26 жовтня 2021 року справа №200/3392/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 200/3392/21-а (суддя в І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплаті з 24.09.2020 по 04.06.2021 включно доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидат наук) у розмірі 5 % посадового окладу;
- зобов'язати відповідача з 24.09.2020 по 04.06.2021 включно нарахувати та виплатити доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидат наук) у розмірі 5 % посадового окладу;
- допустити до негайного виконання судове рішення у частині виплати доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидат наук) у розмірі 5 % посадового окладу у межах суми стягнення за один місяць.
Позов обґрунтовував тим, що позивачу 24.09.2020 присвоєно науковий ступінь «кандидат юридичних наук» (прирівнюється до «доктора філософії») за спеціальністю «Конституційне право; муніципальне право», проте відповідачем безпідставно не нараховується та не виплачується позивачу доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) у розмірі 5% посадового окладу. Отже відповідачем допущено порушення прав та інтересів позивача.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам діючого законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення. Апелянт зазначає, що статтею 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ) визначено, що діяльність прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Між цим, діяльність роботи позивача не збігається за профілем з науковим ступенем за спеціальністю «Конституційне право, муніципальне право», отже у позивача відсутнє право на отримання доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидат наук) у розмірі 5 % посадового окладу.
Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального прав, встановила наступне.
З 14.09.2020 по 08.11.2020 позивач обіймав посаду прокурора відділу представництва інтересів держави у бюджетній сфері управління представництва інтересів держави в суді Донецької обласної прокуратури (наказ від 14.09.2020 № 1073-к), виконуючий обов'язки начальника цього відділу (наказ від 14.09.2020 № 1094-к).
Наказом Донецької обласної прокуратури від 09.11.2020 №1572-к позивача призначено на посаду начальника відділу представництва інтересів держави у бюджетній сфері управління представництва інтересів держави в суді Донецької обласної прокуратури (а.с.12).
Рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 24.09.2020 ОСОБА_1 присвоєно науковий ступінь «кандидата юридичних наук» за спеціальністю «Конституційне право; муніципальне право», що підтверджено дипломом Національного авіаційного університету серії ДК № 057289.
Позивач звернувся до Донецької обласної прокуратури з заявою про встановлення та виплати йому доплати за науковий ступінь у розмірі 5% посадового окладу.
Листом начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку від 16.03.2021 №21-123вн-21 повідомлено позивача, що оскільки Законом № 1697-VІІ прямо не передбачено доплату за науковий ступінь, то право на її встановлення не виникає.
Отже, фактично позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидат наук) у розмірі 5 % посадового окладу.
Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 81 Закону № 1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Аналіз наведеної статті дає підстави стверджувати про наявність колізії між її першою та другою частинами. З однієї сторони, заробітна плата прокурора не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, крім Закону № 1697-VІІ, а з іншої сторони - вона складається в тому числі і з інших виплат, передбачених законодавством.
У своєму рішенні від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 Конституційний Суд України дав тлумачення терміну «законодавство» яким охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Таким чином, частина друга статті 81 Закону № 1697-VІІ допускає отримання прокурорами виплат, передбачених рішеннями Уряду.
За наявності колізії у законодавчому регулюванні, суд, керуючись принципом верховенства права, обирає той спосіб регулювання, який є найбільш сприятливим для фізичної особи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» передбачено виплачувати прокурорам органів прокуратури: доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності - у розмірах відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу.
Цим же пунктом було передбачено, що доплата за науковий ступінь та надбавка за почесне звання “заслужений” виплачуються прокурорам, якщо їх діяльність збігається за профілем з науковим ступенем або почесним званням.
Вказана постанова втратила чинність 05 червня 2021 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 року № 555.
Отже, до 04 червня 2021 року позивач мав право на отримання спірної надбавки, а після цієї дати законодавець не передбачив її виплату.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що посилання відповідача на те, що діяльність позивача (начальник відділу представництва інтересів держави в суді) не збігається за профілем з науковим ступенем або почесним званням (конституційне та муніципальне право) є неприйнятними, виходячи з такого.
Суд вважає, що достатньою підставою вважати, що діяльність прокурора збігається за профілем з науковим ступенем є те, що науковий ступінь отриманий за спеціалізацією «правознавство» (або подібною). При цьому не вимагається, щоб відповідна дисертація була присвячена роботі органів прокуратури.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірності своєї бездіяльності, водночас, доводи позивача знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи і не були спростовані відповідачем.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статями 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року в справі № 200/3392/21-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 26 жовтня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук