26 жовтня 2021 року справа №428/222/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В.,
за участю секретаря судового засідання Ашумова Т.Е.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 березня 2021 р. у справі №428/222/21 (головуючий І інстанції Посохов І.С., повний текст рішення складено 22.03.2021 року в м.Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Луганській області, в якому просив постанову ЕАН №3617739 від 30 грудня 2020р. про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП України - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити (а.с. 1-2).
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області у задоволені позову відмовлено (а.с. 25-30).
Позивач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до пункту 8.11 Правил дорожнього руху України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Наголошує, що з матеріалів справи, а саме відеозапису, неможливо встановити який саме сигнал світлофору горів в момент перетинання місця, передбаченого п.8.10 ПДР України, тобто перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 (стоп) (а.с. 34-35).
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відповідач до апеляційного суду не прибув.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що поліцейським роти № 2 батальйону № 1 УПП в Луганській області ДПП сержантом поліції Здобновою Д.Ю. постановою серії ЕАН №3617739 від 30.12.2020 позивача було визнано винним у порушенні п. 8.7.3 (ґ) Правил дорожнього руху, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з наведеною постановою, було те, що 30.12.2020 о 14-00 год. в м. Сєвєродонецьку по вул. Донецька, буд. 13, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Citroen C5», н.з. НОМЕР_1 TRUMP DAVID, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.п. 8.7.3 (ґ) ПДР.
В графі 7 постанови «до постанови додається» зазначено відео з відео реєстратора XIAOMI, відео з нагрудної камери DSJ-Х300022_ВВ0022.
Відповідно до п.п. 8.7.3 “г” Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі Правила№1306), сигнали світлофора мають такі значення: жовтий - забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлена відповідальність за проїзд на заборонний сигнал світлофора у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до вимог статті 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853, затверджено “Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі”, згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно пункту 4 р.І Інструкції № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами 2 і 3 статті 122, статті 126 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 та 2 р. III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 2 статті 122, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП). Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП України, відповідачем було надано до суду диск з відеозаписом здійснений відеореєстратором та нагрудною відеокамерою інспектора патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції було оглянуто надані відповідачем докази, з яких вбачається, що позивач керуючи транспортним засобом марки «Citroen C5», н.з. НОМЕР_1 TRUMP DAVID, під'їжджаючи до перехрестя з миготливим зеленим сигналом світлофора, здійснив проїзд перехрестя безпосередньо на жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «ґ» ПДР України.
Згідно із п. 8.7.3 «в» ПДР України, зелений миготливий сигнал світлофора дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.
Пунктом 8.7.3 «ґ» ПДР України визначено, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наданими доказами підтверджено, що позивач проїхав перехрестя на жовтий забороняючий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. «г» ПДР України.
Відповідно до п. 8.10 ПДР України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
При цьому, згідно п. 8.11 ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
За приписами п. 16.8 ПДР України водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Як вбачається з відеозапису, позивач під'їжджаючи до перехрестя з миготливим зеленим сигналом світлофора не почав зменшувати швидкість та знаходився на достатній відстані від дорожнього знаку 5.62 «Місце зупинки». При зміні сигналу світлофора на жовтий, що забороняє рух, мав достатньо часу для своєчасного реагування на зміну дорожньої обстановки без застосування екстреного гальмування перед перехрестям, але проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Колегія суддів зауважує, що позивач, під'їжджаючи до світлофору, повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, при увімкнені зеленого миготливого сигналу, який передує жовтому, врахувати технічний стан транспортного засобу та розрахувати можливість зупинки у місці, визначеному п.8.10 ПДР України при увімкнені жовтого сигналу світлофора. Проте, вищезазначених вимог ПДР України позивач не виконав, та доказів про неможливість зупинитися у визначеному ПДР України місці при проїзді перехрестя, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та при подачі позовної заяви до суду не надав.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КпАП України, підтверджено належними доказами.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За приписами ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 березня 2021 р. у справі № 428/222/21 - залишити без задоволення.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 березня 2021 р. у справі № 428/222/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 26 жовтня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 26 жовтня 2021 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
А.В. Гайдар