вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
"26" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3103/21
Суддя О.В.Конюх, розглянувши позовні матеріали
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» (07714, Київська область, Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Центральна, буд.34, ідентифікаційний код 32670436)
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186)
про переведення прав покупця на нежитлову будівлю,
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «МАНАД», с. Засупоївка Яготинського району звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ, в якій просить суд перевести на ТОВ «МАНАД» права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу №3611, посвідченим приватним нотаріусом Бондар Т.М. щодо придбання у ПАТ «НАСК «Оранта» 23/25 часток у праві власності нежитлової будівлі (адмінбудинок) площею 317,7 кв.м., а саме приміщення 1 поверху, позначені на плані будинку 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-10, 1-11, 1-12, 1-І, 1-ІІ; всі приміщення 2 поверху з 1-13 по 1-23 та сходовий марш 1-ІІІ за ціною 1 175 000,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29.06.2016 позивач орендує у ПАТ «НАСК «Оранта» частину нежитлового приміщення за адресою смт Яготин, вул. Пирятинська, буд.9. Договір від 29.06.2016 втратив чинність, натомість між орендодавцем ПАТ «НАСК «Оранта» та орендарем ТОВ «МАНАД» було укладено договір оренди нежитлового приміщення №29/19 від 01.11.2019, відповідно до якого орендар отримав у строкове платне користування частину нежитлового приміщення у складі приміщень, які зазначені на План-схемі під номерами 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, І, у тому числі у загальному користуванні, за адресою Київська область, місто Яготин, вул. Пирятинська 9, загальна площа об'єкту оренди 139,5 кв.м. Додатковою угодою до договору сторони продовжили його строк до 31.10.2021.
За період дії договору ТОВ «МАНАД» неодноразово виражав своє бажання на придбання всієї будівлі у разі її продажу, орендодавець неодноразово повідомляв, що у разі продажу будівлі, будівля буде продана ТОВ «МАНАД».
Позивач твердить, що без направлення будь-яких попереджень відповідач здійснив продаж частини будівлі, у тому числі приміщень 1 поверху, які перебувають в оренді позивача, уклавши договір купівлі-продажу із покупцем ОСОБА_1 . Позивач вважає порушеним своє переважне право орендаря на придбання частини приміщень у будівлі за адресою м. Яготин, вул. Пирятинська 9, та, посилаючись на ст.ст. 362, 777 ЦК України та позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 23.06.2020 №909/337/19 просить суд перевести на нього права покупця за договором купівлі-продажу від 23.09.2021, укладеним між ПАТ «НАСК «Оранта» та громадянином ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Бондар Т.М. за реєстровим номером 3611, за ціною продажу, наведеному у договорі - 1175000,00 грн.
Подаючи позов, позивач вніс на депозитний рахунок господарського суду Київської області вартість частки будівлі - 1 175 000,00 грн.
Суд вказує, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до п.1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Дослідивши подану позовну заяву суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття “обмеження основоположних прав і свобод” від прийнятого у законотворчій практиці поняття “фіксація меж самої сутності прав і свобод” шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.
Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.
Позивач просить суд перевести на нього права та обов'язки покупця за нотаріально посвідченим договором купівлі продажу від 23.09.2021, який є цивільно-правовим, а не господарським, і, покупцем за яким є фізична особа - громадянин ОСОБА_1 , який не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Предметом вказаного договору купівлі продажу від 23.09.2021 є право власності на 23/25 часток у праві власності на нежитлову будівлю (адмінбудинок) за адресою АДРЕСА_1 (пункт 1.1), площею 317,7 кв.м., у складі будівель приміщення першого поверху 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-10, 1-11, 1-12, 1-І, 1-ІІ, а також всі приміщення другого поверху з 1-13 по 1-23 та сходовий марш І-ІІІ (пункт 1.3).
Як вбачається з поданої інформаційної довідки 279911228 від 19.10.2021, нежитлова будівля (адмінбудинок) загальною площею 344, кв.м. перебуває у спільній частковій власності, при цьому спірна частина (23/25) належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 (запис про право власності 44113383 від 23.09.2021).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до другого критерію, місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції, та вимоги ст.ст. 27, 30 ГПК України, згідно з якими господарські суди розглядають справи, коли склад учасників спору відповідає приписам норм Господарського процесуального кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Відтак, як за змістом правовідносин, та і за суб'єктним критерієм зазначений спір не підвідомчий господарському суду і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Визначальним для визначення підвідомчості спору є зміст спірних правовідносин. У зв'язку з цим суд вказує, що не зазначення позивачем у складі відповідачів громадянина ОСОБА_1 - власника частки, право власності на яку позивач просить суд перевести на нього, не змінює змісту правових відносин сторін, оскільки у даному випадку має місце цивільний приватно-правовий спір про право власності на нерухоме майно, яке згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить фізичній особі - громадянину, що не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.
Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1, частинами 3, 4, 5, 6 ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі та повернути заявнику товариству з обмеженою відповідальністю «МАНАД» позовну заяву від 20.10.2021 №41/10-2021 разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала в порядку частини 2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до частини 5 ст. 175 та пункту 7 частини 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, встановлених статтею 256 ГПК України.
Суддя О.В. Конюх