25 жовтня 2021 р. Справа № 400/5674/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із 90% до 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 22.07.2021 року суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що при перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 року у справі № 400/873/21, відповідачем хоча і враховано збільшений розмір суддівської винагороди відповідно до вказаної довідки від 15.12.2020 року за № 7/1 1992/20, проте зменшено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 90% до 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Застосування відповідачем відсоткового показника, передбаченого ч. З ст. 142 Закону України № 1402 до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним, оскільки стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді, який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного. Крім того, законодавчо передбачено принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що розмір щомісячного грошового утримання позивача розраховано відповідно до ст. 137, ч. 3 ст. 142 Закону України № 1402 та з урахуванням рішення суду від 27.04.2021 у справі № 400/873/21. Чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі та раніше за текстом - Закон України № 1402), розмір якого було обчислено відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон України № 2453).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 року у справі №400/873/21 зобов'язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 15.12.2020 року № 7/1-1992/20, з урахуванням фактично виплачених сум з 19.02.2020 року.
На виконання даного рішення ГУ ПФУ в межах покладених судом зобов'язань проведено перерахунок довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 року у розмірі 68 % суддівської винагороди.
Не погоджуючись зі зменшенням відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України № 1402.
Згідно п. 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України № 2453, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону україни № 1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 142 Закону України № 1402).
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 1402 були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положеннь Закону України № 1402 встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України № 2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону України № 1402 зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15 - 17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України № 2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз. 4 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що ч. 3 ст. 141 Закону України № 2453 у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає ч. 3 ст. 141 Закону України № 2453 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIІІ, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
В пункті 7 цього ж рішення Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (ч. 2 ст. 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України).
На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, ч. 4 ст. 142 Закону України № 1402 викладена в наступній редакції: «У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
У пункті 19 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 також наголошено на тому, що за змістом ч. 4 ст. 142 Закону України № 1402 перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що на час звернення позивача до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними.
При цьому суд зазначає, що норми спеціальних законів які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2021 році не передбачали зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість з метою урахування зміни розміру заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди.
Водночас правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися.
Як вбачається з матеріалів справи, відсотковий розмірдовічного грошового утримання судді у відставці, що був призначений позивачу складав 90% суддівської винагороди. При цьому, довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди позивач отримувала до моменту перерахунку її пенсії на підставі рішення Миколаївського окружного адміністратвиного суду від 27.04.2021 року у справі № 400/873/21, під час якого відповідачем зменшено сталий показник - відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці - без наявної на те правових підстав.
Таким чином, право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітку працюючого судді, без обмеження граничного розміру є сталим, а позиція ГУ ПФУ свідчить про неправомірність відмови відповідача у перерахунку позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці.
Щодо посилання відповідача на ч. 3 ст. 142 Закону України № 1402, згідно якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає що це правило підлягає застосуванню при призначенні довічного грошового утримання після набрання цією нормою чинності.
Більше того, застосування відсоткового показника, передбаченого ч. 3 ст. 142 Закону України № 1402 до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним, як тому, що стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо передбачено принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів ст. 58 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 68%.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із 90% до 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
3. Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.10.2021 року.
Суддя О.В. Малих