Ухвала
22 жовтня 2021 року
місто Київ
справа № 157/2/21
провадження № 61-16439ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Шевчук Л. Я.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Сай Л. М. у січні 2021 року звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1 500, 00 грн.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 зазначив, що повнолітній син має можливість себе утримувати самостійно, оскільки є підприємцем, підприємницьку діяльність припинив 22 жовтня 2020 року, яку має можливість відновити, також є власником транспортного засобу.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 22 липня 2021 року рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 березня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1 500, 00 грн щомісячно, починаючи з 04 січня 2021 року до 30 червня 2021 року, на час навчання сина, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Стислий виклад позиції заявника
ОСОБА_2 у серпні 2021 року звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Волинського апеляційного суду від 22 липня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Заява обґрунтовувалася тим, що після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції на електронну адресу його представника надійшов лист, скріплений електронним цифровим підписом, у якому ОСОБА_3 повідомив, що не потребує фінансової допомоги своїх батьків, оскільки має джерело доходу, самостійно себе утримує, його навчання є безкоштовним, на теперішній час проживає за кордоном, де працевлаштований.
ОСОБА_1 , заперечуючи проти заяви, пояснила, що суд апеляційної інстанції стягнув аліменти за період з січня 2021 року до червня 2021 року, крім коштів з виплати стипендії у розмірі 490 грн, у наведений період син власних доходів не мав, оскільки навчався стаціонарно, повнолітній ОСОБА_2 поїхав за кордон у літній період з липня 2021 року до вересня 2021 року. За кордоном син почав працювати за два тижні до направлення листа адвокату відповідача, тобто після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції, яким стягнуто аліменти.
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Волинського апеляційної суду від 24 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського апеляційного суду від 22 липня 2021 року відмовлено.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи та подані ОСОБА_2 документи не є підставою для перегляду постанови Волинського апеляційного суду від 22 липня 2021 року, оскільки самий факт наявності чи відсутності усних пояснень ОСОБА_3 щодо вирішення цього спору між батьками з урахуванням обставин, що виникли після ухвалення судом рішення, не впливають на розгляд спору про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, оскільки таке право передбачено законом, яким скористалася позивач.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 06 жовтня 2021 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким заяву про перегляд постанови Волинського апеляційного суду від 22 липня 2021 року за нововиявленими обставинами задовольнити. Скасувати зазначене рішення суду апеляційної інстанції, залишити без змін рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 березня 2021 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що зміст листа повнолітнього сина ОСОБА_3 , направленого представнику заявника після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції, свідчить про наявність нововиявлених обставин та є підставою для перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Також, на переконання заявника, для правильного вирішення справи має значення та обставина, що повнолітній син не знав про спір між батьками щодо стягнення аліментів на його утримання, не був залучений до участі у справі як третя особа.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з таких підстав.
Норми права, застосовані судом
Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.
Такий висновок суд зробив з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Також підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що переглядається.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам потрібно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Необхідною умовою нововиявленої обставини, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що суд, рішення якого переглядається врахував або посилався на судове рішення, яке у подальшому було скасовано.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1
ОСОБА_3 навчається в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Камінь-Каширське вище професійне училище» (III атестаційний рівень) з 01 вересня 2020 року до 30 червня 2021 року на денній формі навчання за професією муляр, штукатур, отримує стипендію, навчання є безоплатним.
Відповідно до акта обстеження фактичного проживання від 30 грудня 2020 року ОСОБА_3 проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації.
ОСОБА_3 є власником автомобіля ЗАЗ-110308, 2010 року випуску.
У 2019 році ОСОБА_3 закінчив навчання у Луцькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний коледж «Монада» та здобув кваліфікацію за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, спеціальність «Стоматологія ортопедична».
Сторони у судах першої та апеляційної інстанцій надавали пояснення щодо здійснення ОСОБА_3 протягом певного часу підприємницької діяльності, яка припинена у жовтні 2020 року, посилалися на періодичний виїзд сина за кордон з метою, зокрема сезонного заробітку.
Оцінка доводів касаційної скарги
На переконання заявника, нововиявленою обставиною є відомості ОСОБА_3 про те, що він на теперішній час (липень 2021 року) перебуває за кордоном, самостійно себе утримує, оскільки має джерело постійного доходу.
Верховний Суд в оцінці наведених доводів врахував те, що судами першої та апеляційної інстанції вирішувалося питання що стягнення аліментів на період навчання ОСОБА_3 до 30 червня 2021 року.
ОСОБА_3 на електронну адресу адвоката Лященка Сергія Олександровича 28 липня 2021 року направив листа, зміст якого свідчить про обставини, які склалися на час такого листування.
Доводи касаційної скарги не містять відомостей, що ОСОБА_3 повідомляв про обставини, які існували на час ухвалення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Наведе дає підстави для висновку, що обставини, про які ОСОБА_3 повідомив у листі, направленому 28 липня 2021 року, тобто після ухвалення 22 липня 2021 року рішення суду апеляційної інстанції, не стосуються предмету спору, тобто періоду, протягом якого стягуються аліменти, відповідно такі відомості (обставини) не є тими, що мають правове значення для правильного вирішення спору.
Верховний Суд констатує, що обставини щодо періодичного виїзду ОСОБА_3 за кордон з метою сезонного заробітку, зайняття ним підприємницькою діяльністю, яка припинена, тобто факту наявності періодичного самостійного джерела доходу, були предметом оцінки судом на підставі пояснень та заперечень сторін під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Доводи касаційної скарги, що для правильного вирішення справи має значення та обставина, що повнолітній син не знав про спір між батьками щодо стягнення аліментів на його утримання, не був залучений до участі у справі третьою особою, Верховний Суд визнає такими, що не мають правого значення для встановлення наявності нововиявлених обставини та перегляду у зв'язку з цим судового рішення.
Верховний Суд у справі № 308/13136/16-ц (провадження № 61-12869св18, постанова від 04 липня 2018 року) зробив висновок, що незалучення повнолітнього до участі у справі щодо стягнення аліментів на період його навчання не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки обов'язок обох з батьків надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, передбачено вимогами статей 198, 199 Сімейного кодексу України.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи ОСОБА_2 щодо наявності нововиявлених обставин, зробив правильний висновок, що доводи ОСОБА_2 із посиланням на лист сина ОСОБА_3 від 28 липня 2021 року, не є нововиявленою для справи обставиною тане може слугувати підставою для перегляду судового рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали правильно зазначив про відсутність такої обов'язкової ознаки для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, як наявність нових обставин, істотних для справи.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду апеляційної інстанції, апеляційний суд правильно виходив з того, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко