ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення позову
25 жовтня 2021 року м. Київ № 640/29296/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову Державного підприємства завод «Арсенал» до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Державного підприємства завод «Арсенал» до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови у ВП № 54244778 від 05.10.2021.
Ухвалою суду від 20.10.2020 відкрито провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У подальшому через канцелярію суду надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому до набрання законної сили рішенням просить суд:
- зупинити дію постанови Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 54244778 від 05.10.2021 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ДП завод «Арсенал» НОМЕР_1 ;
- заборонити будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, спрямовані на блокування (арешт) рахунку ДП завод «Арсенал» НОМЕР_1 , грошових коштів ДП завод «Арсенал».
В обґрунтування заявленого забезпечення, позивач звертає увагу на те, що арешт згаданого рахунку призведе до неможливості виконання зобов'язань перед контрагентами, зупинить виплату заробітної плати працівникам підприємства, що має наслідком істотні фінансові та репутаційні втрати, натомість, ускладнить поновлення порушеного права у разі задоволення позовних вимог.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, проаналізувавши пояснення, викладені у заяві про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Слід зауважити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Насамперед, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.
Необхідно зазначити, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. У даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із наданих позивачем матеріалів судом встановлені наступні обставини.
Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької Алли Сергіївни від 05.10.2021 у ВП № 54244778 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у банках, які належать Державному підприємству завод «Арсенал»: НОМЕР_2 та НОМЕР_1.
Із наданої позивачем довідки ПАТ АБ «Укргазбанк» від 13.10.2021 убачається, що з рахунку НОМЕР_1 позивачем сплачуються податки та заробітна плата співробітникам.
Крім того, на підтвердження триваючих договірних відносин, позивачем надано копії договорів, зокрема, державний контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням № 403/1/20/89 від 09.12.2020, договір поставки продукції № В/В-6-21 від 12.01.2021, договори поставки товарів № В/ДОК-24-20 від 15.05.2020, № В/ДОК-188-19 від 19.12.2019 та інші.
ДП завод «Арсенал» також надано довідки про заборгованість перед постачальниками станом на 30.09.2021 в розмірі 10 395 358,55 грн та про зобов'язання перед замовниками на суму 36 010 429,82 грн.
За змістом наданого балансу (звіту про фінансовий стан) на 01.07.2021 убачається, що на кінець звітного періоду на балансі у ДП завод «Арсенал» 2 543 тис. грн активів у вигляді грошових коштів на банківських рахунках.
Проаналізувавши викладені позивачем доводи в контексті норм чинного законодавства, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Деталізація згаданої норми прямої дії знаходить своє відображення, зокрема, в абз 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП стосовно передбаченого штрафу за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, ст. 175 КК України щодо кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати тощо.
Закон України «Про виконавче провадження» також містить приписи, спрямовані на забезпечення трудових гарантій працівників у вигляді заробітної плати.
Зокрема, частиною 3 ст. 53 Закону передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Таким чином, лише факт використання рахунку НОМЕР_1 для виплати заробітної плати працівникам підприємства, виключає можливість накладення арешту на такий рахунок.
Вищевикладене є самостійною підставою для задоволення поданої позивачем заяви, як гарантія дотримання трудових прав працівників позивача.
Доводи щодо неможливості виконання обов'язків перед контрагентами, на користь твердження про необхідність забезпечити позов, сприймаються судом критично.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Ризиковий характер підприємницької діяльності передбачає економічну самостійність і пов'язану з нею відповідальність за результати своєї діяльності.
Таким чином, оскільки позивач самостійно приймав на себе договірні зобов'язання, а також виступав стороною у правовідносинах, щодо яких відбувається примусове виконання у ВП № 54244778, відсутні підстави в даному контексті вважати права позивача порушеними.
Слід звернути додаткову увагу на укладений позивачем із Міністерством оборони України державний контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням № 403/1/20/89 від 09.12.2020, предметом якого є виконання робіт та поставки продукції за державним оборонним замовленням.
За змістом ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Закон України «Про оборонні закупівлі» визначає загальні правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, а також порядок здійснення державного і демократичного цивільного контролю у сфері оборонних закупівель.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборонні закупівлі» гарантоване забезпечення потреб безпеки і оборони - забезпечення суб'єктів, визначених пунктом 10 частини першої цієї статті, товарами, роботами і послугами, необхідними для виконання завдань з відсічі збройній агресії та відвернення загроз національній безпеці, незалежності України, її територіальній цілісності і недоторканності, щодо боротьби з тероризмом, усунення обставин, що зумовили необхідність введення надзвичайного стану.
Державний контракт (договір) (далі - державний контракт (договір)) - угода, укладена у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених планів закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборонні закупівлі»).
З урахуванням викладеного, позивач є виконавцем державного контракту з оборонних закупівель, виконання якого, з великою вірогідністю, має значення для забезпечення потреб оборони з метою виконання завдань з відсічі збройній агресії та відвернення загроз національній безпеці, незалежності України.
Логічно-зворотним є те, що невиконання згаданого контракту може призвести до тимчасового дефіциту забезпечення потреб оборони в частині, яку покладено на позивача.
Наведене не є самостійною підставою для забезпечення позову, проте, з метою надання оцінки балансу користі та позбавлень від вжиття заходів забезпечення або їх відсутності, є релевантною обставиною, належною до врахування.
У контексті інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів і навпаки.
З'ясовані під час розгляду даної заяви обставини, дозволяють дійти до висновків про те, що невжиття заходів забезпечення позову, за умови невиконання банком ч. 3 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», дозволить державному виконавцю більш оперативно стягнути з позивача заборгованість зі сплати обов'язкових державних платежів (компенсація за доставку пенсій за списками 1 та 2, податковий борг).
При цьому, такі платежі можуть бути безперешкодно стягнутими після набрання законної сили рішенням у даній справі, що не призведе до майнових втрат держави, у разі відмови в задоволенні позову.
Водночас, невжиття запропонованих позивачем заходів, імовірно, призведуть до порушення трудових гарантій працівників позивача, відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати, тощо.
Крім того, застосування заходів забезпечення позову, окрім гарантованих прав працівників, позбавить позивача перешкоди для виконання обов'язків за державним контрактом на виконання оборонного замовлення, що безпосередньо пов'язане із виконанням державою найважливішої функції в розумінні ст. 17 Конституції України.
З урахуванням викладеного, корисні наслідки, пов'язані із застосуванням заявлених заходів забезпечення позову, значно перевищують можливі втрати.
Варто зауважити на тому, що заборона накладати арешт на рахунок, з якого виплачується заробітна плата, є безумовною та передбачена ч. 3 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому, заходи забезпечення позову є лише додатковою гарантією дотримання третіми особами нормативних вимог.
Відповідно до ч. ч. 4- 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись статтями 150- 154, 156, 241, 243, 256, 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Заяву про забезпечення позову Державного підприємства завод «Арсенал» до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
2. Зупинити дію постанови Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 54244778 від 05.10.2021 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ДП завод «Арсенал» НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі.
3. Заборонити будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, спрямовані на блокування (арешт) грошових коштів Державного підприємства завод «Арсенал» на рахунку НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі.
4. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
5. Дана ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох років.
Боржник: Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Різницька, 11Б, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ: 34979022).
Стягувач: Державне підприємство завод «Арсенал» (вул. Московська, 8, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ: 14310520).
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Шевченко