26 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 913/501/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О. Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації
на рішення Господарського суду Луганської області від 31.05.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозхімсервіс" (далі - Товариство)
до Департаменту розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації (далі - Департамент)
про стягнення 7 461 803,84 грн,
1. 30.09.2021 Департамент звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 31.05.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові або направити справу на новий розгляд.
2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
4. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
5. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
6. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
7. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
8. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
9. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
10. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; п.38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, п.40 постанови від 16.05.2018 №910/24257/16).
11. Скаржник у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження посилається на пункти 1 та 4 ч.2 ст.287 ГПК, пункти 1, 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК та зазначає, що рішення Господарського суду Луганської області та постанова Східного апеляційного господарського суду є такими, що прийняті всупереч статей 837, 875, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 80, 236, 269 ГПК та правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду у справах №922/2216/18, №911/2862/18, №826/25204/15.
12. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №922/2216/18, №911/2862/18, №826/25204/15, які стосуються повноти та обґрунтованості судових рішень та при цьому зазначає, що оскаржувані судові рішення таким критеріям не відповідають.
13. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували Закон "Про публічні закупівлі", який підлягав застосуванню, та обґрунтовує неправильність їх висновків з посиланням на норми, зокрема, статей 104, 517, 842 ЦК; при цьому скаржник не наводить висновків щодо застосування зазначених норм у постанові Верховного Суду (із зазначенням дати її прийняття та номеру справи), не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав такі висновки.
14. Таким чином, Верховний Суд пропонує скаржнику навести належне обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, у відповідності до вимог процесуального закону (а саме - абз.2 п.5 ч.2 ст.290 ГПК), зокрема, щодо застосування згаданих скаржником норм Закону "Про публічні закупівлі" та ЦК.
15. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
16. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".
17. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
18. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
19. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").
20. Частиною 4 ст.6 Закону "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
21. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 223 854,11 грн (7 461 803,84 грн (оспорювана сума) х 1,5% х 200%).
22. У касаційній скарзі скаржник просить відстрочити сплату судового збору за її подання, яке обґрунтовує відсутністю відповідного бюджетного фінансування станом на момент подання касаційної скарги.
23. Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.
24. Відповідно до ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
25. Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п.3 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18).
26. З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, доводи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору відхиляються.
27. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.
28. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
29. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Департаменту розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Департаменту розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Луганської області від 31.05.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі №913/501/20 залишити без руху.
3. Надати Департаменту розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити Департаменту розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О. Кібенко