ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/235
25 жовтня 2021 року м. Київ № 640/9954/21
за позовомОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області
пропро забезпечення реалізації права на знищення конфедиційної інформації та реалізації права на видачу паспорта
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області в особі Солом'янського районного відділу, у якому просить суд:
зобов'язати Центральне міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, скасувати та знищити номер УНЗР гр. ОСОБА_1 та вивести його з реєстру ЄДДР України і у подальшому зобов'язати Центральне межрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області вести облік гр. ОСОБА_1 за: прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, без використання засобів ЄДДР, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХП;
визнати протиправною відмову Солом'янського районного відділу Центрального межрегіонального Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області у видачі гр. ОСОБА_1 (у зв'язку із втратою документа), паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХП та зобов'язати Солом'янський районний відділ Центрального межрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області оформити та видати гр. ОСОБА_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХП.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2021 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
11.05.2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала паспорт громадянина України у вигляді е-паспорту (картки) № НОМЕР_1 , оформлений 09.10.2019 р.
Під час отримання паспорту ОСОБА_1 присвоєно номер НОМЕР_2 у Єдиному державному демографічному реєстрі України.
Вказаний паспорт було викрадено, і ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про видачу паспорта громадянина України (Додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України) із долученням переліку документів передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302.
Листом від 14.05.2020 року № 8034.12-1187/8034.2-20 Солом'янським районним відділом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області було повідомлено про відсутність підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови ВРУ від 26.05.1992 року з посиланням на положення п. З постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302, а саме - ДМС до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому МВС. громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відмови від паспорта громадянина України та видалення персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру листом від 29.05.2020 р. за №8080.5.2-2205/80.3-20 Солом'янським районним відділом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області повідомлено про відсутність підстав для видалення інформації про особу з Реєстру після її внесення.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказану відмову протиправною, з таких підстав.
Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018р. у зразковій справі №806/3265/17, згідно з якою визнано протиправною відмову територіального підрозділу Державної міграційної служби України у видачі позивачці паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та зобов'язано територіальний підрозділ ДМС України оформити та видати позивачці паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в - проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що документом, який посвідчує особу і підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України, порядок оформлення, видачі, обміну якого регламентує Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та прийняті на його виконання документи.
Відмова від надання паспорта у вигляді книжечки та запровадження нової форми паспорта у формі ID-картки не є обмеженням свободи поглядів та переконань, втручанням в особисте життя, оскільки держава має право мати інформацію щодо своїх громадян для захисту суспільної безпеки і порядку.
Згідно з вимогами чинного законодавства підстави для видалення внесеної до Єдиного демографічного реєстру України інформації про особу у зв'язку з відмовою від паспорту відсутні.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Щодо видачі паспорту у вигляді "книжечки"
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом ч. 1 ст. 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Частиною 1 ст. 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено, що до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, та що посвідчує особу і підтверджує громадянство України відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 14 № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частинами 1 та 2 ст. 21 Закону 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 1, 3, 5, 8, 9, 10, 11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій.
На виконання положень ч. 2 ст. 15 та абзацу 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв Постанову № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
В даному випадку позивачка звернулася з заявою про видачу паспорта громадянина України (Додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України) із долученням переліку документів передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302.
Суд зазначає, що з врахуванням положень ст. 19 Конституції України відповідачем як суб'єктом владних повноважень дотримано передбачений законодавством порядок видачі паспортів, тому підстави для визнання протиправною відповідної бездіяльності відсутні.
В той же час, питання відповідності законодавству відмови органу міграційної служби у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302 була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у зразковій справі №806/3265/17 (постанова від 19.09.2018р.) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76822787, проаналізувавши положення Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 р. № 2297-VI, практику ЄСПЛ, дійшла наступних висновків.
...принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".
.... Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Вказане стало підставою для висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови органу міграційної служби у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Станом на час розгляду справи Міністерством внутрішніх справ України наказом від 06.06.2019 р. № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Щодо видалення інформації з Єдиного державного демографічного реєстру України
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №5492-VI Державна міграційна служба України є Уповноваженим суб'єктом згідно з цим Законом - розпорядником Реєстру як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Відмова заявнику у внесенні інформації до Реєстру, у тому числі у виправленні, поновленні та анулюванні внесеної інформації, може бути оскаржена в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, ..... містять безконтактний електронний носій.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
В даному випадку згідно зі змістом позову згідно з положеннями Закону №5492-VI було проведено ідентифікацію позивача, автоматично сформовано унікальний номер запису в Реєстрі у зв'язку з оформленням позивачем паспорта громадянина України у вигляді е-паспорту (картки) № НОМЕР_1 , оформлений 09.10.2019 р., під час отримання паспорту ОСОБА_1 присвоєно номер НОМЕР_2 у Єдиному державному демографічному реєстрі України.
Законом №5492-VI прямо не передбачено процедуру видалення попередньо внесених даних ідентифікації особи і автоматично присвоєного їй унікального номеру запису в Реєстрі.
Не передбачено такої процедури також і Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302, і Порядком ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 р. № 784.
Передбачене ч. 6 ст. 10 Закону №5492-VI право на оскарження відмови в анулюванні внесеної інформації не супроводжується встановленням підстав та процедури анулювання інформації, тобто, реалізується лише в прямо передбачених законодавством випадках, які відсутні.
Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється не лише за зверненням заявника (при оформленні паспорту, зокрема), а також на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Таким чином, навіть у випадку відсутності факту звернення позивача з заявою про отримання біометричного паспорту, інформація щодо нього як громадянина України може відображатися в Реєстрі з автоматичним присвоєнням унікального номеру запису в Реєстрі.
На факти неправомірного використання відповідачем його персональних даних позивач не посилається, при зверненні за отриманням біометричного паспорту він добровільно дав згоду на їх отримання, тому дотримання вимог Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 р. № 2297-VI суд не досліджує.
Щодо посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у зразковій справі №806/3265/17 щодо відмови у видачі паспорта громадянина України книжечкою, то її висновки не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки питання видалення даних з Реєстру по суті не розглядалося.
Зокрема, згідно зі змістом вказаного судового рішення в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача не передавати будь-які дані заявника до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачці паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною відмови анулювати усю внесену до ЄДДР інформацію щодо позивача, у тому числі УНЗР, та зобов'язання анулювати вказану інформацію суд відмовляє.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області щодо неоформлення та невидачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, код 37768863) оформити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 25.10.2021 р.