125/624/20
1-кп/125/50/2020
26.10.2021 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора відділу ювенальної юстиції
прокуратури Вінницької області ОСОБА_3
особи, щодо якої вирішується питання про застосування заходів виховного характеру ОСОБА_4
законного представника неповнолітнього ОСОБА_5
захисника неповнолітнього адвоката ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
представника потерпілої, адвоката ОСОБА_8
представника Служби у справах дітей ОСОБА_9
уповноваженого підрозділу органів Національної поліції ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бар клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , студента Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області, дитини інваліда,
в кримінальному провадженні № 12020020000000042 від 31.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Судом встановлено що 30.01.2020 біля 23:40 год неповнолітній водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія відповідної категорії та достатніх навиків керування транспортними засобами, керуючи технічно-справним автомобілем «Лада 219010», державний номерний знак НОМЕР_1 рухаючись по вул. В.Вашиняка у с. Митки Барського району Вінницької області, у напрямку с. Матейків Барського району Вінницької області, з перевищенням максимально допустимої в населених пунктах швидкістю руху, а саме зі швидкістю біля 114,6-127,1 км./год., при наближенні до «Т-подібного» перехрестя із автодорогою сполученням м. Шаргород-м.Бар, не вжив заходів для зменшення швидкості до такої, яка б дозволяла контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини дороги де стався наїзд на дерево.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Лада 219010», державний номерний знак НОМЕР_1 , - ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
Також, внаслідок даної пригоди пасажир вказаного автомобіля, ОСОБА_12 , з отриманими тілесними ушкодження госпіталізований до Барської ЦРЛ.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №4 від 121.02.2020, смерть ОСОБА_11 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток основи черепа, крововиливу під оболонки лівої півкулі головного мозку, лівого бокового шлуночка та стовбура мозку, що призвело до гострого розладу життєво важливих функцій організму, внаслідок зміщення речовини головного мозку та вклинення мигдаликів мозочка у великий потиличний отвір.
Вказана відкрита черепно-мозкова травма, від якої настала смерть ОСОБА_11 , має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть у причинному зв'язку зі смертю.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №26 від 25.03.2020, ОСОБА_12 під час дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому 8-го ребра справа, правобічного гемо-пневмотораксу, забою правої легені, внутрішньо-легеневої гематоми справа, закритого перелому 5 - тої п'ясткової кістки лівої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Відповідно до висновку токсикологічної експертизи №386 від 13.02.2020, у крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,7 проміле.
Згідно висновку експертизи технічного стану транспортного засобу №117 від 18.03.2020, автомобіль «Лада 219010», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент пригоди перебував у технічно-справному стані.
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №192 від 23.03.2020, в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля “Лада 219010”, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 , з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.п. 12.1, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху України. Швидкість руху автомобіля “Лада 219010”, державний номерний знак НОМЕР_1 , з врахуванням слідів гальмування, складала 114,6 -127,1 км./год. З технічної точки зору можливість попередження з'їзду з проїзної частини у водія автомобіля “Лада 219010”, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_13 полягала у виконанні ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля “Лада 219010”, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.п. 12.1, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору невідповідність вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.9 (а), п. 12.1, п. 12.2, п. 12.4 Правил дорожнього руху України, де вказано: п. 2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Порушення водієм ОСОБА_4 вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_11 та заподіянням ОСОБА_12 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого та заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення суспільно-небезпечного діяння повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протоколом огляду місця пригоди, протоколом огляду речового доказу від 31.01.2020, показаннями свідків - ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , висновками судових експертиз.
Неповнолітній ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні суспільно небезпечного діяння, підтвердивши всі обставини, вказані в клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо його не карати та не застосовувати покарання, та обіцяє виправитись.
В судовому засіданні законний представник неповнолітнього ОСОБА_5 підтримала клопотання, та просила суд застосувати відносно її сина примусові заходи виховного характеру у вигляді передання ОСОБА_4 під її нагляд.
Суд вважає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.
Оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази, суд вважає доведеним вчинення неповнолітнім ОСОБА_4 , суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діянь, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого та заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Крім того, в процесі розгляду клопотання судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме докази, що характеризують особу неповнолітнього та його сім'ю.
Неповнолітній ОСОБА_4 за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, має середню успішність, відповідальний. Проживає у родині з мамою та батьком, які мають на нього виховний вплив. Після вчиненого випадку неповнолітній ОСОБА_4 покращив свою поведінку та обіцяв про недопущення негативних випадків. Сім'я забезпечена продуктами харчування, створено умови для належного виховання дитини.
Відповідно до ст. 22 КК України кримінальна відповідальність за даний злочин настає з шістнадцяти років, що свідчить про те, що неповнолітній ОСОБА_4 не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Згідно до ст. 498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх та малолітніх, перш за все, має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.
Відповідно до ч. 2ст. 484 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють (п. 3 ч. 2ст. 105 КК), допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує, чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру якщо слід, то який саме.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.2 ст.97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст.105 КК України, зокрема, передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання, суд застосовує до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального Кодексу.
Заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, законного представника, захисника, представника служби в справах дітей, які не заперечували проти застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусового заходу виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері ОСОБА_5 , думку потерпілої та представника потерпілої, які вимагали застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 примусові заходи виховного характеру у виді направлення до спеціалізованої навчально-виховної установи для дітей і підлітків, суд вважає за можливе задовольнити дане клопотання.
При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , суд враховує особу неповнолітнього, яка характеризуються позитивно, що свідчить про її виправлення та перевиховання, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг 16 років і таким чином не досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність за скоєне діяння. Вчинив суспільно небезпечне діяння вперше, розкаявся у вчиненому, в зв'язку з цим до нього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до його поведінки.
Згідно характеристик з місця навчання та місця проживання, неповнолітній ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки необережного, виховується у повній сім'ї разом із двома молодшими сестрами, за місцем проживання та навчання характеризується з позитивної сторони, проживає в добрих матеріальних, соціальних та житлово-побутових умовах, проявляє достатній для свого віку розумовий розвиток, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, надає перевагу предметам спортивно-трудового напрямку, вірно реагує на зауваження вчителів та батьків, психічними хворобами не страждає, має добрий стан здоров'я.
Неповнолітній ОСОБА_4 є дитиною інвалідом, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_3 .
Вимога представника потерпілого про застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру у виді направлення до спеціалізованої навчально-виховної установи для дітей і підлітків задоволенню не підлягає, оскільки неповнолітній ОСОБА_4 продовжує тривале лікування та є інвалідом.
Судом встановлено наявність матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_7 , у розмірі 37453,00 грн. яка знаходяться в причинному зв'язку із суспільно-небезпечним діянням неповнолітнього ОСОБА_4 , яка на момент розгляду справи відшкодована.
Вирішуючи питання щодо заявленого цивільного позову, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Проте, законодавцем не передбачено можливості пред'явлення цивільного позову та, відповідно, відшкодування шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням, вчиненим неповнолітніми у віці від 11 років до віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (14 або 16 років).
Так, ч. 1 ст. 498 КПК України передбачає, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення 11-річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Цивільний позов може бути пред'явлений у кримінальних провадженнях щодо застосування примусових заходів виховного характеру лише стосовно осіб, які вже досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Натомість, можливість пред'явлення цивільного позову у кримінальних провадженнях щодо застосування заходів виховного характеру стосовно неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, не передбачена законодавцем.
За таких обставин, цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_16 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди слід залишити без розгляду, оскільки зі змісту ст. 501 КПК вбачається, що цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок учинення злочину чи суспільно небезпечного діяння, у справі про застосування примусового заходу виховного характеру суд не вирішує, а він має бути розглянутий у порядку цивільного судочинства.
Аналогічна позиція зазначена в Ухвалі Верхового Суду № 390/1488/17 (Провадження N 51-2366 ск 18) від 15.03.2018.
Відповідно до п.24 Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15.05.2006 року, цивільний позов заподіяний внаслідок учинення злочину чи суспільно небезпечного діяння, у справі про застосування примусових заходів виховного характеру суд не вирішує (він має бути розглянутий у порядку цивільного судочинства).
Керуючись ст.ст. 22, 97, 105 КК України, ст.ст. 368, 370-374, 484, 498 КПК України, суд, -
Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_21 про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020020000000042 від 31.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - задовольнити.
Визнати неповнолітнього ОСОБА_4 таким, що вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Застосувати відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , примусові заходи виховного характеру, передавши його під нагляд матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та обмежити дозвілля і встановити особливі вимоги до поведінки неповнолітнього, а саме: не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 21.00 години до 06.00 години.
Строк примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_4 встановити тривалістю два роки.
Скасувати арешт автомобіля «Лада 219010», державний номерний знак НОМЕР_1 , застосований ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 10.02.2020.
Речовий доказ у справі автомобіль «Лада 219010», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває на спеціальному майданчику Відділення поліції №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області повернути власнику ОСОБА_16 .
Цивільний позов залишити без розгляду, роз'яснивши право потерпілого звернутися з цивільним позовом у порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду виготовлений та проголошений 26.10.2021 о 14.30 год
Суддя: