Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
18 жовтня 2021 р. Справа №200/4933/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Галатіної О.О.
при секретарі Коломієць К.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Сельської О.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, суд,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури, в якому просив суд стягнути з Донецької прокуратури правонаступника Прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 22 201, 83 грн. та стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.
Позов вмотивований невиплатою позивачу у травні 2020 року під час звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» вихідної допомоги, виплату якої передбачено ст. 44 Кодексу законів про працю України у сумі 22 201,83 грн.
Ухвалою суду від 05 травня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні. Справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.
Призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог. Просила застосувати строк звернення із даним позовом до суду у зв'язку з його пропущенням, у зв'язку з чим залишити позов без розгляду.
Позивач заперечував проти клопотання представника відповідача. Підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Під час вирішення зазначеного клопотання суд виходить із наступного.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів позивача звільнено на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» наказом № 397-к від 04.05.2020 року.
Разом із позовною заявою позивачем була надана заява щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Дана заява вмотивована тим, що після звільнення ОСОБА_1 на його банківський рахунок (картка для виплат) надходили кошти, як йому стало відомо це були в основному кошти (компенсація) за не використану відпустку, що вхідна допомога при звільненні не входила до складу цих виплат позивачу стало відомо 29.03.2021 року (з листа Донецької обласної прокуратури № 27-334 вих. 21 від 22.03.2021 року)
Згідно з довідкою про фактичне здійснення розрахунків остаточний розрахунок у зв'язку зі звільненням з позивачем проведений у травні 2020 року. До позову позивач надав лист відповідача від № 27-334 вих. 21 від 22.03.2021 року із доданим до нього розрахунковим листком за травень 2020 року. Будь-яких зауважень щодо несвоєчасного отримання зазначеного листа позивачем в письмових заявах по справі не наведено.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про те, що про порушення права на отримання вихідної допомоги позивач мав дізнатися під час отримання розрахунку при звільненні, - у травні 2020 року. Будь-які документи, які б свідчили про те, що позивач, без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання розрахунку при звільненні, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових цього розрахунку, звернувся до відповідача із заявою про надання відповідної інформації, що могло би бути розцінено судом як необізнаність із складовими проведеного розрахунку, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що лист відповідача № 27-334 вих. 21 від 22.03.2021 року, з фактом отримання якого позивач пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, є результатом розгляду запиту позивача щодо виплати вихідної допомоги при звільненні. На час такого звернення до відповідача позивач мав бути обізнаним та був обізнаним про невиплату вихідної допомоги під час його звільнення.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відтак, суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більше ніж через 11 місяців після отримання розрахунку при звільненні.
Позивач не навів у поданому до позовної заяви клопотанні пояснень та не надав відповідних доказів наявності обставин, що обумовили неможливість звернення до суду у визначений строк через обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Отже, суд вважає необґрунтованим клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011. №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Встановлення після відкриття провадження факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного та не наведення позивачем причин, які б свідчили про поважність його пропуску згідно з вимогами ч. 3 ст. 123 КАС України зобов'язує суд залишити позовну заяву без розгляду.
Суд бере до уваги, що у цій справі встановлено обізнаність позивача з його звільненням та неотриманням вихідної допомоги при звільненні. Оскільки позивач подав заяву про продовження пропущеного місячного строку на звернення до суду, але суд не встановив обставин поважності такого пропуску, які би зумовлені поважними причинами, відповідно до вказаної вище ч. 3 ст. 123 КАС України суд має залишити позов без розгляду.
За таких обставин суд вважає, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підставі пропуску строку звернення до суду є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 240 КАС України позивач у разі залишення позову без розгляду не позбавлений права звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись статтями 123, 240, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, - залишити без розгляду .
Роз'яснити позивачеві, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 18 жовтня 2021 року.
Повний текст ухвали складено 23 жовтня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Галатіна