25 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/9645/21
категорія 102000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, Ружинського районного сектору Управлівння Державної міграційної служби України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому з урахуванням уточненого адміністративного позову просить:
- визнати дії Ружинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області щодо неоформлення паспорту громадянина України ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992, протиправними;
- зобов'язати юридичну особу, Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, організувати роботу з оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року;
- зобов'язати територіальний підрозділ Ружинський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних з внесенням інформації до демографічного реєстру.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач на виконання рішення суду розглянув його заяву про оформлення та видачу паспорта у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних з внесенням інформації до демографічного реєстру, однак за результатами його розгляду йому відмовлено у її задоволенні, з підстав відсутності необхідних судових рішень, що набрали законної сили щодо зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
З отриманою відмовою відповідача позивач не погоджується, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
17.09.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки довідки про підтвердження особи, яка зображена на фотографії подані позивачем, разом із позовом видані Чорнорудським старостинським округом та Бердичівським педагогічним фаховим коледжем, не мають жодної юридичної сили, так як видача таких довідок не передбачена нормами чинного законодавства, а тому не можуть свідчити про те, що позивач пройшов процедуру встановлення особи.
Відмічає, що позивач реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду вказує у позові на власне суб'єктивне уявлення про порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вважає, що в даному спорі є факт відсутності порушеного права позивача оскільки відповідачем лише роз'яснено порядок оформлення паспорта громадянина України відповідно до норм законодавства за умови його категоричного не надання згоди на збір і обробку персональних даних та запропоновано його здійснити.
Вважає, що заявлені позовні вимоги безпідставні, передчасні та такі, що не підлягають задоволенню.
30.09.2021 позивач до суду надіслав відповідь на позов, в якій відмічає, що порушення відповідачем його прав щодо отримання паспорта у формі книжечки завдає йому моральних та психологічних страждань. Відмічає, що з приводу вказаних у даній справі спірних правовідносин позитивна для позивача позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.
Дослідивши матеріали справи та письмові докази і пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі №240/12340/19 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Ружинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Бірюкова, 29, смт.Ружин, Ружинський район, Житомирська область, 13600) щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.11.2019 про видачу йому паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положенням про паспорт громадянина України затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ та зобов'язано Ружинський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області (вул. Бірюкова, 29, смт.Ружин, Ружинський район, Житомирська область, 13600) розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2019 про видачу йому паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, передбаченої Положенням про паспорт громадянина України затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, відповідно вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015, та за наслідками розгляду прийняти відповідне рішення.
04.12.2020 ОСОБА_2 (батько позивача) в інтересах ОСОБА_1 подав до відповідача звернення про видачу паспорта громадянина України у формі паперової книжечки, з метою виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі №240/12340/19.
До поданої заяви додали: заповнений оригінал заяви ОСОБА_1 на видачу паспорта згідно додатку 1 до порядку видачі паспорту, копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; дві фотокартки ОСОБА_1 розміром 3.5 х 4.5, копія сторінок паспорта батька позивача.
Крім того, у поданій заяві позивач категорично заявив, що не дає згоду на збір і обробку персональних даних.
На виконання рішення суду відповідачем листом №1831-108/1831.1-20 від 03.09.2020 рекомендовано позивачу звернутися до Ружинського РС УДМС із переліком документів передбаченим Порядком №302 та відмічено, що прийнятим судовим рішенням не зобов'язано Ружинський районний сектор видати ОСОБА_1 паспорт у формі книжечки.
Крім того, відповідачем за результатами розгляду поданої заяви надано відповідь №Б-3/6/1831-20/183/158-20 від 23.12.2020 в якій роз'яснено позивачу про те, що оформити паспорт громадянина України зразка 1994 року, як виняток можливо тільки на підставі рішення суду.
Позивач вважаючи відмову відповідача у задоволенні поданої заяви такою, що порушує її права, а тому звернувся до суду за їх захистом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід вказати наступне.
Як свідчать наявні у справі матеріали, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорта громадянина України на паперовому носії у формі книжечки, відповідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992, за заявою, поданою у період після 01.11.2016.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20 листопада 2012 року (далі - Закон №5492-VI).
Частиною першою статті 1 Закону №5492-VI передбачено, що суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до ч. 1ст. 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Зокрема до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України серед інших віднесено а) паспорт громадянина України.
Форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів (ч.1, 2, 4, 5ст. 14 Закону №5492-VI).
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1ст. 21 Закону №5492-VI).
Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Частиною 3 ст. 13 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (п.3 Положення).
Пунктом п'ятим вказаного Положення визначено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника.
На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється (п.6 Положення).
Пунктом 8 Положення передбачено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Згідно з п.13 Положення визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21Закону № 5492-VI постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 (далі Постанова №302) затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 вказаної Постанови із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; а з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (абз.2 п. 3 Постанови №302).
Абз.5 п.3 Постанови №302 визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься серед іншої інформації також біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Згідно ч.1 ст.6 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.ч.5, 6 ст.6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Разом з тим, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст.5 і 6 цієї Конвенції.
За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну закон є автономним, та до якості закону ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п.37). Під терміном закон слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності та передбачуваності.
Таким чином, норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження нагальній суспільній потребі, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі Svyato-Mykhaylivska Parafiya v.Ukraine від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі Groppera Radio AG and Others v.Switzerland від 28 березня 1990 року).
З огляду на викладене, слід наголосити, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, суд бере до уваги, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі "Х'ю Джордан проти Великої Британії" сформулював таку позицію: Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу.
Враховуючи встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
При цьому, законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача до відповідача діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч.3 ст.21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. Крім того, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
Таким чином, оскільки дії Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області в особі територіального підрозділу Ружинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17, яка підлягає врахуванню при постановлені рішення у даній справі.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Питання про розподіл судових витрат судом вирішується судом відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області (вул. Пушкінська, 44, м.Житомир,10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 37808497), Ружинського районного сектору Управлівння Державної міграційної служби України у Житомирській області (вул.Бірюкова, 29, смт.Ружин, Житомирська область) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати дії Ружинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області щодо неоформлення паспорту громадянина України ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 протиправними.
Зобов'язати Управління державної міграційної служби України у Житомирській області в особі територіального підрозділу - Ружинського районного відділу УДМС України у Житомирській області оформити та видати ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби України у Житомирській області в особі територіального підрозділу - Ружинського районного відділу УДМС України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст рішення складено: 25.10.2021.