25 жовтня 2021 року Справа № 160/14797/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.08.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення № 046350007659 від 14.06.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі заяви про призначення пенсії від 07.06.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди: 03.08.1992 - 03.09.1992 роки - навчання на курсах підземних гірничих робітників з повним робочим днем в шахті; 13.04.1998 - 07.08.1998 роки - навчання на курсах прохідників з повним робочим днем в шахті до пільгового стажу за провідною професією;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 періоди роботи в ТОВ "СІГМА-КОМ": 01.07.2011 - 30.12.2012 роки; 02.01.2013 - 30.12.2013 роки; 03.01.2014 - 21.03.2014 роки; 01.04.2014 - 06.07.2014 роки в стаж роботи за провідною професією прохідника підземного з повним робочим днем в шахті відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" з урахуванням Роз'яснень Міністерства Соцполітики від 20.01.1992 № 8 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 періоди роботи в ПП "СВІТЕКС" : 19.09.2014 - 30.12.2015 роки в стаж роботи за провідною професією прохідника підземного з повним робочим днем в шахті відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" з урахуванням Роз'яснень Міністерства Соцполітики від 20.01.1992 № 8;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.2000 року по 01.07.2001 року до (загального) страхового стажу та до пільгового стажу роботи за Списком № 1 за провідною професією прохідника підземного з повним робочим днем в шахті відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" з урахуванням Роз'яснень Міністерства Соцполітики від 20.01.1992 № 8;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити мені, ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно заяви про призначення пенсії з 07.06.2021 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 07.06.2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з незарахуванням періодів роботи позивача у ТОВ «Сігма-Ком» та період відбування покарання до пільгового стажу. Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з позовом, зазначаючи, що пільговий стаж підтверджується записами в трудовій книжці та довідками про підтвердження наявного трудового стажу.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
21.09.2021 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування правової позиції зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Відповідно до форми РС-право (стаж для розрахунку права) до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 зараховано періоди навчання на курсах гірника підземного з 03.08.1992 по 03.09.1992, на курсах прохідника з 13.04.1998 по 20.05.1998, з 18.06.1998 по 19.06.1998, з 21.06.1198 по 20.07.1998, з 22.07.1998 по 07.08.1998; період роботи в ТОВ "Сігма-Ком" з 01.07.2011 по 30.12.2012, з 02.01.2013 по 30.12.2013, з 03.01.2014 по 21.03.2014, з 01.04.2014 по 06.07.2014 в стаж роботи за провідною професією; період роботи в ПП "Світекс" з 19.09.2014 по 30.12.2015 в стаж роботи за провідною професією. Згідно довідки від 28.10.2020 №922, виданої ВСП "Шахтоуправління ім. Героїв космосу" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до загального та пільгового стажу Позивача не зараховані наступні періоди: з 21.05.1998 по 17.06.1998 (страйк на підприємстві), 20.06.1998, 21.07.1998 (держобов'язки), 14.12.1999, 25.09.2002 (прогул). До загального та пільгового стажу Позивача не зараховано період відбування покарання у вигляді виправних робіт з 01.07.2000 по 01.07.2001, про що прямо зазначено в трудовій книжці НОМЕР_1 (Запис №17). Відповідно частини четвертої статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Згідно із частиною третьою статті 103 Виправно-трудового Кодексу України, який діяв в період з 01 червня 1971 року до 01 січня 2004 року, час відбування покарання у виді виправних робіт до загального стажу не зараховується. Згідно ст. 95 вищезазначеного Кодексу час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального стажу засудженого. Відповідно до частини третьої статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України (діє з 01.01.2004 року), час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи. Тобто, законодавством України визначені умови, при яких можливо зарахувати час відбування покарання у виді виправних робіт до загального стажу роботи. До пільгового стажу роботи зарахування часу відбування покарання у виді виправних робіт жодним законодавчим актом не передбачено. Позивач не має достатнього пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 (з урахуванням кратності) для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст. 114 Закону №1058.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року залучено в якості співвідповідача до участі в адміністративній справі №160/14797/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885, далі - відповідач-2). Розгляд справи розпочато спочатку.
11.10.2021 року представником відповідача-1 подано відзив на уточнену позовну заяву, з якою останній не погодився з посиланням на правову позицію, викладену у відзиві, поданому до суду 21.09.2021 року.
