м. Вінниця
25 жовтня 2021 р. Справа № 120/10568/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання протиправними та скасування постанов,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" (далі - ТОВ "Вінницяагропроектбуд", позивач) з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича (далі - відповідач приватний виконавець Собчук В.В.); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ТОВ "Суффле Агро Україна", третя особа) про визнання протиправними та скасування постанов.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.01.2018 та 01.01.2019 між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ТОВ "Суффле Агро Україна" укладені договори поставки № 1300020227 та № 1300025225. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором оформлено фінансову аграрну розписку від 13.05.2020, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенком Ю.Д. 21.11.2020, як зазначає позивач, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський В.Є. вчинив виконавчий напис № 2959 про стягнення з ТОВ "Вінницяагропроектбуд" на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" грошової суми 6284801,65 грн, що складається з безумовного грошового зобов'язання за аграрною розпискою - сплата грошової суми у розмірі 2523201,10 грн та штрафу у розмірі 50% від суми боргу за аграрною розпискою на кінець банківського для 31.10.2020, що становить 3761600,55 грн. На виконання своїх зобов'язань, як зазначає позивач, 25.11.2020 було сплачено на банківський рахунок третьої особи 2523201,10 грн боргу. Не погодившись з виконавчим написом нотаріуса від 21.11.2020 № 2959, позивач вказує, що звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позов про визнання напису таким, що не підлягає виконанню. Також подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, яку ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2020 у справі № 924/1336/20 задоволено та вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 21.11.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 2959.
Позивач зазначає, що незважаючи на ухвалу Господарського суду Хмельницької області про забезпечення позову, 20.08.2021 за заявою представника ТОВ "Суффле Агро Україна" приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66580767, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника, про арешт коштів боржника щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , про арешт майна боржника.
Позивач вважає оскаржувані постанови протиправними та зазначає, що враховуючи оплату безумовного грошового зобов'язання за аграрною розпискою у розмірі 2523201,10 грн, за наявності ухвали суду про забезпечення позову, якою було зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 21.11.2020 № 2959, відповідач незаконно відкрив виконавче провадження з виконання цього виконавчого документа. Крім того, на переконання позивача, відповідач, приймаючи оскаржувані постанови про арешт коштів та майна боржника, фактично здійснив звернення стягнення, яке зупинено ухвалою Господарського суду Хмельницької області про забезпечення позову від 16.12.2020 у справі № 924/1336/20.
Ухвалою від 06.09.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків. У встановлений судом строк, 14.09.2021, позивач недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою від 20.09.2021 відкрито провадження у адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у письмовому провадженні. Крім того встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву, витребувано у відповідача та зобов'язано надати суду у строк до 28.09.2021 належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 66580767.
27.09.2021 позивач подав заяву про зміну підстав позову шляхом їх доповнення. У поданій заяві позивач зазначає, що третьою особою не додано разом із заявою про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 13.08.2021 квитанцію про сплату авансованого внеску, а тому відповідач безпідставно відкрив виконавче провадження № 66580767, тоді як відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" повинен був повернути виконавчий напис третій особі без прийняття його до виконання.
Крім того, 27.08.2021 ТОВ "Вінницяагропроектбуд" подало до суду копії платіжних вимог від 25.08.2021, супровідного листа від 26.08.2021, виписки з особового рахунку ТОВ "Вінницяагропроектбуд" станом на 30.08.2021 та 01.09.2021, заключної виписки за період з 01.09.2021 по 07.09.2021 як докази того, що відповідач вчиняв та продовжує вчиняти дії щодо звернення стягнення на майно позивача.
Ухвалою від 18.10.2021 суд повторно витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В. належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 66580767.
23.10.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та витребувані докази.
У відзиві на позовну заяву приватний виконавець Собчук В.В. проти позовної заяви заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити. Свою позицію мотивує тим, що на виконання йому надійшов виконавчий напис за реєстровим номером №2959, вчинений 21.11.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським В.Є. про стягнення з ТОВ "Вінницяагропроектбуд", місцезнаходження: Україна, 21036, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 535, код в ЄДРПОУ 35949905, на користь ТОВ "Суффле Агро Україна", місцезнаходження: Україна, 30068, Хмельницька область Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, код в ЄДРПОУ 34863309, грошової суми у розмірі 6284801,65 грн разом із оригіналом фінансової аграрної розписки від 13.05.2020, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д., зареєстрованої в реєстрі за № 667. 20.08.2021, як зазначає відповідач, винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про арешт коштів боржника щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , про арешт майна боржника. 20.08.2021 та 25.08.2021 виставлено платіжні вимоги та надіслано їх до АТ "Ощадбанк", АТ "ОТП Банк", АТ "УкрСиббанк", АТ "ПУМБ", АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Кредобанк", у яких відповідно до відповіді на запит до Державної фіскальної служби України ТОВ "Вінницяагропроектбуд" відкриті рахунки. 27.08.2021, як зазначено у відзиві, надійшла заява за підписом директора ТОВ "Вінницяагропроектбуд" Матієнко В.М. про зняття арештів з банківських рахунків та майна з подальшим зупиненням вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 66580767. У зв'язку з цим 28.08.2021 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи, суд встановив таке.
01.01.2018 та 01.01.2019 між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ТОВ "Суффле Агро Україна" укладені договори поставки № 1300020227 та № 1300025225. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором оформлено фінансову аграрну розписку від 13.05.2020, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенком Ю.Д.
21.11.2020 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський В.Є. вчинив виконавчий напис № 2959 про стягнення ТОВ "Суффле Агро Україна" грошової суми 6284801,65 грн, що складається з безумовного грошового зобов'язання за аграрною розпискою - сплата грошової суми у розмірі 2523201,10 грн та штрафу у розмірі 50% від суми боргу за аграрною розпискою на кінець банківського для 31.10.2020, що становить 3761600,55 грн.
Не погодившись з виконавчим написом нотаріуса від 21.11.2020 № 2959, позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позов про визнання напису таким, що не підлягає виконанню. Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, яку ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2020 у справі № 924/1336/20 задоволено та вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 21.11.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 2959.
19.08.2021 до приватного виконавця Собчука В.В. представником ТОВ "Суффле Агро Україна" Стельмах Ю.М. подано заяву про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого 21.11.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським В.Є. про стягнення з ТОВ "Вінницяагропроектбуд", місцезнаходження: Україна, 21036, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 535, код в ЄДРПОУ 35949905, на користь ТОВ "Суффле Агро Україна", місцезнаходження: Україна, 30068, Хмельницька область Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, код в ЄДРПОУ 34863309, грошової суми у розмірі 6284801,65 грн на підставі фінансової аграрної розписки від 13.05.2020, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д., зареєстрованої в реєстрі за № 667. До заяви третьою особою додано оригінал відповідного виконавчого напису від 21.11.2020 № 2959, який підшитий до фінансової аграрної розписки від 13.05.2020, зареєстрованої в реєстрі за № 667, та документи на підтвердження повноважень представника ТОВ "Суффле Агро Україна" за довіреністю.
Постановою приватного виконавця Собчука В.В. від 20.08.2021 відкрито виконавче провадження № 66580767 з виконання виконавчого напису № 2959 від 21.11.2020.
Крім того, 20.08.2021 у межах виконавчого провадження № 66580767 приватним виконавцем Собчуком В.В. винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, а саме що містяться на рахунку НОМЕР_2 , про арешт коштів боржника. Вказані постанови надіслані ТОВ "Вінницяагропроектбуд", ТОВ "Суффле Агро Україна". Постанова про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, а саме що містяться на рахунку НОМЕР_2 , надіслана також АТ "Ощадбанк". Інша постанова про арешт коштів боржника надіслана також АТ "УкрСиббанк", АТ "ОТП Банк", ПАТ "ПУМБ", АТ КБ "ПриватБанк".
20.08.2021 та 25.08.2021 відповідачем виставлено платіжні вимоги та надіслано їх до АТ "Ощадбанк", АТ "ОТП Банк", АТ "УкрСиббанк", АТ "ПУМБ", АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Кредобанк", у яких відповідно до відповіді на запит до Державної фіскальної служби України ТОВ "Вінницяагропроектбуд", відкриті рахунки.
27.08.2021 до відповідача надійшла заява за підписом директора ТОВ "Вінницяагропроектбуд" Матієнко В.М. про зняття арештів з банківських рахунків та майна з подальшим зупиненням вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №66580767.
28.08.2021 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" відповідач виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП №66580767.
Позивач, вважаючи вищевказані постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП № 66580767, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника, про арешт коштів боржника щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , про арешт майна боржника, протиправними і такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріусів.
Частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Отже, приватний виконавець вправі здійснювати примусове виконання виконавчих написів нотаріуса, дотримуючись при цьому вимог закону, які регулюють процедуру здійснення виконавчих дій.
Частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII визначено обов'язкові реквізити виконавчого документа та передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника-фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб-платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 66580767 став виконавчий напис, вчинений 21.11.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2959.
Водночас, як видно зі змісту цього виконавчого напису, він відповідає обов'язковим вимогам до виконавчого документа та оформлений з дотриманням таких вимог.
Згідно із ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу-боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
2) в інших випадках, передбачених законом.
Також в силу вимог ч. 4 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо:
1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов'язані з ним особи;
2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;
3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;
4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.
Таким чином, законом визначено чіткий перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження та випадки, за наявності яких виконавець не може прийняти до виконання поданий йому виконавчий документ.
На переконання позивача, відповідач повинен був повернути без прийняття до виконання виконавчий напис від 21.11.2020 № 2959 про стягнення з позивача на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" грошової суми 6284801,65 грн підставі п. 8 ч. 4 статті 4 Закону України №1404-VIII, оскільки стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає, що авансовий внесок у виконавчому провадженні - це кошти, внесені стягувачем на окремий не бюджетний рахунок, відкритий Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями юстиції Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, приватним виконавцем в банках до відкриття виконавчого провадження, які використовуються виконавцем для організації та проведення виконавчих дій в спосіб та порядок встановлений Міністерством юстиції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1404-VIII до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Поряд із цим 15.05.2019 Другий сенат Конституційного Суду України визнав неконституційною норму Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено розміри авансового внеску, який стягувачі мають сплатити при примусовому виконанні судових рішень.
Тобто, положення частини другої статті 26 Закону №1404-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду №2-р(II)/2019 від 15.05.2019, оскільки держава має позитивний обов'язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеним положеннями частини другої статті 26 Закону №1404-VIII правовим регулюванням щодо обов'язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов'язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.
Суд звертає увагу, що на момент звернення ТОВ "Суффле Агро Україна" з заявою про прийняття до виконання напису від 21.11.2020 № 2959 вищевказані норми Закону №1404-VIII щодо авансового внеску визнані конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019, а отже, втратили свою чинність. Відтак, обов'язку стягувача щодо сплати авансового внеску, як обов'язкової передумови для початку примусового виконання судового рішення, на момент такого звернення третьої особи не було. Відповідно у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого напису від 21.11.2020 № 2959 на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення
З наведеного суд робить висновок, що державний виконавцем зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ, який оформлено з дотримання вимог закону, і якщо відсутні законні підстави для його повернення стягувачу, шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність законних перешкод для прийняття до примусового виконання виконавчого напису № 2959 від 21.11.2020 на підставі заяви стягувача ТОВ "Суффле Агро" від 19.08.2021, суд доходить висновку про правомірність винесення приватним виконавцем Собчуком В.В. постанови від 20.08.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66580767.
Позивач також обґрунтовує незаконність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження з посиланням на наявність ухвали Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2020 у справі № 924/1336/20, якою в порядку забезпечення позову зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Ясінського В.Є. № 2959 від 21.11.2020.
Водночас суд зауважує, що сам по собі факт існування ухвали суду про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, однак не перешкоджає прийняттю виконавчого документа до виконання.
Зокрема, частиною другою статті 34 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Водночас згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII однією з підстав для зупинення вчинення виконавчих дій є зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, аналіз наведених норм дає змогу зробити висновок про те, що на послідовність дій виконавця під час відкриття виконавчого провадження не впливає наявність обставин, за якими закон пов'язує обов'язкове зупинення виконавчого провадження.
Тому, навіть якщо припустити, що на дату вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача від 20.08.2021 відповідачу було відомо про наявність визначених частиною першою статті 34 Закону № 1404-VIII підстав для зупинення виконавчого провадження, на стадії прийняття виконавчого документу до виконання відповідач був зобов'язаний відкрити виконавче провадження, оскільки, як вже зазначалося раніше, законних перешкод для прийняття виконавчого документа не існувало, і лише після цього прийняти постанову про зупинення виконавчого провадження.
Судом встановлено, що 27.08.2021 до відповідача надійшла заява ТОВ "Вінницяагропроектбуд" про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №66580767, оскільки ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2020 у справі № 924/1336/20 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Ясінського В.Є. № 2959 від 21.11.2020. Наступного дня, 28.08.2021, відповідач виніс постанову, якою зупинив вчинення виконавчих дій з примусового виконання даного виконавчого напису - до скасування заходу забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 2959, вчиненого 21.11.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським В.Є.
З наведеного суд робить висновок, що відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством. При цьому суд зауважує, що законом не передбачено обов'язку приватного виконавця встановлювати або перевіряти інформацію (правомірність) виконавчого документа, на підставі якого відкривається виконавче провадження. Відтак, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2021 ВП № 66580767.
Щодо постанов про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника, про арешт майна, то за змістом позовної заяви протиправність цих постанов позивач обґрунтовує тим ж самими доводами, що стосуються постанови про відкриття виконавчого провадження.
Оцінку таким доводам судом вже надано. Попри це, суд вважає необхідним зазначити, що особливості стягнення винагороди приватного виконавця визначені статтею 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII). За змістом вказаної норми за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода (частина перша статті 31 Закону № 1403-VIII). Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (частина друга статті 31 Закону № 1403-VIII).
Згідно із частиною третьою статті 31 Закону № 1403-VIII, основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону № 1403-VIII).
Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII, в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018 приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 (далі - Порядок № 643).
Згідно із абзацом третім пункту 19 Порядку № 643, приватний виконавець, який забезпечив у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, одержує основну винагороду в розмірі чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - в розмірі вісьмох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняття постанови про стягнення основної винагороди пов'язується з початком примусового виконання виконавчого документу. Про стягнення основної винагороди приватний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем приймається постанова про стягнення основної винагороди, у якій зазначаються розмір та порядок її стягнення.
Наведене правозастосування відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.08.2021 у справі № 640/2710/20.
Обов'язком державного виконавця, визначеним частиною сьомою статті 31 Закону № 1403-VIII, також є зазначення порядку стягнення основної винагороди, що додержано відповідачем, зокрема в оскаржувані постанові додатково роз'яснено сторонам виконавчого провадження, що основна винагорода приватного виконавця буде стягнута за результатом фактичного виконання в повному обсязі виконавчого документа немайнового характеру.
Таким чином, законодавець встановив обов'язкове прийняття постанови про стягнення основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (як прийняття акта індивідуальної дії), та встановив умови за яких здійснюється безпосередньо стягнення основної винагороди (як реалізація акта індивідуальної дії).
При цьому, підстави для стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежать від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 03.06.2021 у справі № 640/17286/20.
Прийняттям оскаржуваної постанови не порушуються права боржника, оскільки процедура стягнення основної винагороди приватного виконавця безпосередньо залежить від вчинення виконавчих дій, отже доводи позивача, покладені в обґрунтування цього позову, можуть наводитись у разі оскарження боржником пред'явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання та вчинення дій по стягненню суми основної винагороди.
Безпосередньо стягнення основної винагороди приватного виконавця здійснюється за результатом фактичного виконання виконавчого документа немайнового характеру.
З огляду на викладене суд доходить висновку про правомірність винесення приватним виконавцем Собчуком В.В. постанови від 20.08.2021 про стягнення з боржника основної винагороди.
Щодо постанов про арешт коштів боржника та про майна боржника, то в цій частині суд зазначає, що одним із заходів примусового виконання рішення у виконавчому провадженні є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем (п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 1404-VIII).
Положеннями частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Згідно з абзацом 2 пункту 3 Розділу ХІ Інструкції постанова про арешт майна боржника, яке є предметом застави аграрної розписки, виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, оскаржувані постанови від 20.08.2021 про арешт коштів боржника та арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 66580767 винесені відповідачем правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства.
Щодо доводів позивача про те, що відповідач вчиняв та продовжує вчиняти дії щодо звернення стягнення на майно позивача, то суд зазначає, що списання коштів 01.09.2021 та 02.09.2021 із рахунків позивача відбулося за платіжними вимогами, які були виставлені 20.08.2021, 25.08.2021, тобто до винесення 28.08.2021 постанови про зупинення виконавчого провадження. Після прийняття такої постанови ніяких виконавчих дій відповідач не вчиняв. Вказане не випливає на правомірність оскаржуваних постанов.
Згідно із частиною п'ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" вказує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що під час розгляду справи не підтвердився факт порушення законних прав та інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
З огляду на вимоги статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 82, оф. 538, код ЄДРПОУ 35949905)
Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук Валентин Васильович (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23, оф. 411)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, с.Крупець, вул. Б.Хмельницького, 43, код ЄДРПОУ 34863309)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович