м. Вінниця
19 жовтня 2021 р. Справа № 120/7888/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Вінницькій області та з серпня 2002 року отримує пенсію за вислугу років у розмірі 90% від середньомісячного заробітку, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
Вказав, що у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, відповідачем здійснено перерахунок його пенсії з 01.10.2020 року, однак при здійсненні перерахунку відповідач зменшив основний її розмір з 90 % від суми місячної заробітної плати на 60%, визначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 07.12.2020 року №21/228, та обмежив її максимальним розміром.
На переконання позивача, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке визначене при її призначенні, є незмінним. Також, положення Законів України, якими встановлено обмеження пенсійних виплат максимальним розміром, не можуть застосовуватись до спірних правовідносин у цій справі, оскільки пенсія позивача призначена до набрання ними чинності.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що розмір його пенсії має бути обрахований виходячи з 90 % від суми місячної заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 07.12.2020 року №21/228, а виплата пенсії не може обмежуватись максимальним розміром, у зв'язку із чим, він звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 21.07.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто, в зв"язку з чим ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У зв'язку із обмеженим фінансуванням Вінницького окружного адміністративного суду на 2021 рік та відсутністю достатніх коштів для сплати послуг поштового зв'язку, ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою надіслано на електронну адресу відповідача: gu@vn.pfu.gov.ua, про що секретарем судового засідання складено довідку.
Копію вказаної ухвали відповідачем отримано 29.07.2021, про що секретарем судового засідання складено довідку про підтвердження отримання ухвали. Тому, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї адміністративної справи.
Однак, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач з 2002 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримає пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50 - 1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року.
Згідно з рішенням про перерахунок пенсії №905290139103 від 17.12.2020, з 01.10.2020 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 07.12.2020 року №21/228, однак при здійсненні перерахунку відповідач зменшив основний розмір пенсії з 90 % від суми місячної заробітної плати на 60 % та обмежив її максимальним розміром пенсії.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На час призначення позивачу пенсії в 2002 році, пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.09.1991 № 1789-XII (далі - Закон від 05.09.91 № 1789-XII).
Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 20 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ).
Частиною 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
В подальшому, до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина 17 статті 50-1 Закону №3668-VI з 01 жовтня 2011 року стала 18, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (надалі - Закон №1697-VІІ).
Частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 в чинній з 13.12.2019 редакції, тобто в первинній редакції, не встановлює жодного відсоткового значення, яке має застосовуватись при перерахунку пенсії. Буквальний зміст цієї правової норми свідчить лише на користь того, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються при підвищенні заробітної плати відповідним працівникам, які проходять службу в органах і установах прокуратури.
Відповідно до цього, відсоткове значення, яке застосовується при перерахунку пенсії повинно відповідати тому, на яке пенсіонер органів прокуратури вже набув право.
З огляду на те, що позивачу ще у 2002 році призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 в розмірі 90% від заробітної плати, то зменшення такого значення до 60% при здійсненні йому перерахунку пенсії на підставі поданої довідки є протиправним.
Застосування при цьому пенсійним органом частини другої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 є недоречним, позаяк дана правова норма регулює виключно порядок призначення пенсії, але аж ніяк не порядок її перерахунку.
Так, за змістом цієї частини «пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії».
Оскільки пенсія позивачу призначена ще в 2002 році, то зазначена вище норма, що набула чинності з 25.04.2015, не може на нього поширюватися, тим більше, що вона погіршує становище особи, яка отримує відповідний вид пенсії.
Суд наголошує, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. А згідно із статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи
Оскільки у даному випадку перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, то при визначенні розміру не можуть поширюватися положення законодавства, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Суд зауважує, що у рішенні від 05 квітня 2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України вказав, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Натомість, дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90% до 60% є протиправними, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується покликання відповідача на частину п'ятнадцяту статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 в частині обмеження під час здійснення позивачу перерахунку його пенсії на підставі оновленої довідки, то суд зауважує на такому.
Абзац шостий частини п'ятнадцятої вказаної статті дійсно передбачає, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Як вже зазначено судом вище, пенсія позивачу призначена ще в 2002 році за нормами Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991, якими не було встановлено жодного обмеження щодо максимального розміру пенсії.
Відповідно до цього, поширення на позивача відповідних норм Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, в частині обмеження граничного розміру пенсії буде прямо суперечити статті 22 Конституції України, яка прямо забороняє звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в тому числі і гарантованого статтею 46 Конституції України права на соціальний захист, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів.
У постанові Верховного Суду від 29.04.2020 (справа № 490/5366/16-а) колегія суддів зазначила, що оскільки перерахунок пенсії пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
З огляду на ту обставину, що пенсія призначена позивачу до 01 січня 2016 року, то до розміру пенсії позивача не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а.
На протиправності дій пенсійного органу при обмеженні пенсії максимальним розміром зазначено і Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 26.05.2021 року в справі №120/6848/20-а.
Також суд зауважує на тому, що за правилами частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип верховенства права охоплює не лише змістовний аспект (правового відношення між людиною і державою на засадах визнання людини вищою соціальною цінністю), але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону; вимога щодо однакового застосування закону; застосування покарання виключно на підставі закону та інше.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Тому дії відповідача щодо проведення позивачу перерахунку пенсії за вислугою років у розмірі 60% та з обмеженням максимального розміру пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства та порушує майнові права та законні інтереси позивача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні докази, приймаючи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з вище наведених мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із 90% до 60% суми місячної заробітної плати під час її перерахунку та щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи із 90% суми місячної заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Вінницької області №21/228 від 07.12.2020 року, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна