Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 525/1058/20
провадження № 51-1450км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170120000038 від 01 лютого 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Стефанівщина Великобагачансього району Полтавської області, яка згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватою за ч. 2 ст. 191 КК України та призначено їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.
Відповідно до статей 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 1 рік.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з цим вироком начальник відділення поштового зв'язку Степанівка Центру поштового зв'язку № 5 Полтавської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - ВПЗ Степанівка) ОСОБА_7 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, у порушення вимог п.п. 3.4, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, Інструкції про здійснення касових операцій у Акціонерному товаристві «Укрпошта», затвердженої наказом цього Товариства від 11 червня 2018 року № 720, регламенту процесу «Закриття операційного дня та формування касових документів у неавтоматизованих відділеннях поштового зв'язку Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», затвердженого наказом цього Товариства від 06 листопада 2017 року № 1545, перебуваючи на робочому місці у приміщенні ВПЗ Степанівка (вул. Комарова, 4, с. Степанівка, Великобагачанський район, Полтавська область), з метою отримання неправомірної вигоди шляхом привласнення грошових коштів, які були їй ввірені та знаходились у касі, не здійснювала оформлення супровідних листів і накладних на вивезення готівки з відображенням суми вивезення залишків готівкових коштів в усіх видах валют у період з 19 квітня по 31 грудня 2019 року та заволоділа грошовими коштами Полтавської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» на суму 48 300 грн.
Полтавський апеляційний суд 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишив без задоволення, а скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 задовольнив, вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2020 року змінив, перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст. 191 КК України і призначив їй за цей злочин покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та відповідно до статей 75, 76 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 1 рік, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої внаслідок м'якості, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Вважає, що вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 191 КК України законним та обґрунтованим, оскільки ОСОБА_7 вчинила злочин, перебуваючи на посаді начальника ВПЗ Степанівка, була наділена адміністративно-господарськими функціями, тобто саме зловживання нею своїм службовим становищем під час вчинення злочину стало способом заволодіння чужим майном. Твердження апеляційного суду про те, що обвинувачена не використовувала повноваження начальника відділення, а привласнювала ввірені їй грошові кошти під час виконання обов'язків касира є помилковим та не узгоджується з п. 4.2.3 Положення про відділення поштового зв'язку Степанівка Великобагачанського району, затвердженого наказом Полтавської дирекції АТ «Укрпошта» від 29 липня 2011 року № 305. Незважаючи на це, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст. 191 КК України. Вважає, що під час апеляційного розгляду судом не було надано належну оцінку обставинам способу вчинення злочину.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 зазначає про її необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, тобто у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. За наслідком судового розгляду суд першої інстанції визнав зазначене обвинувачення доведеним.
При цьому суд врахував, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України, полягає у привласненні чи розтраті чужого майна, яке було ввірено особі чи перебувало у її віданні або привласненні, розтраті чи заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке перебувало у його правомірному володінні, з наміром потім обернути його на свою користь.
Згідно з ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Адміністративно-господарські функції - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).
Під організаційно-розпорядчими функціями розуміється здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Відповідно до встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, ОСОБА_7 , працюючи начальником відділення поштового зв'язку Степанівка та за сумісництвом листоношею, відповідно до Положення про відділення поштового зв'язку Степанівка Великобагачанського району, затвердженого наказом Полтавської дирекції АТ «Укрпошта» від 29 липня 2011 року № 305, зобов'язана була організовувати роботу ВПЗ; забезпечувати рентабельність, облік грошових коштів та інших матеріальних цінностей, ведення касових операцій; мала подавати звітність, доводити планові завдання до працівників та здійснювати контроль щодо їх виконання (а.п. 64-66).
Отже, ОСОБА_7 у силу своїх обов'язків виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто на момент вчинення злочину була службою особою. Також вчинення інкримінованого засудженій злочину було можливе лише завдяки використанню нею свого службового становища.
Незважаючи на зазначене, апеляційний суд за результатом апеляційного перегляду дійшов висновку про те, що обвинувачена не використовувала повноваження начальника відділення, а привласнювала ввірені їй грошові кошти під час виконання обов'язків касира.
При цьому вищезазначених висновків суду першої інстанції про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 як службовою особою шляхом зловживання службовим становищем не спростував та не врахував, що виконання ОСОБА_7 одночасно обов'язків листоноші не відмежовує її від виконання й зазначених вище обов'язків начальника відділення.
Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 05 липня та 06 жовтня 2021 року в справах відповідно № 659/1228/19 і № 686/27249/19.
За таких обставин апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст. 191 КК України.
Отже, апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст.438 КПК України із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене касаційну скаргу прокурора слід задовольнити.
Під час нового апеляційного розгляду слід урахувати вищенаведене та перевірити інші доводи поданих апеляційних скарг, зокрема і прокурора в частині безпідставного застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, й постановити судове рішення, яке відповідатиме вимогам закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3