Ухвала
Іменем України
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 607/16475/20
провадження № 51- 5035 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року,
встановив:
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за ст. 390-1 КК до покарання у виді арешту строком на 3 місяці.
Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої 15 000 грн відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком, 21 липня 2020 року близько 10:00 у ОСОБА_5 , який перебував у під'їзді будинку АДРЕСА_1 , перед дверима квартири АДРЕСА_2 виник злочинний умисел, спрямований на умисне невиконання обмежувального припису №607/10349/20 від 24 червня 2020 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом, згідно якого, ОСОБА_5 заборонено перебувати у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , будучи належним чином ознайомленим із обмежувальним приписом Тернопільського міськрайонного суду №607/10349/20 від 24 червня 2020 року, яким останньому заборонено перебувати в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 21 липня 2020 року, близько 10:00 зайшов у приміщення квартири АДРЕСА_3 , де перебував протягом календарного дня та систематично влаштовував конфлікт із ОСОБА_7 .
Окрім цього, 24 липня 2020 року, близько 10:00 у ОСОБА_5 , який перебував у під'їзді будинку АДРЕСА_1 , перед дверима квартири АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на умисне невиконання обмежувального припису №607/10349/20 від 24 червня 2020 року виданого Тернопільським міськрайонним судом, згідно якого, ОСОБА_5 заборонено перебувати у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , будучи належним чином ознайомленим із обмежувальним приписом Тернопільського міськрайонного суду №607/10349/20 від 24 червня 2020 року, яким останньому заборонено перебувати в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 24 липня 2020 року близько 10:00 зайшов у приміщення квартири АДРЕСА_3 , де перебував протягом календарного дня та систематично влаштовував конфлікт із ОСОБА_6 .
Окрім цього, 11 серпня 2020 року, близько 10:00 хв. у ОСОБА_5 , який перебував у під'їзді будинку АДРЕСА_1 , перед дверима квартири АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на умисне невиконання обмежувального припису №607/10349/20 від 24 червня 2020 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом, згідно якого, ОСОБА_5 , заборонено перебувати у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 , будучи належним чином ознайомленим із обмежувальним приписом Тернопільського міськрайонного суду №607/10349/20 від 24 червня 2020 року, яким, останньому заборонено перебувати в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 11 серпня 2020 року близько 10:00 зайшов у приміщення квартири АДРЕСА_3 , де перебував протягом календарного дня та систематично влаштовував конфлікт із ОСОБА_6 .
Окрім цього, 13 серпня 2020 року близько 23:00 у ОСОБА_5 , який перебував у під'їзді будинку АДРЕСА_1 , перед дверима квартири АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел спрямований на умисне невиконання обмежувального припису №607/10349/20 від 24 червня 2020 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом, згідно якого, ОСОБА_5 заборонено перебувати у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , будучи належним чином ознайомленим із обмежувальним приписом Тернопільського міськрайонного суду №607/10349/20 від 24 червня 2020 року, яким, останньому заборонено перебувати в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 13 серпня 2020 року близько 23:00 зайшов у приміщення квартири АДРЕСА_3 , де перебував протягом календарного дня та систематично влаштовував конфлікт із ОСОБА_6 .
Окрім цього, ОСОБА_5 , будучи присутнім під час оголошення рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 28 вересня 2020 року по справі №607/16081/20, згідно якого ОСОБА_5 , заборонено перебувати у приміщенні квартири АДРЕСА_3 та користуватися меблями та іншими речами в місці його спільного вживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці. Ознайомившись під підпис з рішенням суду, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по виконанню рішень суду, всупереч вимогам ч.4 ст.350-6 ЦПК, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 08 жовтня 2020 року близько 21:00, у ОСОБА_5 , який перебував у під'їзді будинку АДРЕСА_1 , перед дверима квартири АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на умисне невиконання обмежувального припису №607/16081/20 від 28 вересня 2020 року виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, згідно якого, ОСОБА_5 заборонено перебувати у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці.
Перебуваючи у вказаній квартирі всупереч рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року, ОСОБА_5 розпочав словесний конфлікт та користувався меблями та іншими речами в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 , чим порушив заходи тимчасового обмеження оголошенні рішенням Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, перебуваючи в місці спільного проживання з ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій умисел ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим із обмежувальним приписом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/16081/20 від 28 вересня 2020 року яким, останньому заборонено перебувати в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 строком на 2 місяці, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 08 жовтня 2020 року близько 21:00, зайшов у приміщення квартири АДРЕСА_3 , розпочав словесний конфлікт та користувався меблями та іншими речами в місці його спільного проживання з гр. ОСОБА_6 .
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить судові рішення щодо ОСОБА_5 змінити, пом'якшити призначене ОСОБА_5 покарання за ст. 390-1 КК до 1 місяця арешту. В задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 просить відмовити. На думку захисника, при призначенні покарання судом не надано належної оцінки ряду пом'якшуючих обставин, а саме, що останній не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом 2-ї групи, а також те, що засуджений визнав свою вину. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, тому його рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ст. 390-1 КК у касаційній скарзі захисником ОСОБА_4 не оскаржуються.
Що ж стосується доводів захисника про порушення щодо його підзахисного загальних засад призначення покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як убачається з копії вироку, при призначене засудженому ОСОБА_5 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким, конкретні обставини справи, зокрема кількість епізодів злочину, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, є інвалідом 2 - ї групи його відношення до скоєного злочину, думку потерпілої ОСОБА_6 , яка просила призначити обвинуваченому найсуворіше покарання.
При цьому суд, врахувавши обставину, що пом'якшує покарання - визнання вини, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, дійшов висновку щодо можливості призначення засудженому ОСОБА_6 покарання в мінімальних межах санкції ст. 390-1 КК.
Таким чином, визначивши засудженому покарання за вчинений злочин у виді арешту на строк 3 місяці, суд не порушив вимог статей 65 - 67 КК, оскільки таке покарання відповідає обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 в частині суворості призначеного покарання та з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
З огляду на викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_4 не містить переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність судових рішень постановлених щодо ОСОБА_5 .
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3