26 жовтня 2021 року м. Київ № 320/4502/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії
до суду звернулась ОСОБА_1 (код: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (Київська область, с. Дівички), в якому, з урахування уточненої позовної заяви від 11.05.2021, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира 43 ОАБр №16-РС від 16.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 , діловода тилу з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку контракту;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №57 від 17.03.2021 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зняття усіх видів забезпечення;
- поновити ОСОБА_1 на посаді діловода тилу військової частини НОМЕР_1 та зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення з 16.03.2021.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржувані накази про виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зняття з усіх видів забезпечення є такими, що не відповідають контракту про проходження позивачем військової служби та вимогам законодавства, а відтак підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачеві протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та всі необхідні документи (докази) які стали підставою прийняття оскаржуваних наказів.
20.08.2021 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог, оскільки спірні накази про звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, а оскільки станом на час подання позову до суду позивач не зверталась до відповідача з приводу скасування наказів про звільнення з військової служби та поновлення на посаді, також відсутні підстави і для зобов'язання відповідача вчиняти певні дії.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданим 19.09.2008 Переяслав-Хмельницьким МРВ ГУ МВС України в Київській області.
16.08.2016 між позивачем та Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини - польова пошта НОМЕР_4 , майора ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу, терміном на три роки (пункт 3 контракту).
Даний контракт, згідно пункту 11, набирав чинності з 16.08.2016.
Згідно витягу із наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_4 від 16.08.2016 №206 (по стройовій частині) позивача призначено діловодом штабу військової частини-польова пошта НОМЕР_4 , ВОС-901074А, та з 16.08.2016 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення та вирішено вважати такою, що з 16.08.2016 приступила до виконання службових обов'язків.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2018 №124 позивача, на підставі рапорту, з 11.06.2018 по 23.03.2021 вирішено вважати такою, що вибула у відпустку по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2019 №173 строк дії контракту з позивачем вирішено з 16.08.2019 продовжити до закінчення відпустки по догляду за дитиною, досягнення нею трьохрічного віку, а також на строк необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладання нового контракту, про що також зазначено в пункті 12 контракту від 16.08.2016.
Згідно рапорту позивача від 12.03.2021 начальнику служби ПММ, позивач доповідала, що прибула з відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку та з 16.03.2021 приступила до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно рапорту позивача від 16.03.2021 командиру військової частини НОМЕР_1 , позивач просила останнього клопотати перед вищим командуванням про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до витягу з наказу командира 43 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.03.2021 №16-рс позивача згідно пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вирішено звільнити з військової служби у запас за пунктом «а» у зв'язку із закінченням строку контракту.
Згідно рапортів позивача від 16.03.2021 командиру військової частини НОМЕР_1 , від 16.03.2021 начальнику служби ПММ, від 17.03.2021 заступнику командира частини з тилу - начальнику тилу, у зв'язку зі звільненням з військової служби позивач просила: виплатити їй грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової (соціальної) відпустки, грошову компенсацію вартості за не отримане майно, та надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.03.2021 №57 позивача з 17.03.2021 вирішено виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зняти з всіх видів забезпечення. Підстава: наказ командира 43 ОАБр імені гетьмана Тараса Трясила Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.03.2021 №16-рс, обхідний лист, рапорт солдата ОСОБА_1 (вх. №1453 від 17.03.2021).
Як вбачається із даного витягу із наказу від 17.03.2021 №57, вислуга років позивача у Збройних Силах України становить: календарна - 04 роки 07 місяців 00 діб, пільгова - 00 років 04 місяці 02 доби, загальна 04 роки 11 місяців 02 доби - станом на 17.03.2021.
Зокрема, відповідним наказом було вирішено виплатити позивачеві щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 130% від посадового окладу, щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та вислугу років, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2021 роки за 70 діб, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань на 2021 рік у розмірі окладу за військове звання.
Також, в контракті міститься запис про те, що його чинність припинено 17.03.2021 у зв'язку із закінченням строку контракту за пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу, зокрема із посиланням на наказ командира 43 ОАБр №16-РС від 16.03.2021 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 №57 від 17.03.2021.
Згідно рапорту позивача від 17.03.2021 начальнику служби ПММ, позивач доповідала, що справи та посаду здала з 18.03.2021.
Разом з тим, за змістом мотивувальної частини позовної заяви, заявлені вимоги в межах даного адміністративного позову позивач обґрунтовує тим, що чинність укладеного нею з МОУ контракту 16.08.2016 було припинено з підстав закінчення строку дії контракту, однак фактично достроково, так як його дія, за твердженням позивача, припинялася лише 23.03.2021.
Таким чином, за твердженням позивача, її звільнення не відповідало вимогам підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зокрема, позивачем зазначено, що рапортом від 16.03.2021 вона зверталась до командира військової частини з клопотанням про звільнення з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку контракту (згідно пункту 12 Контракту - з 23.03.2021), а тому станом на 16.03.2021 у військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для її звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
Тобто, за доводами позивача відповідний контракт про проходження нею військової служби, який має строковий характер, було припинено достроково, за що відповідно до пункту 7 Контракту передбачена відповідальність сторін згідно з законом.
Відповідно, наказ командира 43 ОАБр №16-РС від 16.03.2021 про звільнення з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.03.2021 №57 про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зняття з усіх видів грошового забезпечення позивач вважає такими, що не відповідають Контракту та вимогам закону і підлягають скасуванню.
В свою чергу, посилаючись на строковий характер укладеного нею Контракту із Міністерством оборони України та вказуючи, у відповідності до викладеного вище, на протиправне, за твердженням позивача, його дострокове припинення відповідачем, за доводами позивача вона повинна бути поновлена на військовій службі на попередній або за згодою позивача на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді, що відповідає вимогам пункту 3 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Натомість, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначаючи, у тому числі на пункт 32 розділу 2 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», вказував на тому, що позивач з власної ініціативи прибула раніше з відпустки по догляду за дитиною по досягненню трирічного віку та приступила до виконання службових обов'язків на підставі рапорту від 16.03.2021, а відтак в даному випадку день закінчення строку контакту є день закінчення відпустки, тому чинність контракту припиняється 17.03.2021 у зв'язку із закінченням строку.
В свою чергу, щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, останній зазначає, що позивач не зверталась до нього з приводу скасування спірних наказів про звільнення з військової служби та поновлення на посаді, а відтак відсутні підстави для задоволення відповідних вимог.
Вирішуючи питання по суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, як виникли між сторонами, регулюються зокрема Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі - Положення), Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджену наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454) (надалі - Інструкція).
Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Згідно частини 4 вказаної статті Закону №2232-ХІІ, форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 23 Закону №2232-ХІІ встановлені строки військової служби, а стаття 24 визначає початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Час та місце виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважаться, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Згідно частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 26 Закону №2232-ХІІ регламентовано підстави звільнення з військової служби, де у підпункті «а» пункту 2 частини 5 даної статті зазначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): у зв'язку із закінченням строку контракту.
За пунктом 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (пункт 15 Положення).
Перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, прийнятими на посади рядового складу - строком на 3 роки (пункт 18 Положення)
Строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі (пункт 20 Положення).
Строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності (пункт 23 Положення).
Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби (пункт 26 Положення).
Військовослужбовцям-жінкам, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, а також військовослужбовцям, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці по догляду за хворою дитиною не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку (далі - шестирічного віку за медичними показниками), строк контракту про проходження військової служби продовжується за відсутності їх клопотань про звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту до закінчення зазначених відпусток, а також на строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту, про що видається наказ по особовому складу та робиться відповідний запис в обох примірниках контракту про проходження військової служби (пункт 32 Положення).
Підпунктом 2 пункту 35 Положення передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення) за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "ж", "к" пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "й" та "к" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно підпункту 2 пункту 225 Положення, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (крім строку проведення мобілізації та часу воєнного стану) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктом 2 частини п'ятої і пунктом 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення (пункт 233 Положення).
За пунктом 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Так, як вже було зазначено вище та підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем 16.08.2016 укладено контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби терміном на три троки.
Чинність даного контракту було продовжено з 16.08.2019 до закінчення відпустки позивача по догляду за дитиною - досягнення нею трьохрічного віку, а також на строк необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладання нового контракту.
Пунктом 180 Положення передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються, у тому числі відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно абзацу 3 пункту 2.4 розділу ІІ Інструкції, у зв'язку з настанням особливого періоду з військовослужбовцями-жінками, які мають дитину (дітей) віком до 18 років та які не висловили бажання продовжувати військову службу, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці-жінки звільняються з військової служби. Військовослужбовці-жінки, які висловили бажання продовжувати військову службу в особливий період, попереджаються про виконання підпункту 16 пункту 116 Положення та пункту 4.16 розділу IV цієї Інструкції.
Згідно абзацу 1 пункту 2.5 розділу ІІ Інструкції з військовослужбовцями, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або іншої тривалості, визначеної законодавством, за відсутності їх клопотань про звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту під час відпустки, строк контракту про проходження військової служби продовжується до закінчення зазначених відпусток, а також на строк, необхідний у разі прийняття рішення щодо укладення нового контракту, для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Про продовження строку контракту видається наказ по особовому складу посадової особи, яка має право укладати контракт.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, нею 12.03.2021 начальнику служби ПММ було подано рапорт з доповіддю про те, що позивач прибула з відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею 3-річного віку, з 16.03.2021 приступила до виконання службових обов'язків за посадою.
Отже, вказане є свідченням того, що позивач самостійно достроково перервала надану їй відпустку по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку, та повідомила про те, що з 16.03.2021 приступила до виконання службових обов'язків.
Разом з тим, 16.03.2021 позивач подала командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просила останнього клопотати перед вищим командуванням про її звільнення з військової служби у запас за пунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Таким чином, дана обставина є також свідченням дійсного волевиявлення позивача щодо небажання подальшого проходження військової служби в Збройних Силах України, у тому числі за новим контрактом.
Власне, сама позивач стверджує у позовній заяві про те, що вищевказаний рапорт було подано нею на виконання вимог пункту 4 Контракту, вважаючи, що у такий спосіб вона повідомила відповідача не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку Контракту про небажання укладати новий контракт.
При цьому, позивач в уточненій позовній заяві із посиланням на приписи статті 56, частини 8 статті 179 Кодексу законів про працю України та частину 4 статті 18 Закону України «Про відпустки» зазначає, що у рапорті від 12.03.2021 нею було доведено до відома начальника служби ПММ та заступника командира з тилу - начальника тилу про намір приступити до виконання службових обов'язків не перериваючи відпустки до трьох років.
Однак суд зауважує, що за буквальним змістом наявного в матеріалах справи копії рапорту позивача від 12.03.2021 начальнику служби ПММ, таких відомостей останній не містить, а отже спростовуються вищенаведені твердження позивача про те, що вона рапортувала про свій намір приступити до виконання службових обов'язків не перериваючи відпустки до трьох років.
В той же час спірним, в межах розгляду даної адміністративної справи, за твердженням позивача, є питання щодо дострокового звільнення позивача з військової служби всупереч приписам укладеного нею Контракту.
Суд зазначає, що контракт від 16.08.2016 між позивачем та Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини - польова пошта НОМЕР_4 , майора ОСОБА_2 було укладено терміном на три роки (пункт 3 контракту).
Отже, строк дії вказаного Контракту закінчувався 16.08.2019.
За пунктом 12 Контракту його чинність була продовжена з 16.08.2019 «до закінчення відпустки по догляду за дитиною досягнення нею трьохрічного віку, а також на строк необхідний визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладання нового контракту».
Тобто, строк дії вказаного Контракту фактично було продовжено на невизначений строк, адже цитований вище пункт 12 Контракту містив не лише посилання щодо закінчення відпустки позивача по догляду за дитиною досягнення нею трьохрічного віку, а також на строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладання нового контракту, що зокрема відповідає приписам пункту 2.5 Інструкції.
Однак, суд звертає увагу на вже вказаних раніше положеннях пункту 32 Положення, за яким військовослужбовцям, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, строк контракту про проходження військової служби продовжується за відсутності їх клопотань про звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту до закінчення зазначених відпусток... про що видається наказ по особовому складу та робиться відповідний запис в обох примірниках контракту про проходження військової служби.
Відповідно, позивач самостійно перервавши строк наданої їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, також заявила клопотання про звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту до закінчення зазначеної відпустки.
Як наслідок, враховуючи, що позивач із власної ініціативи на підставі відповідного рапорту вийшла раніше із відпустки по догляду за дитиною по досягнення нею трьохрічного віку і приступила до виконання службових обов'язків, а також подала рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку Контракту, суд вбачає обґрунтованими доводи відповідача, що, в даному випадку, днем закінчення строку Контракту є день закінчення вказаної відпустки позивача, а саме 16.03.2021.
Таким чином позивач самостійно визначила конкретну дату закінчення терміну дії контракту оскільки вийшла із відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку раніше на 6 днів.
Більш того, суд в черговий раз звертає увагу на те, що рапорт позивача не містить жодних умов та його зміст не підлягає множинному чи неоднозначному трактуванню..
Відтак, суд вбачає правомірними подальші дії відповідача, що полягали у винесенні командиром 43 ОАБр №16-РС від 16.03.2021 наказу про звільнення ОСОБА_1 , діловода тилу з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку контракту, та командиром військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) наказу №57 від 17.03.2021 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зняття усіх видів забезпечення, оскільки останні були винесенні на виконання та у відповідності до вимог профільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Більш того, навіть станом на дату вирішення справи по суті заявлених позовних вимог позивачем не надано суду доказів звернення позивача до відповідача про відкликання славного рапорту про звільнення. Також вважаючи, що звільнення позивача відбулось раніше позивачем не заявлено вимоги про зміну дати звільнення.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних наказів задоволенню не підлягають.
Також, у зв'язку із встановленими судом обставинами, як наслідок, суд не вбачає обґрунтованою і заявлену вимогу поновити ОСОБА_1 на посаді діловода тилу військової частини НОМЕР_1 та зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення з 16.03.2021, оскільки звільнення позивача із займаної посади було здійснено відповідачем у законодавчо встановлений строк та спосіб, з дотримання вимог чинного законодавства, при цьому на підставі заявленого позивачем рапорту.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене у сукупності, суд робить висновок, що в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач виконав покладений на нього Законом обов'язок та довів суду правомірність прийнятих ним та оскаржуваних позивачем рішень, а відтак заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за наявності пільг, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір» та такий нею за подання даного адміністративного позову до суду не сплачувався, судові витрати, що підлягають розподілу у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 26.10.2021.
Суддя Панченко Н.Д.