30 вересня 2021 р. Справа № 160/9597/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро питання щодо закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
15.06.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010505-8/60190 від 28.04.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Харцизьким МВ УМВС України в АДРЕСА_1 ) недоотриману при житті пенсію ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій ПФУ стосовно відмови у виплаті на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Харцизьким МВ УМВС України в АДРЕСА_1 ) недоотриману при житті пенсію ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.07.2021 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по жовтень 2015 року включно. ОСОБА_2 прийнята на облік відповідачем на підставі поданої заяви про запит електронної пенсійної справи з місця реєстрації та довідки від 16.12.2014 №1216003417 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до означеної довідки, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з тим, що відповідачу стало відомо про перетин ОСОБА_2 лінії розмежування, виплату пенсії з листопада 2015 року було зупинено.
Статтею 46 Закону № 1058-1V передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер має право, але не отримав своєчасно з власної вини. виплачуються за минулим час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, ПФУ зазначає, що ОСОБА_2 після зупинення виплати пенсії з листопада 2015 року не зверталася до відповідача за поновленням виплати пенсії.
Так, за період з листопада 2015 року по листопад 2020 року у відповідача обліковується сума в розмірі 127074, 67 грн., яка фактично підлягала би виплаті ОСОБА_2 при відкритті її особового рахунку НОМЕР_2 , БАНК 10003/1.
Оскільки рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про відновлення виплати пенсії ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надходило та вона особисто не зверталась до управління щодо поновлення виплати пенсії, виплата у сумі 127074, 67 грн. вважається нарахованою.
Позивач, отримавши свідоцтво про смерть встановленого зразка 23.04.3021 року звернувся до відповідача з заявою про виплату недотриманої пенсії у зв'язку смертю пенсіонера. До означеної заяви надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.04.2021 року № 1426-50000353264, згідно якої фактичним місцем проживання позивача є АДРЕСА_3 .
Оскільки фактичні адреси проживання перебування позивача та його померлої матері не співпадають, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, своїм листом, від 28.04.2021 № 0400- 010505-8/60190 надало позивачу роз'яснення, що в даному випадку єдиним документом, який підтвердить проживання з пенсіонером на день його смерті за однією адресою є довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Також повідомило, що відповідно до частин 1 статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Станом на день подання позивачем позову до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області запит від державного/приватного нотаріуса щодо надання інформації про суму недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 не надходив.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 16.06.2021 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 16 липня 2021 року: обґрунтовані відповідні пояснення та інформацію стосовно відмови виплати ОСОБА_1 недоотриману при житті пенсію ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням суми та періоду, за який виникла заборгованість; у відповідності до вимог ст. 94 КАС України засвідчені належним чином копію заяви ОСОБА_1 щодо виплати останньому недоотриману при житті пенсію ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2021 року №0400-010505-8/60190. Судом попереджено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року зупинено провадження по адміністративній справі №160/9597/21 до 10.09.2021 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/9597/21, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по жовтень 2015 року включно.
ОСОБА_2 прийнята на облік відповідачем на підставі поданої заяви про запит електронної пенсійної справи з місця реєстрації та довідки від 16.12.2014 №1216003417 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до означеної довідки, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з тим, що відповідачу стало відомо про перетин ОСОБА_2 лінії розмежування, виплату пенсії з листопада 2015 року було зупинено.
Так, за період з листопада 2015 року по листопад 2020 року у відповідача обліковується сума в розмірі 127074, 67 грн., яка фактично підлягала би виплаті ОСОБА_2 при відкритті її особового рахунку НОМЕР_2 , БАНК 10003/1.
Як зазначило ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву, оскільки рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про відновлення виплати пенсії ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надходило та вона особисто не зверталась до управління щодо поновлення виплати пенсії, виплата у сумі 127074, 67 грн. вважається нарахованою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 виданого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
До моменту своєї смерті ОСОБА_2 та її син ОСОБА_1 проживали разом та були фактично зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний факт підтверджується паспортами, а також довідкою виданою на тимчасово непідконтрольній території.
Позивач, отримавши свідоцтво про смерть встановленого зразка 23.04.3021 року звернувся до відповідача з заявою про виплату недотриманої пенсії у зв'язку смертю пенсіонера. До означеної заяви надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.04.2021 року № 1426-50000353264, згідно якої фактичним місцем проживання позивача є АДРЕСА_3 .
Оскільки фактичні адреси проживання перебування позивача та його померлої матері не співпадали, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, своїм листом, від 28.04.2021 № 0400-010505-8/60190 надало позивачу роз'яснення, що в даному випадку єдиним документом, який підтвердить проживання з пенсіонером на день його смерті за однією адресою є довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Також повідомило, що відповідно до частин 1 статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні питання про закриття провадження у справі суд виходить з такого.
За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною 1 статті 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Як вже зазначалось вище, за період з листопада 2015 року по листопад 2020 року у відповідача обліковується сума в розмірі 127074, 67 грн., яка фактично підлягала би виплаті ОСОБА_2 при відкритті її особового рахунку НОМЕР_2 , БАНК 10003/1.
Як зазначило ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву, оскільки рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про відновлення виплати пенсії ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надходило та вона особисто не зверталась до управління щодо поновлення виплати пенсії, виплата у сумі 127074, 67 грн. вважається нарахованою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 виданого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
До моменту своєї смерті ОСОБА_2 та її син ОСОБА_1 проживали разом та були фактично зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний факт підтверджується паспортами, а також довідкою виданою на тимчасово непідконтрольній території.
Позивач, отримавши свідоцтво про смерть встановленого зразка 23.04.3021 року звернувся до відповідача з заявою про виплату недотриманої пенсії у зв'язку смертю пенсіонера. До означеної заяви надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.04.2021 року № 1426-50000353264, згідно якої фактичним місцем проживання позивача є АДРЕСА_3 .
Оскільки фактичні адреси проживання перебування позивача та його померлої матері не співпадали, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, своїм листом, від 28.04.2021 № 0400- 010505-8/60190 надало позивачу роз'яснення, що в даному випадку єдиним документом, який підтвердить проживання з пенсіонером на день його смерті за однією адресою є довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Також повідомило, що відповідно до частин 1 статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Аналіз встановлених судом під час розгляду даної справи обставин, доводів та заперечень сторін дозволяє дійти висновку, що предметом спору є майновий інтерес можливого спадкоємця у формуванні спадкової маси з включенням до неї недоотриманої пенсії особи, що померла.
За положеннями статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.<…>. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Отже недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №673/393/19.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Нормами статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
При цьому отримання коштів як спадщини із встановленням всього кола спадкоємців, строків прийняття спадщини, відбувається за правилами цивільного права.
Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити, насамперед, із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У свою чергу, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб'єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень публічного права, з одного боку, та суб'єкта приватного права - фізичної особи, коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав, до яких належить також право власності на майно, у тому числі грошові кошти (пенсія). Сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
В даному випадку недоотримана спадкодавцем пенсія має бути, за твердженням позивача, складовою спадкового майна, отже предметом оспорювання у даному випадку є відносини, що пов'язані з набуттям та реалізацією позивачем майнових прав, відтак існує спір про право.
У спірних правовідносинах, пов'язаних із реалізацією права на спадщину, реалізується не публічний, а приватний інтерес, таким чином спір має приватноправовий характер, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, між сторонами у даному випадку виник спір про цивільне право, предметом якого майновий інтерес позивача як можливого спадкоємця щодо включення до спадкової маси за рахунок пенсії, що належала спадкодавцеві, однак не була ним одержана за життя. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19) та від 03 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18 (провадження № 11-1499апп18), постанові Верховного суду від 11.06.2019 у справі №180/754/17 (провадження К/9901/43413/18).
Суд наголошує, що 07.04.2021 Верховний Суд виніс постанову у справі № 0540/5860/18-а, відповідно до якої зазначив, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
В справі, яка переглядалась касаційним судом, було визначено, що предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Судом було визначено, що спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
При цьому, суд наголошує, що адміністративні справи №160/9597/21 та № 0540/5860/18-а є подібними. Суд наголошує, що як в даній справі, так і в справі, що переглядалась Верховним Судом, суми пенсії не були нараховані.
Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
Частиною 4 статті 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики. Згідно з положеннями частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, принцип єдності судової практики не має абсолютного характеру, оскільки процесуальним законодавством Верховний Суд наділений повноваженнями у встановленому порядку відступати від раніше сформованої правової позиції. Таким чином, виникає певна суперечність між принципом правової визначеності та концепцією живого права (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові № 755/10947/17 від 30.01.2019, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність врахування під час розгляду цієї справи саме останньої правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 07.04.2021 у справі №0540/5860/18-а.
Крім того, суд зазначає, що правильне визначення юрисдикції є першочерговим при реалізації права на доступ до суду.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, вимагає визначення юрисдикції судового органу, який вправі здійснювати такий розгляд.
При цьому суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції. Зокрема, у п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» суд вказав, що словосполучення «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
За приписами частини 1 статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у цій справі та роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідного клопотання до суду не надходило.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 180-189, 238, 241-243, 248, 256,295 КАС України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі №160/9597/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
При цьому, також роз'яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання. Згідно п.п.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Суддя С. В. Прудник