Ухвала
іменем України
19 жовтня2021 року
м. Київ
справа № 398/5509/13-к
провадження № 51-3546км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 02 вересня 2020 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки; за ч. 3 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено йому остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
До набрання вироком законної сили та взяття ОСОБА_5 під варту залишено йому запобіжний захід у вигляді застави.
Крім того, зараховано ОСОБА_5 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 08 лютого 2012 року по 10 лютого 2012 року.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_9 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 10 177 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання про долю речових доказів та відшкодування судових витрат.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з дня затримання ОСОБА_5 , у строк відбування покарання зараховано строк тримання його під вартою з 08 лютого 2012 року по 10 лютого 2012 року, з 01 квітня 2021 року
по 20 квітня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 24 квітня 2011 року о 21-й год. 05 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ-210934», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі по вул. Героїв Сталінграда у м. Олександрії Кіровоградської області, порушив вимоги п.п. 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), згідно з якими в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год, а в темну пору доби в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, рухався по дорозі зі швидкістю 90 км/год. Коли на проїзній частині з'явився пішохід ОСОБА_10 , що створило небезпеку для руху, ОСОБА_5 у порушення п. 12.3 ПДР не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди і здійснив наїзд на ОСОБА_10 , заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть.
Крім того, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «ВАЗ-210934», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , після наїзду на пішохода ОСОБА_10 , поставивши потерпілого в небезпечний для життя стан, з'їхав на праве узбіччя дороги та, діючи з метою уникнення відповідальності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, проявив байдужість і неповагу до права людини на життя та не вжив усіх можливих заходів для надання ОСОБА_10 першої медичної допомоги, який лежав на узбіччі дороги, не викликав швидкої медичної допомоги, втік з місця пригоди, залишивши без допомоги потерпілого, який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження. За повідомленням пішохода ОСОБА_11 машиною швидкої допомоги потерпілого ОСОБА_10 о 22-й год. доставили до реанімаційного відділення Олександрійської міської лікарні № 1, де внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 і направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що ОСОБА_5 не був за кермом автомобіля «ВАЗ-210934», а під час дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем його батько - ОСОБА_12 . Вказує на порушення вимог ст. 22Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року). Обґрунтовує тим, що суд не дослідив всебічно та повно всіх обставин справи, не дав належну оцінку доказам, які, на його думку, доводили невинуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Зокрема, показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Вказує, що суд не допитував і не оголошував показання свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , залишив поза увагою клопотання про прослуховування показань свідка ОСОБА_17 . Стверджує, що апеляційний суд, незважаючи на клопотання сторони захисту, визнав за непотрібне проводити судове слідство.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив судові рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 підтримали подану захисником ОСОБА_8 касаційну скаргу, просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 та призначити новий судовий розгляд.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 просив судові рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Прокурор ОСОБА_4 вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив судові рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_4 , перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК 1960 року та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи тапідтверджуються наявними у ній доказами, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального законусудом досліджено всебічно, повно і об'єктивно, в тому числі з точки зору їх належності, допустимості та достатності для вирішення питань, визначених ст. 324 КПК 1960 року, про що у вироку суду наведено докладні мотиви.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, стверджуючи, що під час дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля «ВАЗ-210934» був не він, а його батько - ОСОБА_12 . Зокрема, ОСОБА_5 показував, що разом з ОСОБА_18 поїхав до свого брата, де його чекав батько. Там віддав батьку автомобіль і разом з ОСОБА_18 на його автомобілі вирушили до кафе «Смак», а хвилини через три, коли вони ще не встигли зайти до кафе, йому зателефонував ОСОБА_19 , який на той час працював інспектором ДПС, та повідомив, що його батько потрапив у ДТП. Він прибув на місце ДТП, знайшов там батька, поговорив з ним п'ять хвилин і той йому сказав шукати кошти на лікування потерпілого. Потім ОСОБА_18 відвіз його додому.
Водночас судом досліджувались показання свідкаОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, з оголошених у суді показань свідка ОСОБА_12 убачається, що з 20-ї год. 20 хв. до 21-ї год. ОСОБА_5 на машині «ВАЗ-210934» та його друг на автомобілі темного кольору приїхали до його сина - ОСОБА_20 . У останнього вдома знаходився також ОСОБА_12 , оскільки йому потрібно було забрати у сина ОСОБА_21 болгарку. ОСОБА_12 попросив свого сина ОСОБА_22 привезти брату документи, які той залишив у нього вдома, але ОСОБА_5 відмовився. З останнім спілкувався хвилин 5-10, потім він сів в машину «ВАЗ-210934», на якій приїхав ОСОБА_22 , взяв у ОСОБА_21 болгарку і поїхав на селище Жовтневе. Коли переїжджав через річку Інгулець, то побачив на відстані 50 метрів потерпілого і почав гальмувати. Автомобіль пішов юзом, відбувся удар, потерпілий впав на капот і під колеса, а він вивернув руль. Вискочив з машини до чоловіка, останній хрипів. Набігло багато людей і він попросив викликати швидку допомогу, так як у нього не було телефону. Йому стало зле і він став за машину. Через 10 хв. приїхали працівники ДАІ, серед них був знайомий хлопець і він попросив його зателефонувати ОСОБА_5 . Приїхала швидка, а потім син ОСОБА_22 , якому він сказав, щоб той їхав додому по гроші на лікування потерпілого.
Досліджені були судом і показання свідка ОСОБА_20 про те, що 24 квітня 2011 року у нього вдома був батько, який приїхав забрати свою дрель. Коли ОСОБА_5 приїхав на автомобілі «ВАЗ-210934», між ним, ОСОБА_22 і батьком виникла сварка, батько розсердився, сів в автомобіль «ВАЗ-210934» і поїхав додому, і вже було не до тої дрелі. Він не пам'ятає, чи батько забрав її, чи ні. Згодом з ОСОБА_23 приїхав на місце ДТП, де був його батько. ОСОБА_12 йому казав, що під час ДТП саме він був за кермом автомобіля «ВАЗ-210934», підстав йому не довіряти не було.
Також судом було допитано свідка ОСОБА_18 , котрий показував, що зустрівшись з ОСОБА_5 , вони хотіли попити кави. Останній сказав, що зараз автомобіль залишить батькові у брата. Вони поїхали, поставили автомобіль біля під'їзду будинку, де живе ОСОБА_21 . ОСОБА_5 сів до нього в авто і вони поїхали по проспекту в напрямку кафе «Смак». Оскільки в кафе було багато людей, вони вирішили поїхати на АЗС «Окко» і там попити кави. Коли рухались по вул. Героїв Сталінграда, то побачили скупчення людей і ОСОБА_22 крикнув: «Моя машина! Стій». Там була аварія, стояла машина ОСОБА_22 , тіло потерпілого лежало. ОСОБА_22 вийшов з автомобіля і, повернувшись через деякий час, попросив відвезти його додому. В той же день на місце ДТП підвозив ОСОБА_20 і ОСОБА_23 .
Перевіривши показання свідка ОСОБА_12 про те, що він керував автомобілем «ВАЗ-210934» в момент ДТП і наїзду на пішохода ОСОБА_10 , суд обґрунтовано визнав їх такими, що не відповідають дійсності та суперечать встановленим обставинам дорожньо-транспортної пригоди та спростовуються сукупністю досліджених та наведених у вироку доказів.
Так, із показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_24 , які були безпосередніми очевидцями ДТП, убачається, що ідучи по лівому узбіччю вул. Героїв Сталінграду в напрямку вул. 6-го Грудня, їх компанію обігнали троє молодих чоловіків, які перебували у стані алкогольного сп'яніння. Згодом один з цих чоловіків перебіг на протилежне узбіччя вулиці. В цей час вони побачили як легковий автомобіль, що рухався у зустрічному їм напрямку зі швидкістю приблизно 80 км/год з однією включеною фарою, збив цього молодого чоловіка. Причому свідки зазначили, що спочатку був удар, посипалося скло, травмованого потерпілого кинуло вбік узбіччя, а потім автомобіль загальмував, з'їхав на узбіччя і зупинився. Крім того, свідок ОСОБА_11 показував, що зі свого мобільного телефону він зателефонував до МНС на номер «101» і повідомив чергового про пригоду. Потім вернувся, підійшов до дверей водія автомобіля, який знаходився на узбіччі, і побачив, що за кермом автомобіля нікого не було, панель приладів автомобіля світилась. Це був автомобіль ВАЗ-2109 темного кольору, на номер автомобіля не звернув уваги. Слідом за ним підійшов молодий хлопець, у чому той був одягнений він не бачив, однак пам'ятає, що у нього на голові була бейсболка, а через плече висіла сумка-барсетка. Впізнати хлопця, який був біля машини не зможе, так як обличчя не розгледів, тому що було темно. Сказав хлопцю, що необхідно огородити місце пригоди, на що той нічого не відповів, і в цей же час, приблизно через 1 хвилину після його дзвінка до МНС, приїхав патрульний автомобіль ДАІ.
А за даними протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_24 було встановлено, зокрема, місце виходу пішохода ОСОБА_10 на проїзну частину, швидкість автомобіля «ВАЗ-210934», з якою той рухався на час дорожньо-транспортної пригоди - 90 км/год і розташовувався ближче до середини проїзної частини, тобто до розділювальної лінії автодороги. Також свідки на місці події розповіли та показали, що спочатку почули глухий удар, посипалося скло, а потім автомобіль почав гальмувати, з'їхав на узбіччя та зупинився. Потерпілого від удару відкинуло на протилежне узбіччя.
Згідно з даними висновку судової автотехнічної експертизи № 8340 від 12 жовтня 2011 року в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ВАЗ-210934» повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.3 та 12.4 ПДР. Він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п.п. 12.3 та 12.4 ПДР, його дії знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з настанням ДТП.
Відповідно ж до висновку судово-медичної експертизи №185 від 10 червня 2011 року смерть ОСОБА_10 настала у результаті забою мозкової тканини у комплексі з субарахноідальним крововиливом через чотири доби після отримання ушкоджень. Враховуючи локалізацію ушкоджень, можна припустити, що в момент первинного контакту потерпілий знаходився у вертикальному чи близькому до такого положенні.
Також суд допитав свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_25 і ОСОБА_26 , які в складі наряду Олександрійської роти ДПС через декілька хвилин першими прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди. Ними було виявлено на узбіччі пошкоджений автомобіль «ВАЗ-210934», в салоні якого та біля нього нікого не було. Постраждалий лежав на проїзній частині біля узбіччя, подавав ознаки життя. Далі приїхали оперативна група міського відділу внутрішніх справ, працівники ДАІ з обслуговування міста Олександрії та Олександрійського району і машина швидкої допомоги. На місці ДТП вони ОСОБА_5 не бачили взагалі, а ОСОБА_12 побачили лише через певний час. Крім того, свідок ОСОБА_26 показував, що регулюючи дорожній рух, він знаходився за кафе «У Міши», на місці де проходить металевий відбійник, на відстані 15-20 метрів від його початку. Приблизно через 25-30 хвилин побачив, як біля автобусної зупинки, з боку кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 », з'явився батько їхнього працівника ОСОБА_27 . Звідки той вийшов, він не бачив. До цього на місце приїздила машина швидкої допомоги, яка забрала потерпілого, та приїхав наряд ДАІ з обслуговування міста Олександрії та Олександрійського району.
Із досліджених судом показань свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 убачається, що 24 квітня 2011 року вони в складі слідчо-оперативної групи прибули на місце ДТП. Там викликали швидку, встановили особу потерпілого, котрий дихав, допомогли занести його до автомобіля швидкої допомоги, оглянули автомобіль «ВАЗ-210934», що мав пошкодження на передній частині з боку водія. На місці дорожньо-транспортної пригоди водія цього автомобіля не було. Коли їм повідомили, що на місце ДТП їде слідчий ОСОБА_30 , вони поїхали на іншу адресу. Також у суді свідокОСОБА_28 зазначив, що на місці ДТП ОСОБА_5 він не бачив.
Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні показував, що на місце події він прибув можливо через годину, а може і менше, але не більше години після отримання повідомлення чергового міського відділу міліції. На момент його прибуття автомобіля швидкої допомоги та потерпілого вже не було. Він склав протокол огляду місця події, схему ДТП, зробив заміри за участю понятих. Також проводився додатковий огляд місця ДТП за участю батька померлого хлопця і за участю водія автомобіля, що здійснив наїзд на пішохода. Цей протокол батько постраждалого відмовився підписувати через те, що за кермом був, нібито, не ОСОБА_12 , а інша особа.
У суді свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_32 показували, що вони, будучи інспекторами відділення ДАІ з обслуговування міста Олександрії та Олександрійського району, отримали виклик з чергової частини Олександрійського МВ УМВС та приблизно через 8-10 хвилин прибули на місце ДТП. Коли приїхали, то з'ясували, що постраждалий знаходився в машині швидкої допомоги і відразу його було направлено до лікарні. На місці ДТП вже працювала слідчо-оперативна група міського відділу міліції. По приїзду вони займались регулюванням дорожнього руху. Потім їм було доручено відвезти водія автомобіля «ВАЗ-210934» до районної лікарні на освідування. Указаним водієм виявився ОСОБА_12 , якого у скупченні людей вони до цього не бачили.
Зважаючи на наведені докази, суд обґрунтовано дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_12 про обставини наїзду на пішохода - потерпілого він побачив на відстані 50 метрів, почав гальмувати, автомобіль пішов юзом та відбувся удар, чоловік впав на капот і під колеса, а він вивернув руль, потім вискочив з машини до чоловіка, який хрипів, не співпадають з показаннями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_24 , які показували, що відбувся удар, а потім гальмування автомобіля, від удару потерпілого відкинуло на протилежне узбіччя, а не під колеса автомобіля.
Крім того, показання свідка ОСОБА_12 про те, що після наїзду на пішохода ОСОБА_10 він вийшов з автомобіля, підійшов до потерпілого та просив викликати швидку допомогу, суд визнав такими, що не узгоджуються з показаннями свідків, які були очевидцями ДТП. А відповідно до показань свідків ОСОБА_33 , ОСОБА_34 і ОСОБА_26 на місці події вони не бачили ОСОБА_12 більше ніж 30 хв. з моменту ДТП. Також указані працівники правоохоронних органів на місці дорожньо-транспортної пригоди не бачили ОСОБА_5 , що, як зазначено у вироку, спростовує його показання про те, що він приїжджав на місце ДТП і спілкувався з батьком.
Водночас суд надав належну оцінку показанням підсудногоОСОБА_5 , який заперечував свою причетність до вчинення ДТП та стверджував, що автомобіль «ВАЗ-210934» передав батьку, визнавши ці показання неспроможними.
При цьому суд послався на показання свідка ОСОБА_35 про те, що 24 квітня 2011 року близько 21-ї год. при вході в піцерію «Сан Ремо» він бачив ОСОБА_5 , який виходив з приміщення піцерії. Автомобіль останнього марки «ВАЗ-210934» темно-вишневого кольору стояв біля піцерії. Він взяв піцу в піцерії «Сан Ремо», розписався у зошиті видачі замовлень та повіз її до клієнта, що її замовляв. Потім на прохання знайомого ОСОБА_36 поїхав на мікрорайон «Жовтневий», щоб відвезти його з сім'єю додому. Рухаючись по вул. Героїв Сталінграду та проїжджаючи біля Олександрійського геріатричного пансіонату та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 », побачив автомобіль «ВАЗ-210934» ОСОБА_5 , який стояв на правому узбіччі у напрямку його руху, безпосередньо перед автобусною зупинкою. Також на дорозі знаходився автомобіль працівників ДАІ, на узбіччі біля дороги були люди та щось кричали, зрозумів, що на дорозі сталася ДТП, однак свій автомобіль не зупиняв, оскільки поспішав на виклик. Забравши на мікрорайоні «Жовтневий» ОСОБА_36 з дружиною та дитиною, вони поїхали зразу до місця аварії. На місце повернувся хвилин через 10-15, вийшов з автомобіля і підійшов до машини «ВАЗ-210934», побачив, що на ній не горіла ліва фара, було пошкоджено ліву фару та ліве крило спереду. Травмований потерпілий знаходився у машині швидкої допомоги. Крім того, при з'їзді з автомобільної дороги Героїв Сталінграду на площадці кафе «У Міши» стояв автомобіль «Москвич Іж-Комбі» червоно-оранжевого кольору з наклейкою у вигляді чорної пантери, по якій зрозумів, що ця машина належить батькові ОСОБА_5 . Коли їхав у напрямку мікрорайону «Жовтневий», щоб забрати ОСОБА_36 , то указаного автомобіля ОСОБА_12 на місці ДТП не було.
Разом з тим, свідок ОСОБА_37 , оглянувши пред'явлений йому у ході допиту зошит доставки замовлень піцерії «Сан Ремо», де на 35 аркуші є запис про замовлення 24 квітня 2011 року за адресою: АДРЕСА_2 на суму 43-50 з підписом особи, повідомив, що він дійсно близько 21-ї год. отримав піцу в піцерії «Сан Ремо» для доставки на замовлення за цією адресою, підпис у графі «ім'я» виконаний ним. Відтак, як зазначив свідок ОСОБА_37 , він зустрів ОСОБА_5 біля входу піцерії о 20 год. 58 хв., коли той виходив з піцерії.
Також у вироку судом наведено досліджені дані, що містяться у протоколі виїмки та огляду предметів від 5 серпня 2011 року, яким вилучено та оглянуто журнал реєстрації видачі замовлень за 24 квітня 2011 року на 36 арк., копії аркушу з журналу реєстрації видачі замовлень за 24 квітня 2011 року на 1 арк. кафе «Сан Ремо» м. Олександрії.
Як убачається з даних роздруківки телефонних дзвінків абонентів оператора мобільного зв'язку «Київстар» з мобільного телефону (номер НОМЕР_2 ), яким користується ОСОБА_11 , копії карти виклику швидкої медичної допомоги № 7365 від 24 квітня 2011 року, о 21-й год. 07 хв. 11 сек. було здійснено телефонний дзвінок на екстрений номер МНС «101» та о 21-й год. 07 хв. надійшов у швидку допомогу виклик про те, що в результаті ДТП збито ОСОБА_10 .
Водночас судом зазначено, що відповідно до роздруківки телефонних дзвінків ОСОБА_5 о 21-й год. 07 хв., знаходячись в районі ДТП, зателефонував на мобільний телефон НОМЕР_3 інспектору ДПС ОСОБА_14 . Саме останній разом з ОСОБА_25 і ОСОБА_26 першими прибули на місце ДТП через декілька хвилин.
Поряд з тим, у в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що після того, як вони прибули на місце, (точно час вказати не може) зателефонував ОСОБА_5 , співробітнику роти ДПС на мобільний телефон НОМЕР_4 та розповів йому, що бачить його машину, запитав його, що з ним трапилось і де він. На це ОСОБА_5 відповів, що на автомобілі «ВАЗ-210934» поїхав його батько. ОСОБА_5 також телефонував йому на мобільний телефон, коли він знаходився на місці ДТП. Потім, через деякий час він побачив батька ОСОБА_5 .
Крім того, за даними, що містяться у довідках ВВБ в Кіровоградській області ДВБ МВС України за № 18/11-865 від 3 серпня 2011 року та № 18/11-1232 від 7 грудня 2011 року, SIM НОМЕР_4 ОСОБА_5 згідно з інформацією оператора зв'язку 24 квітня 2011 року в період часу з 20-ї год. 00 хв. до 21-ї год. 45 хв. перебувала в районі скоєння ДТП, а з його телефону за цим номером здійснювалися дзвінки 24 квітня 2011 року в період часу з 21-ї год. 45 хв.
до 23-ї год. 00 хв. у різних мікрорайонах міста Олександрії, що вказує на рух абонента у цей час по місту.
Дослідивши всебічно та повно зібрані в справі докази в їх сукупності, суд обґрунтовано визнав неспроможною версію підсудного та його батька ОСОБА_12 про те, що останній був за кермом автомобіля «ВАЗ-210934», з огляду на те, що за період часу з 21-ї год. (виходу ОСОБА_5 з піцерії)
до 21-ї год. 05 хв. (моменту ДТП) неможливо встигнути після виходу з піцерії поспілкуватися з ОСОБА_18 в районі індустріального технікуму (як показував цей свідок), потім доїхати до будинку брата на вул. Червоного Козацтва і там поспілкуватися з братом та батьком, а потім, щоб його батько встиг на його автомобілі доїхати до місця ДТП до 21-ї год. 05 хв.
Також судом дано належну оцінку показанням підсудного та свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_20 про існування домовленості приїзду ОСОБА_5 на вул. Червоного Козацтва за місцем проживання його брата та визнано ці показання такими, що зібраними в справі доказами не підтверджуються. А саме, згідно з роздруківками телефонних дзвінків ОСОБА_5 до 21-ї год. 00 хв. ні з ким із них не спілкувався і йому вони теж не телефонували. ОСОБА_20 на номер мобільного телефону НОМЕР_5 ОСОБА_5 подзвонив о 21-й год. 16 хв., а потім відбулися неодноразові з'єднання телефонів ОСОБА_20 (брата) та ОСОБА_12 (батька)
о 21-й год. 22 хв., 21-й год. 25 хв., 21-й год. 27 хв., 21-й год. 33 хв., 21-й год. 41 хв., 21-й год. 43 хв.
Як зазначено у протоколі огляду місця події від 20 жовтня 2011 року з фототаблицями, на території перед в'їздом до цегляного бараку за адресою: м. Олександрія, вул. Дружби Народів, 8, розташовано автомобіль «Москвич ІЖ-Комбі» 1500, р.н. НОМЕР_6 , у повній комплектації. На задніх крилах автомобіля на боковій стороні наявні наклейки у вигляді зображення чорної пантери. Присутній при огляді автомобіля ОСОБА_12 пояснив, що вказаний автомобіль належить на праві власності його сусіду ОСОБА_38 , але знаходиться в його користуванні на підставі довіреності.
Згідно з показань свідка ОСОБА_39 , проходячи до входу кафе «У Міши» за автобусною зупинкою, він побачив автомобіль Москвич марки «Іж-Комбі» червоно-оранжевого кольору. На цей автомобіль звернув увагу, так як він стояв не на площадці біля кафе, а за автобусною зупинкою, передньою частиною до кафе.
Оцінивши у сукупності з іншими доказами показання свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_39 , суд визнав показання підсудного та свідка ОСОБА_12 про відсутність на місці ДТП автомобіля «Москвич ІЖ-Комбі» і те, що останній не міг на ньому приїхати, такими, що не відповідають дійсності, враховуючи при цьому, що даний автомобіль мав індивідуальні ознаки, а саме наліпки у виді пантери. Крім того, свідок ОСОБА_37 зазначив, що у нього не було неприязних відносин до ОСОБА_5 , а тому у суду не було підстав не довіряти даному свідку.
Водночас показання підсудного ОСОБА_5 про те, що 24 квітня 2011 року автомобіль «Москвич ІЖ-Комбі» був розібраний та стояв на колодках, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_39 , які бачили цей автомобіль на місці ДТП, а також показаннями свідка ОСОБА_20 , який у судовому засіданні зазначив, що в той день 24 квітня 2011 року він був у батька вдома і автомобіль «Москвич Іж-Комбі» стояв у дворі. Цей автомобіль батько використовував для завозу товару в свій магазин.
Крім того, суд обґрунтовано зазначив у вироку, що за даними висновку судової додаткової дактилоскопічної експертизи №37 від 17 лютого 2012 року слід пальця руки, відкопійований на перший відрізок прозорої липкої стрічки, вилучений 25 квітня 2011 року у ході огляду автомобіля «ВАЗ-210934», державний номерний знак НОМЕР_1 , залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_5 .
Отже, суд дав належну оцінку зібраним у справі доказам з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, правильно встановив обставини кримінальної справи та у відповідності до вимог ст. 334 КПК 1960 року навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК.
Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчинених злочинів, конкретних обставин справи та даних про особу винного, а тому є необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції дотримуючись вимог ст. 377 КПК 1960 року належно перевірив доводи апеляційних скарг засудженого та захисника, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_8 , відмовивши у їх задоволенні, та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнав необґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 КПК 1960 року апеляційний суд може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно.
Як убачається з матеріалів справи, під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_5 та захисники клопотань про проведення судового слідства не заявляли.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність передбачених ч. 3 ст. 358 КПК 1960 року підстав, апеляційний суд дослідив матеріали кримінальної справи без проведення судового слідства.
Щодо доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_8 про порушення судом вимог ст. 22 КПК 1960 року, то вони є безпідставними.
Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що в зв'язку з поважністю причин неприбуття в судове засідання потерпілого ОСОБА_9 та зважаючи на представництво його інтересів адвокатом ОСОБА_7 , суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, оголосив показання цього потерпілого.
Також в судовому засіданні судом у відповідності до положень ст. 306 КПК 1960 року оголошувалися показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , а при вирішенні питання про оголошення показань свідка ОСОБА_40 , який не допитувався під час досудового слідства і за інформацією органу РАЦС помер, такого клопотання в судовому засіданні від 28 лютого 2020 року учасники судового розгляду не заявляли. З огляду на те, що від свідка ОСОБА_16 надійшла заява про розгляд справи без його участі в зв'язку з виїздом за межі України та про підтримання показань, які він давав на досудовому слідстві, цей свідок у судовому засіданні не допитувався. Клопотань про оголошення показань свідка ОСОБА_16 учасники судового розгляду також не заявляли.
Отже, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі й тих, про які зазначає у касаційній скарзі захисник, які були б безумовною підставою для зміни або скасування судових рішень, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не вбачає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI«Перехідні положення» КПК в редакції Закону України № 2147-VIIIвід 3 жовтня 2017 року, Суд
Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 02 вересня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду
від 20 квітня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3