26 жовтня 2021 р. Справа № 635/3330/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 25.08.2021 (суддя Бобко Т.В., 62458, Харківська область, Харківській район, смт. Покотилівка, вул. Сковороди, 18) по справі № 635/3330/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ДПО18 №797442 від 17.04.2021, винесену поліцейським взводу 1 роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області капралом поліції Соловйовим Є.О., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.ч.1,8 ст.121 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 грн.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25.08.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що 17.04.2021 поліцейським взводу 1 роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області капралом поліції Соловйовим Є.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.ч.1,8 ст.121КУпАП у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. Постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відсутні належні і допустимі докази вчинення ним правопорушення, а постанова не містить відомостей про технічні засоби, якими здійснено відеозапис. Відповідачем порушена процедура притягнення до відповідальності, яка полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.8 ст.121 КУпАП не складався. Також зазначив, що наданий відповідачем відеозапис жодним чином не підтверджує вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.8 ст. 121 КУпАП.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.
Враховуючи особиливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема передбаченої ч. 5 ст. 286 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 №797442 від 17.04.2021, винесеною поліцейським взводу 1 роти 3 батальйону у Управління патрульної поліції у Харківській області капралом поліції Соловйовим Є.О. на ОСОБА_1 за ч.ч.1, 8 ст.121 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500,00 грн.
В даній постанові зазначено, що 29.03.2021 о 22 годині 45 хвилин на вул.Клочківській 98А в м.Харкові водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом OPEL VECTRA номерний знак НОМЕР_1 в темну пору доби з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла, чим порушив п.31.4.3 Правил дорожнього руху України. Також зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження встановлені Митним кодексом України обмежень, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України строком до 1 року, транспортний засіб було ввезено 29.06.2018 р., ввозив транспортний засіб гр. ОСОБА_2 та використовував гр. ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України, чим порушив вимоги ст.380 МК України, ст.ст.16,31 Закону України «Про дорожній рух».
Позивач не погодився із постановою серії ДПО18 №797442 від 17.04.2021, та звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 8 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з чим дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Відповідно до ст.1 вказаного Закону, він регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Стаття 14вказаного Закону зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати його вимоги, Правила дорожньогоруху та інші нормативні акти з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.30.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КабінетуМіністрів України№ 1306від 10.10.2001 (з наступними змінами), власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Частиною першою ст.380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Частиною 8 ст.121КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина восьма статті 121).
Таким чином, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені МК України, і накладати адміністративні стягнення.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо протиправності не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, оспорювання особою допущеного порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не покладає на уповноважену особу обов'язку зі складення протоколу про таке правопорушення.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також засувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, з перегляду відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що 29.03.2021 позивач перебував за кермом автомобіля, що має іноземну реєстрацію. ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції через те, що керував транспортним засобом у якого не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла, що він не заперечував. Також ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст.268КУпАП (в тому числі право користуватися юридичною допомогою адвоката), ст.289 КУпАП, ст.63 Конституції України, що спростовує твердження позивача про ненадання можливості позивачу скористатися юридичною допомогою адвоката, тим більше, що поліцейськими була надана можливість позивачу дзвонити за його власним бажанням, а також те, що розгляд справи було відкладено за його клопотанням для надання йому можливості скористатися допомогою адвоката, про що йому повідомлено письмово і це зафіксовано на відео.
Крім того, з наданого відповідачем скріншоту вбачається, що транспортний засіб OPEL VECTRA номерний знак НОМЕР_1 був ввезений на територію України ATROKHAVA ALENA 29.06.2018, відомості отримані з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», тому суд не може вважати такі дані недостовірними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є посилання позивача, що керування транспортним засобом OPEL VECTRA номерний знак НОМЕР_1 здійснювала інша людина, оскільки з перегляду віодезапису, наданого відповідачем вбачається, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом вказаного автомобіля з включеною панеллю приборів. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського зафіксував факт перебування позивача за кермом з включеної панеллю приборів, роз'яснення прав позивачеві при розгляді справи.
Пунктом 10 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту, а також у разі, якщо водій порушив правила дорожньогоруху України. Крім того, відповідно до п.1 вищезазначеної норми, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Так, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ДПО18№ 797442 від 17.04.2021, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП. Він був зупинений поліцейським саме за порушення Правил дорожнього руху, а саме він керував транспортним засобом у якого не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Вказане порушення ОСОБА_1 визнав, що зафіксовано на відеозапису з нагрудних камер поліцейських.
Крім того, колегія суддів зазначає, що факт керування легковим автомобілем OPEL VECTRA номерний знак НОМЕР_1 позивачем при прийнятті оскаржуваної постанови не заперечувався.
Не відповідає дійсності також посилання позивача на те, що постанова не містить відомостей про технічні засоби, яким здійснено відеозапис, оскільки в пункті 8 постанови містяться відомості про те, що до постанови додається запис з відеореєстратора Xi Smart Dash Cam, записи з нагрудних відео реєстраторів.
У відповідності до ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 №100, поліція використовує технічні засоби - нагрудні відеокамери (відеореєстратори).
Використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів), як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції (п. 1.3 Розділу І Інструкції).
Відповідно до п.3.3. Розділу III вищенаведеної Інструкції нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.
Колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис є доказом того, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення позивачу було роз'яснено суть інкримінуємого йому правопорушення та обставини його скоєння, а також доказом того, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відбувалось згідно з вимогами та у відповідності до ст.ст. 268, 280 КУпАП.
Отже, вищезазначеними обставинами та наявними в матеріалах справи доказами доведено, що ОСОБА_1 керував легковим автомобілем OPEL VECTRA номерний знак НОМЕР_1 , який був ввезений на територію України 29.06.2018 особою ATROKHAVA ALENA та щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: використання ТЗ ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем у справі неправомірність постанови про адміністративне правопорушення та наявності в діях позивача складу правопорушень, передбачених ч.ч.1, 8 ст.121 КУпАП.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 25.08.2021 по справі № 635/3330/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий