м. Вінниця
25 жовтня 2021 р. Справа № 120/7647/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Тульчинської міської ради Вінницької області (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Ухвалою від 16.07.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку, визначеному ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що позивача було звільнено з виборної посаду органу місцевого самоврядування. Таким чином, його поновлення на посаді на виконання рішення суду, повинно бути реалізовано у спосіб визначений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме шляхом прийняття відповідного рішення на сесії Тульчинської міської ради Вінницької області. Представник відповідача звернув увагу на те, що на день оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення по справі №120/3219/20-а, за наслідком проведення 25.10.20220чергових виборів місцевих рад, 16.11.2020 Тульчинська міська ТВК у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розмістила оголошення про скликання 1 сесії міської ради з призначенням дати на 26.11.2020. В зв'язку з цим, з метою негайного виконання у визначений Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спосіб рішення суду у справі №120/3219/20-а. до порядку денного було включено питання поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, на переконання представника відповідача Тульчинська міська рада Вінницької області негайно після проголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі №120/3219/20-а почала вчиняти дії спрямовані на його негайне виконання.
Також, представник відповідача вказав на хибність наведеного позивачем розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в бік їх завищення.
При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач окрім іншого, звернув увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Ухвалою суду від 04.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та докази поважності причин його пропуску.
12.10.2021 позивачем подано заву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 20.10.2021 встановлено, що на дану категорію спорів поширюється дія ст. 233 КЗпП України, згідно якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем строк звернення до суду не пропущено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 прийнятим по справі №120/3219/20-а адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасувати рішення 51 позачергової сесії 7 скликання Тульчинської міської ради № 1725 від 04 червня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Тульчинського міського голови".
Визнано протиправним і скасувати розпорядження Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича № 08-03-143 від 04 червня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року.
Стягнуто з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 196 007,24 грн. (сто дев'яносто шість тисяч сім гривень 24 копійок).
Стягнуто з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року допущено до негайного виконання.
Рішення в частині стягнення з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, а саме 34 598 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто вісім гривень).
Рішення набрало законної сили 22.04.2021.
Також, з матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді, яке належало до негайного виконання, відповідачем виконано 26.11.2020 шляхом прийняття на 1 сесії 8 скликання рішення №7 про поновлення позивача на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року.
У зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення середнього заробітку за час такої затримки, згідно зі ст. 236 КЗпП України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.
Згідно з статтею 236 КЗпП, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для формування висновку проте, що законодавцем передбачено обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення, який полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ (прийняти рішення) про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Так, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно - з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
З огляду на викладене, суд враховує той факт, що Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені особливості в роботі міських рад, що, як пояснив представник відповідача вплинуло на своєчасність виконання рішення суду у справі №120/3219/20-а. Разом з цим, суд також враховує, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України та ст. 235 КЗпП України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, а рішення про поновлення на роботі підлягають негайному виконанню.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України належить встановити, чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для виплати компенсації за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 802/1183/16-а та від 05.03.2020 року у справі №280/360/19.
В даному випадку відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту затримки виконання рішення суду в період з 17.11.2020 (наступний день після прийняття судом рішення у справі №120/3219/20-а) по 26.11.2020, проте вказує на поважність причин такого пропуску.
Однак, враховуючи надані стороною відповідача пояснення, суд вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду.
Визначаючи період, за який слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, слід враховувати, що як вже було встановлено судом вище, рішенням ВОАС від 16.11.2020, окрім іншого, позивача поновлено на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року допущено до негайного виконання.
Разом з тим, рішення про поновлення позивача на посаді першого заступника Тульчинського міського голови відповідачем було прийнято лише 26.11.2020, тобто
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, з визначеним терміном затримки його виконання, а саме з 17.11.2020 (наступний день після ухвалення рішення у справі № 120/3219/20-а) по 26.11.2020 включно (дата прийняття відповідачем рішення про поновлення позивача на посаді першого заступника Тульчинського міського голови).
Щодо розміру виплат, суд зазначає, що згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
За приписами статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За приписами пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 120/3219/20-а встановлений розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 1729,90 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі суд виходить із середньоденної заробітної плати у розмірі 1729,90 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, у Тульчинської міської ради Вінницької області виник обов'язок щодо виплатити середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 17.11.2020 по 26.11.2020, кількість робочих днів протягом вказаного періоду складає - 8 робочих днів.
Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 17.11.2020 по 26.11.2020, яка має бути виплачена позивачу відповідачем становить 13839,20 грн. (1729,90 грн. середньоденний заробіток * 8 робочих днів).
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 16.11.2020 у справі № 120/3219/20-а за період з 17.11.2020 по 26.11.2020 у розмірі 13839,20 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Також, суд зауважує, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 року по справі № 826/6583/14, від 18 квітня 2019 року по справі № 812/2/16 та від 8 липня 2019 року по справі № 809/4462/15.
Відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Тульчинської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 16.11.2020 у справі № 120/3219/20-а за період з 17.11.2020 по 26.11.2020 у розмірі 13839,20 грн. (тринадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 20 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Тульчинська міська рада Вінницької області (вул. Миколи Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 04051141)
Повний текст рішення суду складено 25.10.2021
Суддя /підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна
Виготовлено з АСДС
Згідно з оригіналом:
Помічник судді:
Розлуцький А.М.
25.10.2021