19.10.2021 року представником відповідача-2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що для зарахування до підземного пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання необхідні дані про одержувану тарифну ставку, за якою провадилась оплата праці за період навчання або про підземні спуски у шахту. Періоди навчання на курсах можливо зарахувати до пільгового стажу роботи, якщо за працівниками на період навчання зберігається заробітна плата, як для працюючих під землею. В документах ЕПС ОСОБА_1 відсутні документи про тривалість роботи на підземних роботах під час навчання підземним професіям, тривалість навчання підземним професіям та оплату праці за час навчання професіям в підземних умовах, а тому, підстав для зарахування періодів навчання на курсах підземних гірників та прохідників до пільгового стажу немає. Відповідно до наказу від 20.07.2001 року №1257, виданого адміністрацією ДВАТ "Шахта імені Героїв космосу", ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді виправних робіт без ув'язнення з 01.07.2000 року по 01.07.2001 року. Цей період роботи не враховується в загальний та пільговий стаж. В рішенні про відмову від 14.06.2021 року № 046350007659 пільговий стаж зазначений без врахування кратності за кількість років роботи підземним робітником. Позивач є одержувачем пенсії за місцем проживання (Дніпропетровська область) та одержує з 29.09.2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону № 1058. Отже, вимоги позивача є безпідставними, а дії Головного управління правомірними і відповідають чинному законодавству.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач 07.06.2021 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року.
14.06.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №046350007659.
В обґрунтування рішення зазначено, що пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 50 років. Вік заявника 49 років 8 місяців 18 днів.
Необхідний страховий стаж пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 25 років. Страховий стаж позивача 28 років 7 місяців 20 днів, в тому числі додаткові роки за роботу за списком №1 - 20 років. Пільговий стаж позивача 20 років 03 місяці 25 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховані всі періоди.
Вказано дату, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 20.09.2021 року.
В подальшому, рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 29.09.2021 року №046350007659 позивачу було призначено пенсію за віком з 22.09.2021 року.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії № 046350007659 від 14.06.2021 року та незарахуванні періодів роботи до пільгового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" знижується на 1 рік.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
З оскаржуваного рішення судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні пенсії став факт недосягнення позивачем, на думку відповідача, встановленого законодавством віку для призначення пенсії.
Так, в рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 50 років. Вік заявника 49 років 8 місяців 18 днів. При цьому, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховані всі періоди. Вказано дату, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 20.09.2021 року.
При цьому, судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Різниця між застосованою при призначенні пенсії позивачу нормою та нормою, яка була вказана позивачем у заяві про призначення пенсії, міститься у визначенні пенсійного віку та пільговому стажі роботи, а саме:
- за п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058 - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- за ч.3 ст. 114 Закону №1058 - незалежно від віку, зайнятість на вказаних роботах не менше 25 років.
При прийнятті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 14.06.2021 року № 046350007659 позивачу до пільгового стажу за списком № 1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 не зараховано наступні періоди:
- 03.08.1992 - 03.09.1992 роки - навчання на курсах підземних гірників;
- 13.04.1998 - 07.08.1998 роки - навчання на курсах прохідників;
- 01.07.2000 - 01.07.2001 роки - період роботи на підземних роботах.
Періоди роботи, які просить зарахувати в позові позивач: в ТОВ «СІГМА- КОМ», 01.07.2011-30.12.2012; 02.01.2013-30.12.2013; 03.01.2014-21.03.2014; 01.04.2014- 06.07.2014 та періоди роботи в ПП «СВІТЕКС»: 19.09.2014-30.12.2015 зараховано в стаж роботи на пільгових умовах, а саме як працівнику провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.
Отже, судом встановлено, що спору стосовно незарахування до пільгового стажу як працівнику провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 періодів роботи в ТОВ «СІГМА-КОМ»: 01.07.2011 - 30.12.2012 роки; 02.01.2013 - 30.12.2013 роки; 03.01.2014 - 21.03.2014 роки; 01.04.2014 - 06.07.2014 роки, в ПП «СВІТЕКС»: 19.09.2014 - 30.12.2015 роки в стаж роботи відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування", відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Стосовно позовної вимоги про зарахування періоду роботи позивача в ПП «СВІТЕКС» з урахуванням Роз'яснень Міністерства Соцполітики від 20.01.1992 року № 8, суд зазначає наступне.
Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики щодо застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Міністерство соціальної політики розглянуло звернення Пенсійного фонду України щодо застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У листі Міністерства соціальної політики України № 12281/0/2-18/21 від 26.06.2018 року зазначено, що пунктом 5 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року №1931-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз'яснення про порядок застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.
Відповідно до п. 5 вказаної постанови Міністерством соціальної політики України було видане роз'яснення від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з розділом II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.11.2005 року № 3108-ІV пункт 5 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року № 1931-XII визнано таким, що втратив чинність.
З урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII право та порядок призначення пенсій на пільгових умовах працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії визначаються відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з тим, що роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратило чинність і право та порядок призначення пенсій на пільгових умовах працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії визначаються відповідно до частини третьої ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає підстав зараховувати позивачу до стажу кожного повного року роботи прохідника підземного - за 1 рік роботи 3 місяці.
Таким чином, судом не встановлено порушень законодавства при обчисленні стажу роботи позивача в ТОВ «СІГМА- КОМ» та ПП «СВІТЕКС», а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню судом.
Стосовно незарахування до пільгового стажу періодів з 03.08.1992 року по 03.09.1992 року - навчання на курсах підземних гірників, з 13.04.1998 року по 07.08.1998 року - навчання на курсах прохідників, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії № НОМЕР_3 від 12.07.1989 року, позивач у період роботи на шахті «Дніпровська» об'єднання «Павлоградвугілля» проходив навчання з 03.08.1992 року по 03.09.1992 року на курсах підземних гірників, та у період роботи на шахті «Героїв Космосу» об'єднання «Павлоградвугілля» проходив навчання з 13.04.1998 року по 07.08.1998 року на курсах прохідників.
Відповідно до п."д" ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Стаття 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлює, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Отже, враховуючи те, що позивач проходив навчання на курсах саме на підприємствах без припинення трудових відносин, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача період навчання з 03.08.1992 року по 03.09.1992 року - навчання на курсах підземних гірників, з 13.04.1998 року по 07.08.1998 року - навчання на курсах прохідників.
Отже, позовна вимога про зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди: 03.08.1992 - 03.09.1992 роки - навчання на курсах підземних гірничих робітників з повним робочим днем в шахті; 13.04.1998 - 07.08.1998 роки - навчання на курсах прохідників з повним робочим днем в шахті до пільгового стажу за провідною професією, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зарахування до пільгового стажу роботи період з 01.07.2000 року по 01.07.2001 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до наказу від 20.07.2001 року № 1257, виданого адміністрацією ДВАТ «Шахта імені Героїв космосу», ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді виправних робіт без ув'язнення з 01.07.2000 року по 01.07.2001 року. Цей період роботи не враховано в загальний та пільговий стаж.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 в п. 17 зазначено, що періоди роботи з 01.07.2000 року по 01.07.2001 року, що становить 01 рік, не зараховуються в загальний і безперервний трудовий стаж.
Відповідно до частини другої статті 103 Виправно-трудового кодексу Української РСР за умови добросовісної роботи та пpимірної поведінки в період відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волi, цей час може бути включено в загальний трудовий стаж особи, яка відбуває покарання, на підставі ухвали суду в порядку, встановленому КПК України.
Згідно із статтею 95 Виправно-кримінального Кодексу України, який був чинний до 01 січня 2004 року, час відбування покарання у вигляді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.
Однак, як встановлено судом та не спростовується позивачем, ним не надано відомостей про те, що він звертався з позовом до суду про зарахування часу відбування виправних робіт з 01.07.2000 року по 01.07.2001 року у загальний та пільговий трудовий стаж.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2019 року №176/797/14-а.
Отже, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.2000 року по 01.07.2001 року до (загального) страхового стажу та до пільгового стажу роботи за Списком № 1 не підлягає задоволенню судом.
Отже, за наслідками розгляду справи, суд вважає, що на час розгляду заяви позивача про призначення пенсії та прийняття оскаржуваного рішення № 046350007659 від 14.06.2021 року, зарахуванню до пільгового стажу підлягали лише періоди навчання з 03.08.1992 року по 03.09.1992 року, з 13.04.1998 року по 07.08.1998 року.
При цьому, пільговий стаж позивача складав 20 років 03 місяці 25 днів при необхідному пільговому стажі 25 років.
Отже, за умови зарахування вказаних періодів навчання позивача, станом на день прийняття рішення про відмову у призначення пенсії за ч.3 ст. 114 Закону №1058, у позивача не було достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за умовами ч.3 ст. 114 Закону №1058. Відтак, відповідачем-2 було правомірно відмовлено у призначення пенсії станом на 14.06.2021 року та вказано про призначення пенсії з 20.09.2021 року після досягнення позивачем 50 річного віку за умовами п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.
Підстави для скасування рішення про відмову у призначенні пенсії № 046350007659 від 14.06.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню судом.
Як наслідок, у суду відсутні підстави для зобов'язання призначити пенсію з 07.06.2021 року.
Натомість, суд зазначає, що зобов'язання відповідача-1 зарахувати спірні періоди навчання позивача до пільгового стажу є підставою для перерахунку пенсії з моменту її призначення.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 29.09.2021 року №046350007659 позивачу було призначено пенсію за віком з 22.09.2021 року, суд приходить до висновку, що суб'єктом призначення є Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області.
Відтак, органом на який має бути покладено обов'язок стосовно зарахування періодів роботи та перерахунку пенсії є Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог та зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області перерахувати пенсію позивача з урахування періодів навчання з 03.08.1992 року по 03.09.1992 року, з 13.04.1998 року по 07.08.1998 року.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №56320 від 19.08.2021 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог - 454,00 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди: 03.08.1992 - 03.09.1992 роки - навчання на курсах підземних гірничих робітників з повним робочим днем в шахті; 13.04.1998 - 07.08.1998 роки - навчання на курсах прохідників з повним робочим днем в шахті до пільгового стажу за провідною професією.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з дати призначення, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у сумі 454 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова