26 жовтня 2021 року № 320/10574/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року згідно статей 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та невиплаті із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати в розмірах, визначених в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести перерахунок додаткової пенсії відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком за період 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, та здійснити ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює щомісячно двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), провівши відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2021т адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статей 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати в розмірах, визначених в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести перерахунок додаткової пенсії відповідно до частини 2 статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно, та здійснити виплату додаткової пенсії та надбавки з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у здійсненні нарахування та виплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює щомісячно двом мінімальним заробітним платам, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3340 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про звільнення від сплати судового збору.
Повернуто апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
27.07.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява ОСОБА_1 про судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/10574/20.
У вказаній заяві позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області після набрання законної сили рішення суду подати у місячний строк звіт про повне виконання рішення від 09.02.2021 у справі №320/10574/20.
Позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не виконало вимог рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 у справі №320/10574/20.
Вказана заява 21.10.2021 було передано судді Дудіну С.О. для розгляду.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої-другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі "Ліпісвіцька проти України" (заява N 11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24-27 рішення від 13 червня 2006 року у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), N 2132/02).
У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі "Шаренок проти України" (заява N35087/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 589498/0).
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19 та від 23 грудня 2020 року у справі №704/1167/19.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, судом встановлено, що позивачем у вказаній заяві не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, лише ухвалення судом рішення зобов'язального характеру само по собі не є достатньою підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Суд також звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості отримати виконання рішення у цій справі шляхом пред'явлення виконавчого листа до виконання у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
За таких обставин, суд вважає, що викладені позивачем у заяві обставини свідчать про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 248, 382 КАС України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяві ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Дудін С.О.