Ухвала
23 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 202/8155/16-ц
провадження № 61-16744ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування вимог позову заявник зазначав, що 10 січня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-банк» (далі - АКБ «Правекс-банк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4266-001/07Р, за умовами якого Банк надав кредит в іноземній валюті у розмірі 20 000 дол. США, строком до 10 січня 2027 року зі сплатою 12,00 % річних.
10 січня 2007 року між АКБ «Правекс-банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-банк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 4266-001/07Р, за умовами якого поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 4266-001/07Р від 10 січня 2007 року та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки, штрафу, пені, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 10 січня 2027 у розмірі 20 000 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.
За період користування кредитними коштами, ОСОБА_1 здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість перед Банком за кредитним договором у повному обсязі не погашена.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 04 жовтня 2016 року, за ОСОБА_1 обліковується заборгованість по сплаті основної суми кредиту за кредитним договором у розмірі 12 445 доларів США та процентів у розмірі 2 663,59 доларів США.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4266-001/07Р від 10 січня 2007 року у розмірі 16 068,40 доларів США.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2019 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Правекс-банк» відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач не дотримався договірного порядку повідомлення ОСОБА_1 про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків, термін дії кредитного договору до 10 січня 2027 року не настав, а факт порушення зобов'язання відповідачем не доведений належними та допустимими доказами, розрахунок заборгованості виконаний таким чином, що неможливо його перевірити.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Правекс-банк» задоволено частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АТ «Правекс-банк» задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс-банк заборгованість за кредитним договором № 4266-001/07Р від 10 січня 2007 року у розмірі 15 108,59 доларів США, з яких заборгованість по кредиту - 12 445,00 доларів США та заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2 663, 59 доларів США.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що умовами договору не було визначено обов'язкового порядку вирішення питання щодо дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі в досудовому порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що банк правомірно скористався своїм правом стягнути виниклу заборгованість в судовому порядку відповідно до вимог статті 1050 ЦК України. Разом з цим, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пунктом 4.4 кредитного договору не передбачено обов'язок банку щодо надіслання досудової вимоги про повернення кредиту в повному обсязі. Оскільки загальна сума заборгованості включає в себе розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасне погашення відсотків, апеляційний суд дійшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості зазначеної вище заборгованості.
13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2019 року.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Позови, ціна у яких визначається в іноземній валюті, розраховується у національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 068,40 доларів США(що за курсом Національного банку України станом на 05 грудня 2016 року становить 416 011,00 грн), що є меншим, ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2021 року становить 567 500,00 грн, а тому відповідно до вимог ЦПК України постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року не підлягає касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.
Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик