25 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/17139/21
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №19666-18181/Ш - 02//8-0600/21 від 19.07.2021 про відмову їй у перерахунку довічного грошового утримання, як судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 з 56 % суддівської винагороди до 64 %;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 64 % суддівської винагороди, згідно заяви від 27.02.2020 на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 №03-23/109/2020, починаючи з 19.02.2020, без обмеження граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідачем при визначенні відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до суддівської винагороди протиправно не враховано стаж роботи на посаді юрисконсульту в Житомирському обласному виробничому лісогосподарському об'єднанні "Житомиліс", що призвело до невірного визначення відповідачем відсотків суддівської винагороди при обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача.
Вважає, що наявний загальний стаж на посаді судді, зокрема 27 років 2 місяці 19 днів дає їй право на отримання довічного грошового утримання у 64% від суддівської винагороди.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 відкрите провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
17.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначає, що позивачеві здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на виконання рішення суду з розрахунку 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому відмітив, що відсотковий показник довічного грошового утримання позивача 58% визначений із урахуванням стажу роботи на посаді судді у період з 16.02.1993 по 04.05.2017, який становить 24 роки 2 місяці 19 днів.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує з 05.05.2017 щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №240/16011/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суддівської винагороди, визначеної у довідці Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року № 03-23/109/2020, починаючи з 19 лютого 2020 року, без обмежень граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.
У свою чергу, на виконання вищезазначеного рішення суду відповідач здійснив перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і застосував показник відсоткового співвідношення, передбачений частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, у розмірі 58% з розрахунку 24 роки суддівського стажу.
Не погоджуючись із розміром застосованого показника відсоткового співвідношення до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді позивач звернулася до Пенсійного фонду із відповідною заявою, про усунення допущених порушень, втім отримала відмову викладену листі №19666-18181/Ш-02/8-0600/21 від 19.07.2021, у якій відповідачем звернуто увагу на той факт, що чинним законодавством передбачено збільшення щомісячного довічного грошового утримання саме за роботу на посаді судді, а тому підстави для здійснення такого перерахунку та задоволення заяви позивача відсутні.
Таким чином, спір між сторонами, які беруть участь у справі виник у зв'язку із незарахуванням відповідачем при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи позивача на посаді судді стаж роботи позивача на посаді юрисконсульта об'єднання "Житомирліс" у період з 10.10.1988 по 15.02.1993 та визначенням відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Для вирішення спірних правовідносин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірних правовідносин, суд вказує наступне.
Так, частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Згідно з абзацами 10, 14 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 141 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону від 12.02.2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" та рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічні положення також містяться у ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.
Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.
Відповідно до пункту 8 частини п'ятої статті 48 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII, в редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
В силу вимог частини сьомої статті 48 Закону №1402-VIII, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 (Закон №2862-ХІІ) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
При цьому, слід відмітити, що відповідно до частини другої статті 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Аналіз вищевказаної норм, у взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ дає підстави для висновку, що у зв'язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 № 2447-VІІІ "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII від 15 грудня 1992 року (чинного на момент призначення позивача на посаду судді, далі - Закон №2862-XIІ) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
З даного питання висловлювалася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18, яка зазначила, що внесенні до статті 137 Закону №1402-VІІІ зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді, висновки якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Разом з тим, викладений висновок суду додатково підтверджується спільним листом голови Вищої ради правосуддя, в.о. голови Верховного Суду, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. голови Ради суддів України, голови Державної судової адміністрації та ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878.
Отже, в контексті наведеного, слід відмітити, що право на зарахування стажу роботи в галузі права до двох років (фактичний стаж за юридичною спеціальністю) мають судді, яких було обрано на посаду судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання
Як свідчать матеріали справи, зокрема належним чином завірена копія трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1982 позивач у період з 25.07.1988 по 15.02.1993 (4 роки 6 місяців 22 дні) працювала юрисконсультом в Житомирському обласному виробничому лісогосподарському об'єднанні "Житомирліс", тобто мала відповідний стаж роботи в галузі права для призначення на посаду судді.
Отже, під час розгляду вказаної справи, суд дійшов висновку, що при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу її роботи враховано лише стаж роботи на посаді судді та не зараховано до стажу роботи час роботи на посаді юрисконсульта, тобто стаж необхідний для призначення на посаду судді.
Однак, аналіз вищенаведених норм дозволяє зробити висновок, що до загального стажу роботи підлягає зарахування поряд з усім стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Відтак, як вже відмічалося зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Під час розгляду даної справи судом з'ясовано, що відповідачем на виконання рішення суду проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, який обрахований в розмірі 58% від грошового утримання діючого судді .
При цьому, у листі та у відзиві представник відповідача відповідач посилається на положення ст. 142 Закону України №1402-VIII, якими зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.
Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20.
Разом з тим, як вже зазначалося вище, ст. 142 Закону №1402-VIII установлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
Отже, на переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково, з різних законів.
Разом з тим, як свідчить лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №19666-18181/Ш-02/8-0600/21 від 19.07.2021, суддівський стаж позивача, складає 24 років 2 місяців 19 днів, однак слід звернути увагу на те, що позивач має право на зарахування до стажу на посаді судді, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, в даному випадку стаж роботи на посаді юрисконсульта в об'єднанні "Житомирліс" у період з 25.07.1988 по 15.02.1993 на посаді юрисконсульта.
А тому, з урахуванням вказаних вище приписів ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання позивача має складати 64% (58% за 24 років 2 місяців 19 днів на посаді судді та 6% за 3 роки стажу роботи в галузі права необхідного для призначення на посаду судді), а тому відповідачем при прийнятті рішення про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" протиправно не враховано до стажу роботи судді 3 роки стажу роботи в галузі права необхідного для призначення на посаду судді.
При цьому суд зазначає, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII (50 і більше) не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання позивача, визначеного на підставі норм Закону №1402-VIII, є більшим, ніж розмір його довічного грошового утримання, визначеного на підставі Закону від 07.07.2010 №2453-VI.
Отже, з урахуванням вказаних вище приписів ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання позивача має складати 64 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому суд вважає, що відповідачем при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 протиправно застосовано його відсоткове значення у розмірі 58%.
Враховуючи викладене, суд з метою захисту порушених прав позивача, відповідно до вимог ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задоволення позову частково шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до роботи позивача на посаді судді 3 роки стажу роботи в галузі права (юрисконсультом) необхідного для призначення на посаду судді та призначити і виплатити їй з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №19666-18181/Ш - 02//8-0600/21 від 19.07.2021 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання, як судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 з 56 % суддівської винагороди до 64 %.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді 3 роки стажу роботи в галузі права (юрисконсультом в Житомирському обласному виробничому лісогосподарському об'єднанні "Житомиліс") необхідного для призначення на посаду судді та здійснити перерахунок з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64% суддівської винагороди, згідно заяви від 27.02.2020 на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 №03-23/109/2020, починаючи з 19.02.2020, без обмеження граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст рішення складено: 25.10.2021