25 жовтня 2021 р. Справа № 160/11388/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпрі питання щодо закриття провадження у справі №160/11388/21 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
12.07.2021 року Приватне акціонерне товариство "Царичанський завод мінводи" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0084130718 від 08.06.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 29 449,46 грн., з яких 17 822,53 грн. за основним зобов'язанням, 4 287,85 грн. штрафні (фінансові) санкції та 7339,08 грн. нарахованої пені;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0084120718 від 08.06.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 320087,29 грн., з яких 192742,63 грн. за основним зобов'язанням, 46691,71 грн. штрафні (фінансові) санкції та 80652,95 грн. нарахованої пені;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0080760718 від 01.06.2021 року, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання звітності по єдиному внеску за липень 2019 року на суму 170,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року було відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін з 18.08.2021 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 року замінено відповідача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658), розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/11388/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 30.09.2021 року.
Вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі №160/11388/21 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною першою статті 1 КАС України встановлено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Враховуючи вищевикладене, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Таким чином, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
При цьому, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Господарські відносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).
З огляду на наведені приписи процесуальних законів, правильне визначення юрисдикції суду у цій справі залежить від змісту правовідносин та її учасників.
Предметом позову в указаній справі є визнання протиправними та скасування:
- податкового повідомлення-рішення №0084130718 від 08.06.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 29 449,46 грн., з яких 17 822,53 грн. за основним зобов'язанням, 4 287,85 грн. штрафні (фінансові) санкції та 7339,08 грн. нарахованої пені;
- податкового повідомлення-рішення №0084120718 від 08.06.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 320087,29 грн., з яких 192742,63 грн. за основним зобов'язанням, 46691,71 грн. штрафні (фінансові) санкції та 80652,95 грн. нарахованої пені;
- рішення №0080760718 від 01.06.2021 року, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання звітності по єдиному внеску за липень 2019 року на суму 170,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 31.10.2016р. господарський суд порушив провадження у справі № 904/8907/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи", ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 23.02.2017р., розпорядником майна боржника Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи", 51000, Дніпропетровська обл., Царичанський район, смт. Царичанка, вул. Кірова, буд. 151, код ЄДРПОУ 000377101 призначив арбітражного керуючого Андросову Вікторію Євгенівну, свідоцтво №1058 від 04.07.2013р.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в процесі провадження у справі про банкрутство на підставі судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи від 31 жовтня 2016 року № 904/8907/16.
Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство), суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Так, 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII. З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
За змістом статті 7 Кодексу України з питань банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Таким чином, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18)).
Спір у цій справі виник у зв'язку з оскарженням позивачем у липні 2021 року податкових повідомлень-рішень №0084130718 від 08.06.2021 року, №0084120718 від 08.06.2021 року, №0080760718 від 01.06.2021 року. Позовні вимоги заявлено після відкриття ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року відносно позивача провадження у справі № 904/8907/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи". Вирішення цього спору може залежати, серед іншого, від того, на підставі яких господарських операцій (до моменту порушення справи про банкрутство чи після порушення справи про банкрутство) прийнято оспорювані рішення податкового органу, оскільки відповідно до статті 41 КУзПБ на зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, поширюється зупинення виконання боржником зобов'язань, а вимоги щодо сплати таких податків і зборів (обов'язкових платежів) є конкурсними і підлягають задоволенню лише в порядку і в черговості, визначених КУзПБ, а не шляхом надіслання податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються у межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та процесуальними кодексами.
З огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість цього спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням положень статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі № 904/8907/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи".
Таким чином, зазначений спір не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет спору по даній справі випливає з господарських правовідносин і повинен вирішуватись за правилами господарського судочинства місцевим господарським судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зазначену справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а провадження у даній справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 238, 239, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження в адміністративній справі №160/11388/21 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - закрити.
Роз'яснити Приватному акціонерному товариству "Царичанський завод мінводи", що даний спір належить розглядати за правилами Господарсько процесуального кодексу України місцевим господарським судом.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна