Справа № 361/1699/20
Провадження № 2/361/529/21
05.10.2021
05 жовтня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді - Сердинського В.С.
при секретарях - Мищенко С.Л., Удовенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Броварської міської ради Броварського району Київської області, третя особа: Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на 65/200 частин нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом,
установив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Броварської міської ради Броварського району Київської області, третя особа: Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на 65/200 частин нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом.
Позивач зазначав, що його батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рідна дочка померлого та рідна сестра позивача ОСОБА_2 оформила на себе право на спадщину за заповітом. Цього заповіту позивач не бачив, про його існування не знав. Не здогадувався позивач і про оформлення на себе відповідачем усієї спадщини батька.
Наприкінці 2019 року відповідач звернулася до позивача і розповіла про те, що вона після смерті батька давно оформила на себе усю спадщину, але у заповіті батько згадував і про сина (позивача), але у зв'язку з пропуском ним 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини, вона всю спадщину змогла оформила на себе. Сина нотаріус про це не повідомляв. Виявляється, що і позивач мав і має право на половину частки у спадщині батька за заповітом або за законом.
При зверненні до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області за консультацію щодо оформлення своїх спадкових прав, позивачу було роз'яснено, що у нього наявні розбіжності у прізвищах: ОСОБА_4 - у свідоцтві про народження; ОСОБА_5 - у паспорті та ОСОБА_4 - у свідоцтві про смерть батька, також він, як син, пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини. Тому, нотаріус вимушений був усю спадщину передати дочці, яка була єдиною, хто фактично прийняв спадщину, тому їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Позивачу було запропоновано звернутись до суду для встановлення факту родинних відносин з батьком та за визначенням додаткового строку для прийняття спадщини.
Причиною пропуску позивачем строку на прийняття спадщини є те, що він юридично необізнаний був про те, що на нього складений заповіт, нотаріус його не повідомляв, а тому він не знав, що в шестимісячний термін по смерті ОСОБА_3 потрібно було звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, хоча позивач проживав у заповіданій йому половині спадкового будинку як на день смерті батька, протягом 6-ти місячного строку після смерті, користувався і користується, проживав і проживає у ньому по даний час, а тому вважає, що причини пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини є вагомими та підлягають поновленню. Крім того, з мовчазної згоди відповідача ОСОБА_2 з часу смерті батька по сьогоднішній день у заповіданій йому частині спадкового будинку робляться поточні та капітальні ремонти будинку, поліпшення, благоустрій тощо.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить 13/20 частин жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 .
Спадкодавець розподілив своє майно (13/20 = 65/100) своїм 2-м дітям (позивачу і відповідачу) в рівних частках (по 1/2-ій) або по 65/200 кожному. Нотаріус змінив правочин, видав відповідачу 13/20 (65/100) за заповітом, та при вчиненні правочину (видачі свідоцтва) допустився помилки, бо у даному випадку, нотаріус мав право лише видати свідоцтво за заповітом на 65/200 та окремо (іншою нотаріальною дією) видати свідоцтво за законом на 65/200.
Позивач заперечує дійсність свідоцтва про право на спадщину за заповітом в її Ѕ частині, що тягне за собою визнання недійсним усього свідоцтва.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати причину пропуску строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини поважною та поновити строк дня спадщини після смерті ОСОБА_3 , визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 12 серпня 2006 року Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області за реєстром №2-655, на спадкове майно, яке перейшло до ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бровари Київської області, право власності на 65/200 частин жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бойко В.В. позовні вимоги підтримали, просили про їх задоволення в повному обсязі, надали пояснення аналогічні позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Тараторін С.Г. позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, відповідач зазначала, що позивач чудово знав про існування заповіту на його ім'я. Зокрема вони разом з ним обговорювали обставини, що необхідно звернутись із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини коли спливе сорок днів після смерті батька, та про те, що у них є шестимісячний строк для звернення до нотаріуса з часу смерті батька. І власне після спливу сорока днів після смерті батька вона подала заяву нотаріусу про прийняття спадщини, про що відразу повідомила ОСОБА_1 в телефонній розмові, на що він відповів, що в нього на звернення до нотаріальної контори немає часу. І тільки в липні 2006 року він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, на що йому було відмовлено та зокрема нотаріус запропонував йому звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, так як ОСОБА_1 було пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини відповідно до ст. 1270 ЦК України.
ОСОБА_1 не навів жодних об'єктивних, достатніх, обґрунтованих і допустимих доказів, щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Просивши суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 65/200 частин жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , позивач хоче ввести суд в оману, адже він свідомо пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини за заповітом, а тепер просить суд визнати за ним право власності на вказану частину спадкового майна в порядку спадкування.
Таким чином, немає жодних підстав для задоволення вказаних позовних вимог ОСОБА_1 . Всі його твердження є неправдивими, такими, що не відповідають дійсності, та не доводяться належними, достатніми та допустимими доказами.
Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом тільки після спливу 14-ти років і таким чином пропустив 3-х річний строк позовної давності, який встановлено ст. 257 ЦК України.
Посилаючись на викладене, просили суд застосувати до позовної заяви ОСОБА_1 загальну позовну давність, тривалістю у три роки, та повністю відмовити в зв'язку з цим у задоволенні його позову.
В судове засідання представник відповідача Броварської міської ради Броварського району Київської області не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направили до суду письмові пояснення, в яких просили про розгляд справи у відсутність представника, покладалися на розсуд суду.
В судове засідання представник третьої особи Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направили до суду листа, в якому просили про розгляд справи у відсутність представника, покладалися на розсуд суду.
Судом встановлено, що 12 серпня 2006 року нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області на підставі заповіту, посвідченого нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області 13 січня 2004 року і зареєстрованого в реєстрі за №04, видано відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з 13/20 часток жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно вищевказаного заповіту, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповів 13/20 часток жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_2 та позивачу ОСОБА_1 в рівних частинах кожному.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що ні про існування заповіту, ні про оформлення відповідачем спадкових прав на себе, він не знав. Вказана інформація стала відома йому лише наприкінці 2019 року, після чого він звернувся до нотаріуса за оформленням своїх спадкових прав.
Проте, жодних доказів на підтвердження зазначеного, позивачем не надано. Матеріали спадкової справи №55 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відповідних заяв позивача ОСОБА_1 не містять.
З огляду на викладене, суд критично відноситься до необізнаності позивача щодо існування заповіту та оформлення відповідачем спадкових прав, особливо враховуючи, що позивач, як він сам зазначає в уточненій позовній заяві, проживав у заповіданій йому половині спадкового будинку як на день смерті батька, протягом 6-ти місячного строку після смерті, користувався і користується, проживав і проживає у ньому по даний час.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі №464/5089/15 (провадження №61-1256св18) для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Зміст статті 261 ЦК України, якою регулюється початок перебігу позовної давності, вказує на те, що правильність обчислення строку позовної давності пов'язується як із суб'єктивним критерієм, тобто коли про порушене право довідалася або могла довідатися особа (позивач), так і з об'єктивним - можливістю особи (позивача) знати про ці обставини.
Презумпція обізнаності особи про порушення її прав може бути спростована відповідними доказами.
Законодавство не містить винятків із загального правила щодо початку перебігу позовної давності.
Так, в основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб'єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права.
З письмових матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, знаючи про день смерті батька позивач мав змогу звернутися до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк, відповідно до ст.1270 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Отже, шестимісячний строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після батька (спадкодавця), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплив 15.05.2006 р. Відповідно строк загальної позовної давності тривалістю у три роки закінчився 15.05.2009 р.
Статтею 267 ЦК визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§1 ст.32 конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп.62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, доказів на спростування даних висновків позивачем не надано, а судом не здобуто.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 76, 80, 81, 89, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Броварської міської ради Броварського району Київської області, третя особа: Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на 65/200 частин нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Сердинський