Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 367/1649/21
провадження № 61-15905ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ірпінської міської ради, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Нельзін Максим Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, про визнання договору припиненим, скасування рішення та визнання права власності,
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 треті особи: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ірпінської міської ради, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Нельзін М. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М., про визнання договору припиненим, скасування рішення та визнання права власності.
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову та просила заборонити державним реєстраторам вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірного нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири, загальна площа (кв.м): 44,6, житлова площа (кв.м.) 17,3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 450198932109, у тому числі, але не виключно, відомості про набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, зміну або припинення іпотеки, відомостей про наступну іпотеку.
На обґрунтування заяви зазначала, що між сторонами існує спір про право на квартиру, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . Окрім того, оспорюється дійсність іпотечного договору, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , об'єктом оспорюваного іпотечного договору є спірне нерухоме майно.
Зазначала, що за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно є запис про іпотеку: від 25 серпня 2020 року № 37883782, підстава: договір іпотеки серія та номер 5472, виданий 25 серпня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. Строк виконання основного зобов'язання
25 серпня 2021 року.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, заяву ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , про забезпечення позову задоволено. Заборонено державним реєстраторам, відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірного нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири, загальна площа (кв.м): 44,6, житлова площа (кв.м.) 17,3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 450198932109, у тому числі, але не виключно, відомості про набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, зміну або припинення іпотеки, відомостей про наступну іпотеку.
24 вересня 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного
оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами
справи виник спір щодо законності реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , а також те, що спірна квартира перебуває в іпотеці, зокрема, 25 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. було зареєстровано обтяження - заборону на нерухоме майно, дійшли до правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Разом з цим, Верховний Суд вважає за необхідне, звернути увагу заявника на те, що у випадку подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
Викладене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 червня 2021 року в справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК Україниу разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ірпінської міської ради, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Нельзін Максим Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, про визнання договору припиненим, скасування рішення та визнання права власності, відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська