Справа № 605/369/21
Іменем України
"25" жовтня 2021 р. Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Горуц Р.О.
за участю:
секретаря судового засідання Дармограй Т.І.
представника позивача Гриців О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Підгайці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Позивач в судове засідання без поважних причин не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причин своєї неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та з підстав викладених у заяві, просить їх задовольнити. Крім того, додала, що від шлюбу сторін у них дітей немає, сторони спільно не проживають, при цьому позивач категорично заперечує проти примирення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому вона просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги задовольнити, а також судові витрати понесені нею, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покласти на позивача, при цьому зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами 18 липня 2020 року у Підгаєцькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було зареєстровано шлюб, актовий запис №20, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18 липня 2020 року.
Від даного шлюбу у сторін дітей немає.
За час спільного проживання, подружнє життя між сторонами не склалось, їх шлюб носить формальний характер, подружні відносини між ними припинено, сторони спільно не проживають, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити їх інтересам, а тому вони просять розірвати шлюб між ними.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Валліанатос та інші проти Греції" від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: "Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є "живим" документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя".
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: "Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні".
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а й під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції "Про дискримінацію жінок" в ч.1 підпункту "с", "однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання". Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
У відповідності до ст.112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття "приватного та сімейного життя" ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа "Пек проти Сполученого Королівства" від 28.01.2003 року, заява №44647\98).
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
В силу ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
За наведених вище обставин, суд, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги відсутність у сторін дітей, а також й те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, враховуючи інші обставини життя подружжя, дійшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В даній справі відповідачем до початку її розгляду по суті, позовні вимоги про розірвання шлюбу визнано повністю, а тому суд вважає за необхідне, повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову до суду, тобто в сумі 454 гривні.
Інших 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду, тобто в сумі 454 гривні, стягнути на його користь, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача.
Однією з основних з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Статею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме:
- надано договір на правову допомогу,
- акт приймання-передачі наданих послуг,
- платіжні документи про оплату таких послуг,
- розрахунок таких витрат,
то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Наявність договірних відносин між адвокатом Гриців О.Я. та ОСОБА_2 підтверджується договором про надання правової допомоги від 19 липня 2021 року.
Згідно вказаного Договору, сторони погодили, що послуги адвоката з надання правової допомоги у цій справі, є платними. Загальний розмір указаних робіт становить 6 000 гривень.
Відповідно до акту виконаних робіт від 19 липня 2021 року, який є додатком до договору про надання правової допомоги від 19 липня 2021 року, адвокат Гриців О.Я. виконала наступні роботи: консультація клієнта - 1000 гривень (з розрахунку за 1 годину роботи адвоката 1000 гривень) та підготовка позовної заяви - 2000 гривень.
Згідно змісту квитанції до прибуткового касового ордеру від 19 липня 2021 року адвокатом Гриців О.Я. прийнято від ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 19 липня 2021 року - 3000 гривень.
В силу ч.ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, звертає увагу на те, що в договорі про надання правової допомоги між адвокатом Гриців О.Я. та позивачем ОСОБА_2 не визначено конкретної суми гонорару адвоката за 1 годину його роботи, а лише, загальний розмір гонорару за даним договором, який становить 6000 гривень.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
На підставі вищенаведеного, суд, вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, яка є малозначною (п.4 ч.6 ст.19 ЦПК України), обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, виходячи із критерію їх співмірності та розумності, враховуючи заперечення відповідача, вважає, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс, підлягає до часткового задоволення, а саме шляхом стягнення із відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) в сумі 1500 гривень, при цьому у задоволенні клопотання відповідача про покладення понесених нею судових витрат на позивача, слід відмовити за безпідставністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 137, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 105, 112, 113 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який 18 липня 2020 року зареєстрований у Підгаєцькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №20.
Після розірвання шлюбу позивачці її прізвище залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 Носівського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 Новосілківського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 454 гривні.
Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 Новосілківського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду згідно квитанції від 19 липня 2021 року, в сумі 454 гривні.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 Носівського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 Новосілківського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 Новосілківського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Представник позивача: Гриців Ольга Ярославівна , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №00004 від 26 серпня 2016 року, АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 Носівського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий: Р. О. ГОРУЦ