про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
25 жовтня 2021 р. Справа № 120/13514/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ободівської сільської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Ободівської сільської ради з приводу не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.07.2021 із урахуванням його заяви від 13.08.2021 про поновлення договору оренди землі № 660 від 08.09.2014, яка має кадастровий номер 0524183900:01:004:0409, площу 30,7441 га, комунальної форми власності, яка розташована на території Ободівської сільської ради;
- зобов'язати Ободівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2021 із урахуванням його заяви від 31.08.2021 про надання дозволу на поновлення договору оренди землі № 660 від 08.09.2014 яка має кадастровий номер 0524183900:01:004:0409, площу 30,7441 га, комунальної форми власності , яка розташована на території Ободівської сільської ради, із урахуванням правової оцінки наданої судом в рішенні.
Вважаючи бездіяльність Ободівської сільської ради щодо на розгляду заяви позивача про поновлення договору оренди землі такою, що порушує його права як орендаря, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
В ході з'ясування вищенаведених питань суддею встановлено наступне.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 цього Кодексу адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб, а також органів, яким законом надане право на представництво інтересів інших осіб, з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Суд звертає увагу, що у постанові від 21 травня 2020 року у справі №826/16196/18 Верховний Суд зазначив, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач акцентує увагу суду на тому, що між ним як орендарем та Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області як орендодавцем 08.09.2014 був укладений договір оренди землі, терміном на 7 років. Однак, у зв'язку із змінами у земельному законодавстві та з підстав закінчення договору оренди землі, позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Наявність порушеного права позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 8 вищевказаного Договору, орендар має право по закінченню строку дії договору поновити його, про що орендар не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії такого договору повинен повідомити орендодавця.
Так, позивач вказує, що 15.07.2021 звернувся із заявою до Ободівської сільської ради про поновлення договору оренди землі, яка хоч і була розглянута відповідачем, однак рішення за наслідком такого розгляду прийнято не було у зв'язку із утриманням депутатів від голосування.
Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вказала, зокрема у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17 суд касаційної інстанції зазначив, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорювати ся з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, права користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Тому, якщо у результаті прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 8 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17).
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Судовими рішеннями Вищого адміністративного суду України від 12.09.2017 року та Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 461/10630/15-а висловлено позицію, що органи місцевого самоврядування та органи державної влади у відносинах розпорядження землями комунальної чи державної власності не здійснюють у цих правовідносинах владно-управлінських функцій, тому такі спори не підлягають розгляду адміністративними судами, оскільки виникає спір про право.
Згідно наведеної позиції судів, правовідносини, які виникають між розпорядником землі, в особі держави чи в особі територіальної громади, з фізичними або юридичними особами щодо виникнення, зміни, припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, шляхом прийняття рішення про припинення договору оренди, є цивільними (господарськими) правовідносинами, оскільки орган державної влади у такому разі здійснює обов'язки господарювання.
Наявність між позивачем та відповідачем спору щодо поновлення договору оренди землі вказує на те, що така бездіяльність Ободівської сільської ради щодо не прийняття рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки не має публічно-правового характеру, а спір про не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відтак, позов ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За правилами частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170,171, 248, 256, 294, 295 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що позов належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна