ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 жовтня 2021 року м. Київ № 826/17606/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доОфісу Генерального прокурора
проскасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У 2014 році до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі по тексту - Офіс), у якому просив:
1) скасувати наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №2500-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України;
2) поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України;
3) стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
4) зобов'язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року №2500-ц про звільнення позивача з посади заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року та стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток в розмірі 1 176 037, 50 грн. за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 03 квітня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 01 червня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток в розмірі 1 176 037, 50 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч тридцять сім гривень 50 коп.) за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 03 квітня 2020 року скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2021 року справу № 826/17606/14 розподілено на суддю Погрібніченка І.М.
Ухвалою від 22 червня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв до провадження адміністративну справу №826/17606/14 та вирішив її подальший розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, з урахуванням правових висновків Верховного Суду викладених в постанові від 01 червня 2021 року.
26 липня 2021 року позивач подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен здійснюватися з урахуванням коефіцієнтів підвищення посадового окладу та надав відповідний розрахунок середнього заробітку, який, на його думку, складає 2 151 408, 73 грн.
13 серпня 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем не враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №810/3246/16, у якій зазначено, що оскільки всі підвищення посадових окладів відбулись з 01 грудня 2015 року тощо, а відповідно до Порядку №100 розрахунок середньої заробітної плати обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, тобто серпень - вересень 2014 року, то здійснити розрахунок середньої заробітної плати з вказаних дат не є можливим, тому коефіцієнт підвищення посадового окладу не належить до застосування під час обчислення середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу. Також, відповідач зазначив, що доводи позивача стосовно того, що сума його середньоденної заробітної плати становить 855, 30 грн., оскільки у довідці, виданій Офісом, сума середньоденного заробітку позивача розрахована відповідно до пункту 8 Порядку №100 та складає 779, 18 грн.
19 серпня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відповідачем надано дві довідки про його заробітну плату за останні два місяці перед звільненням, у яких зазначені різні розміри середньоденної заробітної плати. При цьому, відповідач, подаючи у 2021 році нову довідку, не довів недійсність довідки, долученої ним до матеріалів справи у 2014 році.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як було зазначено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним і скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року №2500-ц про звільнення позивача з посади заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року та стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток в розмірі 1 176 037, 50 грн. за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 03 квітня 2020 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 01 червня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток в розмірі 1 176 037, 50 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч тридцять сім гривень 50 коп.) за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 03 квітня 2020 року скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд.
Таким чином, у даному випадку вирішенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінет Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Згідно з абзацами 1, 3 пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацами 7 - 8 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За приписами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року, а тому саме з цієї дати повинен проводитись розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, оскільки позивача поновлено на посаді згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, то кінцевим терміном розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу є 03 квітня 2020 року.
Позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 151 408, 73 грн., на підтвердження чого надав здійснений ним розрахунок.
Проте, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком, з огляду на таке.
Так, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року №9884/0/14-13/13 кількість робочих днів з 24 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року складала 49 днів. При цьому, за два останні місця до звільнення, тобто протягом серпня-вересня 2014, кількість робочих днів складала 42 дні (20 робочих днів у серпні та 22 робочих дні у вересні).
Відповідно до листа Мінсоцполітики від 07 червня 2019 року №882/0/206-19, кількість робочих днів у 2015 році склала 250 днів, у 2016 - 251 день, у 2017 - 248 днів, у 2018 - 250 днів, що за цей період складає 999 робочих днів.
Згідно листа Мінсоцполітики від 08 серпня 2018 року №78/0/206-18 кількість робочих днів протягом 2019 року склала 250 днів.
У відповідності до листа Мінсоцполітики від 29 липня 2019 року №1133/0/206-19 кількість робочих днів з 01 січня 2020 року по 03 квітня 2020 року склала 65 днів.
Загальна кількість робочих днів з дати, наступної за днем звільнення позивача по день прийняття рішення у справі складає: 49+999+250+65 = 1363 дні вимушеного прогулу.
З довідки Генеральної прокуратури України від 22 жовтня 2014 року №18-1968вих-14 вбачається, що за останні 2 календарні місяці роботи (серпень - вересень 2014 року), заробітна плата позивача становить 35 922, 52 грн. (17 824, 99 грн. + 18 097, 53грн.).
Середньоденний розмір заробітної плати позивача складав 855, 30 грн. (35 922, 52 грн./42 робочі дні).
При цьому, пунктом 10 Порядку №100 визначено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв'язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.
Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне здійснити розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 03 квітня 2020 року наступним чином.
Посадовий оклад позивача, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та згідно розрахункового листа за 2014 рік, станом на час звільнення становив 3 318, 00 грн.
Згідно абзацу 12 підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505. Таким чином, з 01 грудня 2015 року розмір місячного посадового окладу позивача внаслідок підвищення склав 4 147, 50 грн.
Вдруге підвищення розміру посадового окладу за відповідною посадою відбулось 06 вересня 2017 року із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Згідно із цими змінами Додаток 1 «посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України» до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 затверджено у новій редакції, відтак посадовий оклад за посадою позивача встановлено у розмірі 9 700, 00 грн.
Таким чином, з урахуванням вказаних підвищень посадових окладів прокурорсько -слідчим працівникам, за періоди з часу звільнення з посади і органів прокуратури, розміри посадового окладу за посадою позивача складали:
з 24 жовтня 2014 року до 30 листопада 2015 року - 3 318, 00 грн;
з 01 грудня 2015 року до 05 вересня 2017 року - 4 147, 50 грн;
з 06 вересня 2017 року по 03 квітня 2020 року - 9 700, 00грн.
Таким чином, передбачений пунктом 10 Порядку коефіцієнт підвищення становить:
з 01 грудня 2015 року до 05 вересня 2017 року - 1,25 % (4 147, 50 грн / 3 318, 00 грн);
з 06 вересня 2017 року по 03 квітня 2020 року - 2,34 % (9 700, 00 грн / 4 147, 50 грн).
З огляду на викладене сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 2 000 452, 62 грн.:
1) з 24 жовтня 2014 року до 30 листопада 2015 року - 236 062, 80 грн. (276 робочих днів х 855, 30 грн.);
2) з 01 грудня 2015 року до 05 вересня 2017 року, з урахуванням коефіцієнту підвищення, - 471 484, 13 грн. (441 робочий день х 855, 30 грн. х 1,25 %);
3) 06 вересня 2017 року по 04 лютого 2021 року, з урахуванням коефіцієнту підвищення, - 1 292 905, 69 грн. (646 робочих днів х 855, 30 грн. х 2,34 %).
Вказана правова позиція щодо застосування коефіцієнту коригування передбаченого пунктом 10 Постанови №100 також викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №804/8042/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17.
Представником відповідача у відзиві від 13 серпня 2021 року зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» з 06 вересня 2017 року підвищено посадові оклади працівників органів прокуратури. Однак в схемах посадових окладів цієї постанови відсутня посада «заступник начальника Головного управління», яку обіймав ОСОБА_1 , а тому Офіс вважає, що застосування пункту 10 Порядку №100 у даному випадку є неможливим.
Суд зазначає, що позивач займав посаду заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України, яка відсутня у додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».
Натомість, у вказаній постанові зазначено аналогічну посаду «заступника начальника департаменту», а тому, на підставі частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час здійснення розрахунку застосував за аналогією постанову Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», а тому за період з 06 вересня 2017 року здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визначив коефіцієнт підвищення, враховуючи посадовий оклад за посадою «заступника начальника департаменту».
Крім того, відповідно до статті 43 Закону України «Про державну службу» не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу, державного органу чи посади, а тому юридичних наслідків для працівника така зміна по суті не несе.
Крім того, відповідач зазначив, що у наданому позивачем розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу не враховано те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» Державною казначейською службою України стягнуто з Офісу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 176 037, 50 грн. згідно з виконавчим листом від 18 листопада 2020 року №826/17606/14, на підтвердження чого надав суду лист Державної казначейської служби України від 16 грудня 2020 року №13-06-08/23063 «Щодо безспірного списання коштів».
З вказаного листа вбачається, що Державна казначейська служба України опрацювала виконавчі документи, згідно додатку 1, в загальній сумі 3 119 940, 94 грн. Разом з тим, відповідно до пункту 29 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, Державною казначейською службою України зупинено операції на рахунках боржників відповідно до пункту 30 вказаного порядку, до моменту повідомлення Офісом кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження проведення Державною казначейською службою України перерахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 1 176 037, 50 грн., як про це зазначає відповідач.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 03 квітня 2020 року у розмірі 2 000 452, 62 грн. підлягає частковому задоволенню.
Поряд із цим, згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 17 961, 26 грн. підлягає негайному виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки питання про стягнення судових витрат (судового збору) вирішено судом у рішенні від 03 квітня 2020 року, підстави для їх стягнення з відповідача у даному випадку відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01001, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 2 000 452, 62 грн (два мільйона чотириста п'ятдесят дві гривні 62 копійки).
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
4. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01001, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 17 961, 26 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 26 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Погрібніченко