлені під час проведеного заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання МПП «Тарон» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про що свідчить відповідний акт від 21 травня 2020 р. (а.с.9-12). Такими порушеннями є користування МПП «Тарон» свердловиною, що розташована на території підприємства, без дозволу на спеціальне водокористування (а.с.45), а також відсутність обліку забору та використання води.
Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні перевірки порушення; він є носієм доказової інформації про виявлені порушення, але його зміст може бути оспорено шляхом подання відповідних заперечень.
ОСОБА_1 був присутній під час складання акту перевірки та протоколів № 200392 та № 200926 - 21 травня 2020 р., однак заперечень не висловлював, пояснень не надав, заперечення на акт перевірки в матеріалах справи відсутній.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності доказів спростовані наявними у справі належними та допустимими доказами.
Спірними постановами до позивача застосовано штраф у розмірі 136 грн. за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених статтями 48 та 60 КУпАП.
Статтею 48 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води.
Частиною першою статті 60 КУпАП визначена відповідальність за забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що після проведення перевірки позивачем виконано припис від 27.05.2020, оформлено дозвіл та паспорт на свердловину на спеціальне водокористування, чим спростовані доводи позивача про невикористання у виробничій діяльності води (а.с.47-50).
Суд першої інстанції також дійшов висновку про не врахування обставин, наведених в ч. 2 ст. 33 КУпАП, та не обґрунтування необхідності накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу саме у максимальному розмірі.
Статтею 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Колегія суддів зазначає, що накладення стягнення є дискреційним повноваженням відповідачів, як посадових осіб, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Крім того, штраф у розмірі 136 грн., на переконання колегії суддів, не може розглядатись як такий, що не відповідає характеру скоєного проступку.
Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачами порядку розгляду адміністративних справ, оскільки спірні постанови були прийняті в день складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Частиною першою статті 277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідачі є посадовими особами, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Протоколи № 200392 та № 200926 містять підпис позивача у тому, що йому роз'яснено обсяг прав, передбачених статтею 268 КУпАП. При цьому, позивач не висловив заперечення щодо розгляду адміністративних справ в цей же день - 21 травня 2020 р., клопотання про необхідність розгляду справи за участю його адвоката чи необхідності надання додаткових доказів не заявляв. Відтак, підстави стверджувати про порушення його прав, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на думку колегії суддів, відсутні. Крім того, адміністративний позов не було обґрунтовано такими доводами, як недотримання відповідачами процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Суд першої інстанції визнав підставою для скасування незазначення у постанові № 200926 частини статті 60 КУпАП, за якою накладено адміністративне стягнення.
Частиною першою цієї статті передбачена відповідальність за забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються. Частиною другою - за обмеження у будь-який спосіб безперешкодного або безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім випадків, передбачених законом. Частиною третьою - за дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Зважаючи на обставини справи та розмір штрафу, позивача фактично притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 60 КУпАП. Колегія суддів вважає, що вказаний недолік зазначеної постанови не може розглядатись як беззаперечна підстава для її скасування.
У позовній заяві позивач також наполягав на порушенні статті 36 КУпАП при визначенні адміністративного стягнення.
За приписами цієї процесуальної норми при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Як свідчить зміст спірних постанов, розгляд справ про адміністративні правопорушення, за результатами яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, здійснювалось різними посадовими особами, до яких позивач і пред'явив адміністративний позов, тому підстави для застосування частини 2 статті 36 КУпАП відсутні.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права є підставами для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2021 р. в адміністративній справі №405/3294/20 (2-а/405/93/20) - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Воробйової Наталії Михайлівни, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Гладченка Олександра Анатолійовича, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 жовтня 2021 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Т.С. Прокопчук
суддя Н.І. Малиш